Гавкають, як собаки: де живуть унікальні барханні коти
Якщо ви колись спілкувалися зі справді ласкавою собакою, ви могли подумки порівнювати її з котом, який гавкає. Іронія полягає в тому, що в природі справді існують представники родини котячих, які вміють видавати звуки, схожі на гавкіт.
Зазвичай серед усіх котячих найбільше уваги привертають до себе леви, тигри, леопарди та інші великі хижаки. Але видання IFL Science вказує, що насправді в дикій природі існує чимало дрібних пухнастих вусанів, які ретельно ховаються і лише зрідка трапляються людям на очі. Один із таких дивовижних видів, про які ми знаємо несправедливо мало, – це барханний кіт.
Істота ця доволі мініатюрна – навіть менша за вашого домашнього Мурчика. Довжина тіла барханного кота становить приблизно від 45 до 60 сантиметрів, ще 28-35 сантиметрів додає довгий гнучкий хвіст. Важать ці тендітні створіння всього від 1 до 3 кілограмів.
Хоч вони й маленькі, виживати в екстремальних природних умовах барханні коти вміють просто бездоганно. Вони ведуть переважно нічний спосіб життя і полюють, покладаючись на свій надзвичайно гострий слух, що дозволяє вловити найменший шурхіт здобичі. До речі, це єдиний вид котячих, який мешкає виключно в пустелях. Вони віддають перевагу піщаним місцевостям, де можна вполювати дрібних гризунів: голчастих мишей, піщанок та тушканчиків. Також вони не проти поласувати пташками, зайченятами, а іноді й рептиліями. Барханні коти, які живуть у Сахарі, полюють навіть на піщаних гадюк. До речі, є у цих милих хижаків цікава звичка – вони інколи закопують здобич у пісок, щоби повернутися до неї пізніше.
За способом життя барханні коти переважно одинаки. Зустрічаються вони здебільшого для розмноження. Коли настає час привести потомство у світ, вони видають специфічний шлюбний заклик, який чимось нагадує гавкіт собаки або крик тюленя. Гострий слух дозволяє їм чути цей звук на великій відстані і знаходити одне одного серед неозорих пустельних просторів.
Ареал проживання барханного кота досить фрагментарний. Хоча існують згадки про особин, яких зустрічали у Північній Америці та частинах Азії, отримати реальне уявлення про їхнє загальне поширення досить складно. Точно відомо лише те, що вони полюбляють справжні пустелі – від пісків Марокко через Аравійський півострів і до таких країн, як Пакистан, Казахстан та Сирія.
Ці коти – майстерні копачі: вони самі облаштовують собі нори та спритно вигрібають здобич із піску. Підошви їхніх лап вкриті довгим густим хутром, яке захищає подушечки від розпеченого пустельного ґрунту. Завдяки цьому вони також практично не залишають слідів, що робить цих невловимих хижаків надзвичайно складними об'єктами для вивчення та відстеження вченими.
Якщо вам сподобався такий малюк і ви подумали про те, щоб завести його як домашню тваринку, мусимо вас розчарувати: одомашнення барханних котів практично неможливе і до всього ще й негуманне. Це дикі, пустельні тварини, які є одинаками, потребують величезної території, специфічного раціону та сухих умов, що абсолютно несумісно з домашнім утриманням. Спроби приручення барханних котів були, але вони призводили тварин до тяжкого стресу, хвороб і спонукали на прояви агресії. Навіть народжені в неволі, вони все одно зберігають всі хижі інстинкти. На додачу їх придбання у більшості країн світу є незаконним.
Раніше OBOZ.UA розповідав, що у Чорнобильській зоні зафіксували повернення дикого кота, якого не бачили тут десятиліттями.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.