Мер Бучі – про статус райцентру, співпрацю з бізнесом та майбутні вибори

У червні Кабінет міністрів України нарешті визначився зі своїм баченням того, яким має бути адміністративний поділ Київської області. І згідно бачення урядовців, одним з нових райцентрів має стати Буча. Якщо Верховна Рада України підтримає постанову Кабміну, Бучанський район об’єднає населені пункти з понад 400 тисячами мешканців – і стане другим за чисельністю населення після Білоцерківського, різниця з яким складає всього кількасот людей.

Про те, як Буча, яка за останні 15 років з селища міського типу перетворилася на місто обласного значення, а тепер має всі шанси стати адміністративним центром новоутвореного району, досягла такого успіху, про "війни" через реформу з кількома іншими містами на північному заході Київської області, а також про плани на розвиток Бучанської ОТГ та перспективи співпраці з потужними платниками податків ми поговорили з міським головою Бучі Анатолієм Федоруком, який є незмінним керівником міста вже понад 20 років.

– Буча має всі шанси стати райцентром нового району. Принаймні, таким бачать майбутнє міста, яке ви очолюєте, у Кабінеті міністрів. Як вам це вдалося? І чи підтримає постанову Кабміну Верховна Рада, як гадаєте?

– У той історичний період, який ми з вами зараз проживаємо, проходить дві важливі реформи, що стосуються місцевого самоврядування. І ці реформи стосуються насамперед жителів сіл, селищ та міст, а не лише чиновників місцевого самоврядування. Насамперед це добровільне об’єднання населених пунктів у об’єднані територіальні громади. І другий рівень, дещо менш дотичний до життя громадян безпосередньо, але дуже важливий з точки зору організації роботи органів місцевого самоврядування – це укрупнення районів, так званий субрегіональний рівень державної влади.

Ми, посадові особи, розглядаємо ці дві реформи як єдине ціле. Можливо, саме через це до другого етапу реформи, до субрегіонального рівня прикута така увага.

Що стосується першого етапу реформи, який і випливає зрештою у Бучанський район – ми пройшли досить складну процедуру по об’єднанню.

– В чому основна складність полягала?

– Ми ніколи не були районним центром. І ми як місто обласного значення змушені були виходити з ініціативою щодо утворення ОТГ до сусідніх населених пунктів, у кожного з яких – своя історія, свої традиції, свої десятиліттями вибудувані фінансові, політичні взаємовідносини. Це населені пункти Синяківської та Гаврилівської сільських рад Вишгородського району, Здвижівська, Луб’янська і Блиставицька сільські та Бабинецька селищна ради Бородянського району, село Мироцьке Києво-Святошинського району та Ворзельська селищна рада Ірпінської міської ради.

Ми практично завершили цей процес. І відкриті до діалогу і з іншими адміністративними одиницями, які межують з нашою об’єднаною територіальною громадою, враховуючи методику: радіус доступності,надання послуг і таке інше.

– Процес утворення Бучанської ОТГ вже повністю завершений?

– Маю впевненість, що на кінець липня-серпень ми отримаємо всі позитивні висновки щодо добровільного об’єднання, входження вже в єдиний бюджет цих населених пунктів, про які я говорив. І вже в жовтні ми підемо на вибори. У тому, що вибори відбудуться відповідно до Конституції України у жовтні поточного року, а не, скажімо, навесні, як останнім часом багато говорили, запевнив у четвер, 25 червня, голова Верховної Ради Дмитро Разумков.

Що ж стосується другого рівня – субрегіонального – дійсно, наразі ми пройшли всі процедури. Хочу зазначити: це компетенція держави – визначати, який буде устрій, хто буде адміністративною одиницею. Але приємно, що і уряд, і профільний комітет ВРУ, і обласна влада (не лише Київська обласна державна адміністрація, а й обласна рада) цікавилися у органів місцевого самоврядування думками та позицією щодо визначення адміністративних центрів районів.

– Ваші опоненти, які вважають, що Буча не готова до виконання ролі райцентру, закидають, що місто ніколи не було адміністративним центром, та й містом стало не так вже й давно – з 2006 року…

– Той факт, що місто Буча ніколи не було районним центром і в нас не склалися ті "традиції", на які постійно скаржилися наші громадяни, які в тих районах живуть – напевно, і став визначальним. Місто Буча, виходячи з філософії самої реформи, має взяти на себе місію бути новим якісним адмінцентром.

Чому ми проводимо реформу субрегіонального рівня? Тому що радянська модель адміністративного устрою була свого часу націлена під певні завдання, під певну ідеологію. Після розпаду СРСР ми цю модель успадкували. Але за сьогоднішніх викликів у незалежній державі така кількість і така конфігурація районів фактично втратила сенс.

– Чому?

– Сьогодні у нас у районі одночасно функціонують районні ради і райдержадміністрації. При цьому на теренах районів вже є утворені громади. Тобто іде дублювання фактично не притаманних державному органу функцій. Ці функції мають реалізуватися на базовому рівні, там, де утворені територіальні громади. Через ЦНАПи надаються адміністративні, соціальні послуги і таке інше.

Саме ці чинники призвели до ухвалення рішення, що у північно-західному регіоні адміністративний центр Бучанської ОТГ, Буча, як місто обласного значення має надавати цю послугу, функцію в представництві держави у регіоні.

Я не випадково робив акцент на тому, що обласна і державна влада дослухається до органів місцевого самоврядування. Окрім Бучі у якості альтернативи розглядалися Ірпінь, Вишгород і Бородянка. І на нашу підтримку висловилися мої колеги з сусідніх територіальних громад. Зокрема, місто Вишневе, Макарів і Макарівська ОТГ підтримали Бучу. У Бородянці, зваживши всі за та проти, теж вирішили, що Буча має бути адмінцентром. Навіть Петрівська громада – це Нові Петрівці, Старі Петрівці, Лютіжська сільська рада – теж, уже як єдиний організм ОТГ Вишгородського району, висловились за Бучу.

Звичайно, не обійшлося без певних маніпуляцій та спекуляцій. Тому що багато хто, не розуміючи суті реформи, змісту закону і повноважень, компетенцій майбутнього адмінцентру, почав на цій темі робити певні політичні якісь кроки, щоб показати, які вони борці за розвиток того чи іншого регіону, чи свого населеного пункту.

Але, слава богу, чиновники на державному і обласному рівнях, від яких залежить ухвалення цього рішення, мають державницьку позицію. І ті аргументи, лобізм навіть, які активно зараз використовуються нашими опонентами – відходять все-таки на інший план. І не є домінантою у прийнятті рішень.

– Для вас же не секрет, що на вашу адресу так само лунають звинувачення у лобіюванні визначення Бучі райцентром? Зокрема, про це йшлося у зверненні кількох ваших колег до народного депутата Олександра Горобця, яке викладав на своїй сторінці у Фейсбук в.о. міського голови Ірпеня Андрій Літвинов. Там, серед іншого, ваші опоненти стверджують, що Буча просто не готова перебрати на себе роль райцентру, у тому числі, через недостатню інфраструктуру…

– Це чергове підтвердження, що, на превеликий жаль, навіть на базовому рівні наші опоненти є випадковими людьми у місцевому самоврядуванні. Можу дозволити собі так говорити, бо не раз говорив про це у вічі згаданим особам. Вони не розуміють навіть функціоналу. Субрегіональний рівень, адміністративний центр не надає послуги водоканалу, РЕМу, прибирання вулиць і так далі, аж до роботи радіоточки – до такого абсурду доходило.

Це зовсім інша компетенція. Це представництво державних органів і координація цих державних органів префектом, представником президента в цьому регіоні. І жодного відношення надання комунальних послуг не має до їхньої компетенції.

А якраз отакі представники, про яких ви говорите, бо вони і в Вишгороді, є і в Бородянці, і з Іванкова лунають такі речі, - вони, швидше за все націлені на внутрішній "ринок споживання", на свого виборця. Типу: ми ж боремося за правду.

– Тобто це не що інше, як старт передвиборчої кампанії?

– Звичайно. Це вже почалася передвиборча кампанія, тому і риторика така лунає.

Простий приклад наведу. Приміром, Вишгородську громаду на засіданні комітету представляє не міський голова. На засіданнях в Київській ОДА теж не він це робить. Вишгородську громаду скрізь представляють голова райради або його заступник. Тобто, представники того органу, який ліквідовують фактично. І вони в такий спосіб намагаються себе врятувати, знайти під сонцем собі чергове якесь тепле місце. Тому і створюють активно враження, що вони щось там вибороли.

І в мене логічне запитання виникає до таких керманичів: чого ж тоді місто Вишгород свого часу, маючи лобізм досить серйозний і з боку свого народного депутата, і з боку обласної влади, не зробили містом обласного значення? Зручно було тримати цілу територіальну громаду у путах району і не випускати зі своїх "обіймів"? Бо статус міста обласного значення – це ковток свіжого повітря у частині місцевого самоврядування.

Але – дотримали так. І тепер мало того, що відстань грає свою роль – Вишгород досить незручно розташований для інших членів цього району, адміністративних громад. Але навіть по статусу Вишгород Бучі програє. Бо в методиці пріоритет надається місту обласного значення.

– Буча – єдине місто з таким статусом серед кандидатур?

– Ні, Ірпінь ще є містом обласного значення.

Давайте проаналізуємо. Статус міста обласного значення має Буча – Вишгород такого статусу не має. Далі: утворення ОТГ. Ми об’єднали 14 населених пунктів з різних адміністративних одиниць Київщини, з якими межуємо - місто Вишгород спромоглося приєднати одну сільську раду Вишгородського району. Тобто навіть сусідні територіальні громади Вишгородського району, де все споріднене, де за 70-80 років все сплелося, де політичне життя вирує в одному адміністративному просторі – навіть вони вирішили не об’єднуватися з Вишгородом.

От вам аргументи.

А послуги, на яких спекулюють – довідки, послуги, реєстрація і так далі – це все надається на базовому рівні, в Бучанській територіальній громаді, у Вишгородській, Іванківській, Бородянській, Пісківській, Макарівській, Ірпінській територіальних громадах…

Тобто на базовому рівні послуга для громадян буде надаватися. І те, що по незнанню чи свідомо – а я думаю, свідомо все-таки, бо не хочу вірити, що посадові особи такого рівня не усвідомлюють і не знають букви закону, - маніпулятивно вкидають інформацію, що якщо Буча буде адміністративним центром цього району, то людям доведеться туди їздити за послугою. Хочеться повторити таким чиновникам слова заступника голови КОДА Євгена Калініна, що, можливо, комусь із чиновників і доведеться їхати до Бучі – до поліції, суду, прокуратури, фіскальної служби та інших державних органів, які мають бути представлені у Бучанському районі.

Наразі ми пройшли усі процедури. Київська облдержадміністрація узгодила дане питання, маємо підтримку від профільного Міністерства розвитку громад та територій, рішення схвалено урядом, пройшло профільний комітет ВРУ. І, думаю, вже наступного тижня, у четвер, Верховна Рада фіналізує і підведе підсумок у вигляді нового адміністративного устрою субрегіонального рівня, тобто ліквідація старих і утворення нових районів.

– Якщо Буча стане районним центром, що це означатиме для Бучанської ОТГ?

– Для Бучанської ОТГ це додаткове навантаження, вища ступінь відповідальності за організацію представництв цих служб, структурних підрозділів. Але разом з тим це зовсім інший статус територіальної громади на Київщині і в Україні.

Повторюю ще раз: для громадян будь-якої ОТГ представництво цих служб є допоміжним, але не визначальним. Держава під час реформи передбачила, що соціальна, адміністративна, комунальна, будь-яка інша послуга надається на базовому рівні. Це прерогатива об’єднаних територіальних громад. І чим вдаліше ОТГ будуть надавати ці послуги, тим менше питань до цих тергромад і посадових осіб буде у представників держави, котрі контролюватимуть той чи інший напрямок.

– Виглядає так, що між Бучею і Вишгородом вже давно відбувається якесь змагання, що часом переходить у до певної міри конфронтацію. Зараз відбувається чергове "загострення", у тому числі, через реформу. У чому причина? І чи не пов’язана ця конфронтація з тим, що Буча, умовно кажучи, "віджала" у Вишгорода кілька населених пунктів, які до Бучанської ОТГ приєдналися?

– Давайте все ж уникати такої термінології. Все-таки законодавець визначив, що в основі об’єднання лежить добровільність. І ці територіальні громади пройшли шлях добровільності. Важливий аспект: якщо перша процедура, добровільне об’єднання, передбачає, що місто обласного значення має право її ініціювати, то приєднання, як друга спрощена процедура, означає, що виключно села, сільські ради мають право ініціювати приєднання до міст обласного значення.

Тож ми, завершуючи реформу, діємо, виходячи зі звернень громадян, звернень сіл і селищ, які хочуть до нас приєднатися.

Що стосується змагального процесу – це абсолютно природньо. І це досить добре, що той чи інший населений пункт, адміністративна одиниця намагається десь позиціонувати себе трошечки кращою від інших в тих чи інших напрямках. А решта – підтягуються. Тобто це стимулює до розвитку. І нам надзвичайно приємно, що ми в такому конкурентному середовищі у передмісті столиці всі зростаємо. Від цього виграють лише громадяни наші. Тому що так би був суцільний застій. Чиновникам чим менше подразників, чим менше вимог від громадян – тим воно краще, напевно.

Але ми з самого початку ставили перед собою амбітні завдання, виходячи з вимогливості наших громадян. Так було, наприклад, зі статусом міста обласного значення. Ми прагнули вийти з-під юрисдикції Ірпінської міської ради тому, що не бачили зростання певного у цьому адміністративному утворенні. І виявилися абсолютно праві, бо і Коцюбинське, і Ворзель, і Гостомель – всі з Ірпінської міської ради вийшли.

Але підкреслюю: ми ніколи не дозволяли собі по відношенню до сусідніх адміністративних одиниць висловлюватися, а тим більше діяти в емоційний спосіб. Вважаю, що ці речі абсолютно неприпустимі, які б політичні шорсткості не виникали на даному рівні.

Кілька днів тому я брав участь у засіданні координаційної ради. Мені надзвичайно приємно, що голова ВР запросив мене до роботи у цій комісії, адже з усієї Київської області нас було лише троє представників. Так от, на цьому засіданні наголос робився на тому, що цю реформу розпочато і що й об’єднання територіальної громади, і субрегіональний рівень потрібно завершувати. Не поспіхом, а вже як доконаний факт, тому що пройшли вже всі процедури.

– Чим викликана така необхідність?

– Затягування цього процесу буде настільки політизуватися, що ми на місцевому базовому рівні вже скоро руки один одному не подаватимемо.

Я днями мав можливість дивитися засідання робочої групи по субрегіональному рівню в КОДА між громадами Броварів і Борисполем. Там теж дискусія йде - Броварський райони чи Бориспільський. І це питання, яке, здавалося б, не відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування - воно настільки збурило посадовців цих населених пункті, громадськість, актив, що вони вже між собою починають фактично наелектризовувати простір.

– То вже не та конкуренція, яка сприяє розвитку…

– Звичайно. Воно все має відійти, стишитися. І лише якісний управлінський менеджмент на базовому рівні в об’єднаних ОТГ має дати відповідь на питання, чи правильні рішення були прийняті представниками та громадянами цих населених пунктів, коли утворювалась та чи інша ОТГ.

– Вважаєте, що більша привабливість Бучі в очах сільських громад і ваші більші успіхи в об’єднанні не зіграли ролі у посиленні напруги з окремими іншими містами? Адже це не тільки моральний аспект, але й гроші. Та ж Гаврилівка - це ж не тільки 3 тисячі людей, а ще й розташований на її території "Комплекс Агромарс", який тепер платить податки у місцевий бюджет Бучанської отг, а не у Вишгороду, як раніше...

– "Комплекс Агромарс" на теренах Вишгородського району - чи не один із провідних платників податку на Вишгородщині. В десятку точно входили. І я думаю, після рішення тергромади сіл Гаврилівка і Тарасівщина приєднатися до Бучанської ОТГ з містом обласного значення Буча напевно що десь спровокувало і певне відношення, і агресію.

Тут варто зазначити іншу річ. Процес добровільного об’єднання від першого прийнятого рішення – доленосного для територіальної громади Гаврилівки – стартував 5 років тому. І значну частину цього часу і територіальна громада, і "Комплекс Агромарс" у тому числі, перебували у певному політичному ізоляційному вакуумі з боку Вишгородської влади. Відповіді на жодне звернення щодо реверсного зворотнього фінансування після сплачених податків підприємством "Агромарс" до Вишгородського району в зворотньому напрямку не надходило.

І нам, і "Комплексу Агромарс", у якого свої технологічні питання по виробництву, доводилося купу зусиль і часу витрачати, соціальну орієнтованість підприємства спрямовувати таким чином, аби витримати цей період часу. Аби витримати це нездорове протистояння, походження якого ми всі розуміємо.

Але ми всі вистояли - і територіальна громада, і "Агромарс", і Бучанська ОТГ. І спільно сьогодні уже добрий рік ми живемо в об’єднаній територіальній громаді, в єдиному бюджетному просторі. І мені надзвичайно приємно, що компанія "Агромарс" у нашій ОТГ входить до п’ятірки найбільших платників податку – і посідає перше-друге місце по наповненню бюджету серед великих платників податків. Конкурувати з ним може хіба що група компаній "ЮТЕМ" (у нас ВАТ ”Південтеплоенергомонтаж” працює) по ПДФО, по інших видах податку.

Але важливіше інше – те, що це підприємство знаходиться у північному регіоні нашої ОТГ і є магнітом для розвитку населених пунктів. І не тільки для Гаврилівського старостинського округу – а це Гаврилівка, Тарасівщина, Луб’янка та Блиставиця. Громадяни міста Буча також користуються продукцією даного підприємства, а також їздять туди на роботу, надають послуги, сервіс.

Тобто ми фактично інтегровані в єдиний простір. І підтвердженням є той час, який ми проживаємо в рамках проходження процедур і вже об’єднаної територіальної громади.

– Як загалом складається співпраця з потужними платниками податків, що працюють на території Бучанської ОТГ? З тим же "Агромарсом", іншими компаніями? Додаткова якась взаємодія відбувається між бізнесом і місцевою владою?

– Ми лише вибудовуємо зараз наші стосунки і мені надзвичайно приємно, що вони вибудовуються практично з чистого аркушу, виходячи з інтересів територіальної громади і розвитку підприємства . Тобто ми чітко розділяємо всі моменти і особливості.

На першому етапі ОТГ по території Гаврилівського старостинського округу лишилася величезна кількість невирішених, неузгоджених питань - від системи водозабезпечення і водовідведення в житлово-комунальній сфері до об’єктів нерухомості соціальної інфраструктури... Річ у тім, що розвиток Гаврилівки і Тарасівщини, все, що зроблено – зроблено за рахунок підприємства "Агромарс". З моменту заснування підприємства на цій території воно і ці два села – це як єдиний організм.

Але, виходячи з того, що "Агромарс" - це все-таки приватне підприємство, а держава взяла на себе зобов’язання, що соціальна інфраструктура, житлово-комунальна інфраструктура є прерогативою громади – сільської спершу, а зараз – ОТГ – ми ці речі унормували і приводимо до ступеня відповідальності того органу, який і зобов’язаний надавати ту чи іншу послугу. Адже підприємство має займатися своїм розвитком, а місцева влада - забезпечувати комфорт і надання послуги своїм громадянам.

– Тобто зараз ви вибудовуєте якусь здорову співпрацю, а далі будете її розвивати?

– Безумовно. Маю надію, виходячи із напрацювань, які були в минулому, що наша взаємодія продовжиться і виллється у певний соціальний договір, який буде обов’язково публічно реалізований. Ми сподіваємося, що дане підприємство, виходячи зі своєї специфіки – виробництва курятини – буде залучене до підтримки і дошкільних навчальних закладів, і загальноосвітніх шкіл, і медицини. В принципі, "Агромарс" вже це робить. Але ми все систематизуємо, приведемо у відповідність до чинного законодавства, унормуємо – зробимо все, аби така співпраця була комфортною і для підприємства, яке відчуває свою соціальну відповідальність перед громадою, і для громадян, установ, організацій, які споживають продукцію компанії.

Тож я розраховую на посилення співпраці і бажаю компанії зростання прибутків, яке для нашої громади означатиме збільшення надходжень до бюджету у вигляді податків.

Якщо говорити про те, як ми, як влада, можемо сприяти бізнесу – поясню. У діяльність підприємств, звісно, ми втручатися не можемо, від подібних втручань вони захищені законом. Але ми можемо допомогти їм з під’їзними шляхами, транспортною інфраструктурою, логістикою, сприянням з дозвільними документами для того, аби втримати і розвивати той чи інший вид діяльності. Більше того: ми зобов’язані все це робити.

Наприклад, зараз ми співпрацюємо з АНТК "Антонов", з льотно-випробувальним летовищем, яке розташоване у межах Блиставицького старостинського округу Бучанської ОТГ. Робимо техніко-економічне обгрунтування, маємо зареєстрований проект, який пройшов усі процедури – і плануємо побудувати там індустріальний парк Мироцьке, який фактично, простягнеться від Варшавської траси і аж до старостинського округу Луб’янки. Враховуючи інтерес аеропорту "Антонов" будемо реалізувати такий масштабний проект.

Наразі проектуємо вже під’їдні шляхи – і будемо мати другу потужну транспортну артерію, яка з Варшавської траси буде "розсікати" нашу ОТГ аж до Гаврилівки. А це дасть пожвавлення по дві сторони цієї транспортної артерії і сприятиме розвитку цих територій.

Так що, виходячи зі стратегії розвитку нашої територіальної громади, ми крок за кроком робимо все для того, щоб громади, які вирішили об’єднатися в Бучанську ОТГ, люди, які живуть у цих громадах, через 3, 5, 10 чи 20 років не сказали: щось ми помилилися, напевно, не треба було цього робити. Ми не хочемо розчарувати людей.

– Ви згадали один проект. Які ще найамбітніші задуми ви вже почали реалізувати завдяки об’єднанню і які, можливо, є у найближчих планах?

– Перший – безумовно, той, про який я говорив: будівництво індустріального логістичного парку, хабу, для того, що наш регіон мав розвиток і ми могли конкурувати з іншими територіями у передмісті столиці.

Інший проект, над яким ми працюємо зараз - так зване європейське медичне містечко. Питання надактуальне. Адже у період карантинних заходів навіть ті, хто не планував лікуватися в Україні, бо мав статки і можливості для отримання медичної допомоги десь у Австрії чи Германії, наприклад, зрозуміли, наскільки важливо, аби якісна медична послуга була там, де ти живеш.

І ми вийшли з ініціативою будівництва великого медичного містечка. Аби говорити про такий масштабний проект, ми маємо певне підгрунтя і підтримку в реалізації.

– Що це буде за медичне містечко?

– Подібний проект планували реалізувати за президентства Ющенка. Але тоді щось не склалося. А ми підняли чинну постанову уряду від 2007 року – і наразі ведемо перемовини з австрійською медичною структурою і турецькою компанією, яка спеціалізується якраз на реалізації таких проектів.

Базою для розміщення цього медичного містечка стане перлинка нашої територіальної громади – селище Ворзель. Ми у такий спосіб у ту санаторно-оздоровчу індустрію, яка лишилася нам у спадок з радянських часів, вдихнемо нове дихання. Реалізація такого проекту дасть можливість громадянам Україні у північно-західному регіоні від столиці отримувати якісну послугу. Та й не лише громадянам України. Адже ті глобальні світові компанії, з якими ми ведемо переговори, розглядають цей проект як якорний для всіх країн СНД.

І третє завдання, яке ми стратегічно для себе намітили і вже почали реалізовувати, стосується сфери відпочинку. Наша ОТГ володіє справжнім природним скарбом, у нас є водойми, паркові та лісопаркові зони. Тож ми будемо активно розвивати зелений туризм. Це логічно, тим більше, що у нас поруч – місто Київ з 5 млн населення. І кияни потребують певного сервісу. Тому ми створюємо через Агенцію регіонального розвитку комунальне підприємство. Усі водойми, які є в населених пунктах нашої тергромади, будуть обов’язково оформлені, паспортизовані, з підведеними береговими лініями та інфраструктурно насиченими, аби і наші громадяни, і кияни отримувалі гідний сервіс. Ми дбатимемо про те, аби рівень послуги був максимально високим.

– Щоб реалізувати ці задуми, плануєте іти на вибори в жовтні?

– Не просто планую – я зобов’язаний іти на вибори. Тому що в період реформи роль особистості, лідера в переконанні, в аргументації того чи іншого рішення, яке приймала територіальна громада, була визначальною. Хочемо ми того чи ні. І я маю моральне зобов’язання перед громадами цих населених пунктів довести розпочату справу до логічного завершення, зробити все, аби кожен громадянин нашої територіальної громади, з будь-якими політичними симпатіями чи антипатіями, ніколи не сумнівався у тому, що об’єднання з Бучею – то було вірне рішення.

Ми не маємо права на помилку. І я зараз маю на увазі не тільки і не стільки Бучанську ОТГ чи будь-яку іншу. Ми не можемо помилитися як держава, проводячи цю реформу. Наші сусіди у Польщі, Румуній, Угорщині давно пройшли цей шлях – і ми бачимо успішність їхніх реформ, бачимо, як активно розвиваються їхні територіальні громади. Там, безумовно, є своя специфіка, є свої проблеми, які ще належить вирішити. Але що стосується рівня сервісу, рівня життя людей у цих громадах – він є значно вищим, ніж у переважній більшості наших населених пунктів.

– І ми маємо прямувати до того ж?

– Ми маємо будувати свою систему місцевого самоврядування. Маємо розвивати, забезпечувати, гарантувати розвиток громад, гідний рівень життя у них. І не треба вигадувати щось кардинально відмінне від того, що вже реалізовано нашими сусідами і довело свою успішність. Треба вивчати досвід інших територіальних громад, інших країн. І ми це активно робимо, бо маємо гарні стосунки з територіальними громадами у Франції, Італії, і особливо – з містами у Польщі, Литві. Вони нам близькі, зрозумілі. І вони трохи раніше вже пройшли той етап, який ми проходимо сьогодні. Тож аналіз їхніх здобутків та промахів дуже нам допоможе у реалізації цієї складної, але потрібної реформи.