Візьміть участь
у розіграші
Android смартфону Взяти участь
Приз
ГоловнаБлоги

/політика

У цьому розділі відвідувачі сайту самі генерують контент. Редакція «Обозревателя» не несе відповідальності за цей контент.

Корупція в Росії: проблема чи фундамент системи?

1.4т

Анекдоти про російську корупцію, як про ведмедя з балалайкою у шапці-вуханці, давно ходять по всьому світу. Насправді ж, комічного мало. Корупція є корозією для будь-якого державного механізму. На практиці – її неможливо викорінити повністю і назавжди. Але й ігнорувати це явище не вийде, адже невизнання проблеми такого рангу загрожує крахом усієї держави.

Як відомо, Росія ратифікувала Конвенцію Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію ще 1999 року, та Конвенцію ООН проти корупції 2003 року. Також у РФ існує Федеральний закон «Про протидію корупції» від 25 грудня 2008 року, де корупція трактується як «злоупотребление служебным положением, дача взятки, получение взятки, злоупотребление полномочиями, коммерческий подкуп либо иное незаконное использование физическим лицом своего должностного положения вопреки законным интересам общества и государства в целях получения выгоды в виде денег, ценностей, иного имущества или услуг имущественного характера, иных имущественных прав для себя или для третьих лиц либо незаконное предоставление такой выгоды указанному лицу другими физическими лицами; а также совершение аналогичных деяний от имени или в интересах юридического лица».

Але ж у Кримінальному кодексі Російської Федерації такого терміну, як «корупція» немає. Натомість існує термін «хабар», який не відповідає масштабності проблеми. До того ж, навіть санкції за «хабар» у останній редакції КК РФ 2016 року були суттєво пом’якшені: суд отримав право призначати покарання у вигляді штрафів, навіть не кратних сумі хабара.

Слово «вор», як писав Володимир Іванович Даль, за етимологією має спільне коріння з «проворным». Так і російські можновладці вживають термін «корупція» як їм вигідно: це і художня метафора, і публіцистичне узагальнення. «Хищения, ну что поделать?».

Близький до Кремля політолог Матвейчев Олег Анатолійович написав книгу про корупцію і презентував її як бестселер (http://mif-corr.ru/?page=1). Матвейчев описав злодійську владу як нову аристократію, а явище корупції, як щось зрозуміло природнє. «Все дело в восприятии», пише політолог. У чомусь автор має рацію, адже за законами логіки – речі є такими, якими ми, люди, їх вважаємо. Однак, на превеликий жаль, під яким кутом ти на корупцію не дивись і як ти її не позиціонуй – факт лишається фактом. Невизнання проблеми не нівелює її фатальних наслідків.

Яким би “бредом и сумасшествием” прокремлівські політологи не називали міжнародні рейтинги у своїх «бестселлерах», саме дані міжнародних рейтингів демонструють нам об’єктивний стан речей в Росії.

У оновленій редакції 2018 року у рейтингу країн за індексом верховенства права Росія посідає 92 місце.

Індекс верховенства права є комбінованим показником, котрий вирахуваний з урахуванням наступних змінних:

1. Обмеження повноважень владних інститутів.

2. Відсутність корупції.

3. Безпека та порядок.

4. Захист основних прав людини.

5. Прозорість владних інститутів.

6. Дотримання законів.

7. Громадянське правосуддя.

8. Кримінальне правосуддя.

Російський соціолог Ейдман Ігор Віленович проаналізував вектор розвитку РФ та відзначив яскраві паралелі між політичним курсом радянської влади на кануні розпаду СРСР та політичним курсом нинішньої російської влади на чолі з президентом Путіним. І.Ейдман знайшов багато спільного, чим дуже занепокоєний:

1. Гонка озброєнь при слабкій економіці. Спроба мірятись з американцями розмірами боєголовок.

2. Затратні зовнішньополітичні авантюри. Тоді – Афганістан, тепер – Україна та Сирія.

3. Годуємо «друзів» по всьому Світу, будь-яких жуликів, котрі заявили про свої «соціалістичні орієнтації» (тоді) або підтримують політику Путіна (зараз).

4. Спустошливі витрати на помпезні торжества та «проекти століття»: Олімпіади, Байкало-Амурська магістраль, Керченський міст і т.д.

5. Загострення стосунків із Заходом. В результаті – західні санкції.

6. Конфлікти із національними елітами в республіках, спроби привести там до влади людей з інших регіонів (тоді в Узбекистані і Казахстані, зараз у Дагестані та у Татарстані).

7. Падіння рівня життя більшості населення під впливом дорогих авантюр та військових витрат. Посилення на цьому фоні масового невдоволення привілеями еліт («народ и партия едины, но только разное едим мы», «он вам не Димон» і т.д.).

На жаль, ці сім пунктів не є вичерпним переліком і 146 мільйонів людей потерпають від одіозних примх російських можновладців. Що ж, спостерігатимемо за перебігом подій і надалі, адже як і радянський режим, нинішня російська влада, з її антисоціальною політикою, власноруч вкорочує дні свого існування.

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги