У Києві склали топ безлюдних місць: вражаючі історії та фото

У мережі до Дня Києва, який відзначатимуть 31 травня, опублікували список із семи безлюдних (що актуально у час пандемії коронавірусу) місць столиці для прогулянок.

Про них виданню The Village Україна розповіла гід, власниця бюро екскурсій Walk & Talk. Kyiv Tours Софія Грабовецька.

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (Вознесенський узвіз, 20)

Територія колишньої духовної семінарії, а тепер академії мистецтв багато прикрашена скульптурами, роботами студентів. За словами гіда, тут можна влаштувати справжні змагання з пошуку пам’ятника засновникам міста: Кию, Щеку, Хориву та сестрі Либідь. Їхній човен "припаркований" неподалік фундаментів давньої церкви ХІ століття.

Грабовецька зазначила, що дійти до цього безлюдного місця найкраще з Львівської площі, звернувши на Киянівський провулок, 7а. Пройшовши повз шлагбаум, можна опинитись на паркінгу з краєвидом на Старокиївську гору, Воздвиженку та далеку Андріївську церкву.

Олегівка (вулиця Олегівська)

Одна з київських гір, на яку, за словами гіда, слід підійматися з Нижнього Валу. Ідучи вверх вулицею Олегівською, можна побачити незвичні приватні будинки: стилізований під німецьку архітектуру, старий дерев’яний із гарною різьбою, сучасний таунхаус, будівлю-особняк, ворота якого викладені з жовтої київської цегли та який "охороняють" статуї грифона та сови.

Як зазначає дівчина, далі варто дійти до мечеті Ар-Рахма – найбільшої в Україні. За нею розташоване Старообрядницьке та мусульманське кладовища. Пройшовши в глибину, можна опинитись на оглядовому майданчику, звідки відкривається краєвид на індустріальну столицю.

Урочище Горбачиха (лівий берег Дніпра)

Історія про урочище Горбачиха бере свій початок із XIX століття. Це піщане узвишшя, яке тягнулося від села Вигурівщина до Русанівської затоки. Вже з кінця ХІХ століття Горбачиха – це урочище, відділене від лівого берега затокою (сучасне озеро Русанівське). Воно перетворюється на острів лише під час весняних повеней.

Руїни на Бехтеревському провулку

Руїни у дворику на Бехтеревському провулку, 8. Вважають, що, коли зруйнована будівля ще була будинком, тут жив український письменник Іван Нечуй-Левицький.

За словами гіда, є версія, що будинок збудували у кінці ХІХ століття на замовлення комерсанта Орлова. Власник планував відкрити тут музей ікон, але йому це не вдалося. У радянські часи в будівлі зробили гуртожиток, а з 90-х її слід майже зник.

Дача Хрущова (вулиця Герцена,14)

На Лук’янівці є невеликий парк, про який не всі знають і який в народі називають дачею першого секретаря ЦК КПРС у 1953-1964 роках Микити Хрущова.

У 1889 році ділянку на вулиці Герцена придбав місцевий аптекар Бельський. Через декілька років він звів садибу в неоренесансному стилі за проєктом архітектора Миколи Казанського. Згодом власність аптекаря була націоналізована. Спершу парк був доступним усім, а в 1930 році ділянку перетворили на режимний об’єкт.

З 1934 по 1937 роки на дачі проживав тогочасний нарком внутрішніх справ Всеволод Балицький, який був одним з організаторів сталінських репресій. Вже в 1937 році Балицького проголосили ворогом і розстріляли. Після того садиба деякий час використовувалася як табір для дітей співробітників НКВС.

Згодом туди перебрався Хрущов разом із дружиною. Тоді парк набув, за словами гіда, ледве не царської розкоші. Після Хрущова у маєтку деякий час жив перший секретар ЦК КП України (1963-1972) Петро Шелест. А от його наступник Володимир Щербицький від київської дачі відмовився. З того часу територія парку разом із будинками перейшла інституту педіатрії.

Косий капонір (Госпітальна, 24)

Косий капонір побудували в 1844 році як оборонну споруду Госпітального зміцнення в системі Київської фортеці. Це напівпідземна споруда з товстими стінами з цегли й каміння, у них розташовані амбразури й бійниці для гармат і рушниць. Капонір розташований під кутом до земляного валу фортеці й тому отримав назву "косий".

Косий капонір ніколи не використовували для бойових дій. Спочатку його використовували для зберігання зброї й артилерійських запасів, а на початку 60-х років ХІХ століття капонір перетворили на політичну в’язницю. Сьогодні тут розташований музей "Історія використання споруд Київської фортеці".

"Зелений театр"

Радянський кінотеатр просто неба, частина якого – казематна стіна середини XIX століття. Її звели, коли зміцнювали Печерську фортецю. Сам кінотеатр з’явився в 1949 році. Проте пізніше у місті почали з’являтися інші цікаві місця, а "Зеленка" втратила свою популярність. Місце намагалися відновити останніми роками, але не вдалось.

Театр, за словами Грабовецької, неодноразово горів, тому його окутує безліч легенд. Одна з них розповідає, що нібито від "Зеленого театру" йдуть підземні ходи аж до Чернігова, і в них заховані золоті скарби. Інші кажуть, що ходи – це портали в інший вимір, де безслідно зникають люди й звідки періодично з’являються привиди. "Зеленку" нібито досі охороняє Хазяїн, з яким обов’язково треба привітатися подумки під час візиту в це місце, аби не накликати біду.

ЯК повідомляв OBOZREVATEL, у мережі опублікували список найжахливіших і найбільш загадкових місць в столиці України – Києві. Це і Північний міст, і скульптура "Батьківщина-Мати", і "Зелений театр", і Байкове кладовище, і, звичайно, Лиса гора.