Андрій Малінович про участь у зйомках "Безславних кріпаків": роль поганця виявилася для мене справжнім викликом

24 грудня в українському прокаті стартував пригодницький екшн "Безславні кріпаки", де актор театру і кіно Андрій Малінович зіграв яскраву і харизматичну роль поміщика – Яромира Лободу. Після прем'єри ми поспілкувалися з Андрієм і дізналися, з чого починався його шлях в акторській діяльності, як він приєднався до фільму, а також чому "Безславні кріпаки" по праву можуть називатися одним із найкращих українських фільмів.

– Андрію, розкажіть, будь ласка, детальніше про свій шлях. Коли ви вперше зрозуміли, що хочете присвятити себе акторській діяльності?

– Народився я у славному місті Тернопіль в сім’ї творчих інтелігентів: мати була акторкою, а батько – музикантом. З юних літ я мріяв стати хірургом, навіть двічі намагався вступити в медінститут, та не склалося. Оскільки мама працювала у театрі – попросився туди на роботу. А згодом мене помітив художній керівник театру й актор-професор-викладач і буквально силою змусив подати документи у музичне училище. І з 1993 року я працював у Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка на посаді освітлювача сцени, паралельно здобуваючи середню спеціальну освіту. З 1995 року по 1998 рік навчався у Тернопільському музичному училищі їм. С. Крушельницької, де отримав диплом за спеціальністю "Актор драми та кіно". І з 1998-го почав працювати актором театру. З 2005 по 2008 рік навчався в Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю "Театральне мистецтво", де отримав диплом із відзнакою як режисер масових свят та видовищ, викладач фахових дисциплін. Нині маю звання заслуженого артиста України, провідного майстра сцени Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.

– Що вам ближче: кіно чи театр?

– У театрі я працюю вже близько тридцяти років. За цей час я зіграв майже сто ролей на рідній, і не тільки, сцені! Як виявилося, театр – це моє покликання й альма-матер, що викувала та вигартувала мене як актора і особистість. Я живу театром і не уявляю свого життя без нього. Зрештою, це єдине, що я вмію робити.

З іншого боку, є багатогранний та нескінченний світ кінематографу настільки захопливий та непередбачуваний, що хочеться пірнути у нього з головою й без вагань.

– За якими критеріями вирішуєте, чи будете грати ту чи іншу роль? До яких проєктів ніколи не приєднаєтеся?

– Світ невблаганно диктує свої умови і сьогодні акторові потрібно не лише розвивати власний талант, а й прискіпливо стежити за світовими віяннями. На моє глибоке переконання, актор повинен бути готовим до будь-якого жанру чи ролі. Наприклад, мені було б цікаво спробувати сили у глибокій драматичній стрічці.

Проте, звісно, я маю певні умови під час вибору тієї чи іншої ролі, які ніколи не порушу. Я позиціоную себе як українськомовний актор, отже, намагаюся розмовляти суто українською. Тому погоджуюся на російськомовні проєкти, хоча проти самої мови нічого не маю. Я люблю та культивую українську культуру, а ще намагаюся постійно боротися із расизмом у будь-якому його прояві.

– 24 грудня на широкі екрани вийшла стрічка "Безславні кріпаки". Розкажіть, будь ласка, як ви приєдналися до фільму?

– Буду відвертим, мені завжди щастило на по-справжньому професійних та добрих людей, які допомогли мені визначити мої життєвий та кар’єрний шляхи. Та й з роботою завжди складалося, оскільки зараз потрапити у кіно – велика лотерея, а отримати помітну роль у повнометражному, самобутньому та іронічному екшні тим більше. Для мене було великою честю працювати пліч-о-пліч із такими професіоналами, як продюсер Дмитро Мінзянов, режисер Роман Перфільєв, оператор Дмитром Недря, художники з костюмів Наталія Степанова й Андрій Яремія, та всією командою, завдяки якій стрічка "Безславні кріпаки" стала дійсністю. А ще окремо хотів би згадати про кастинг-директорку Аллу Самойленко, яка і долучила мене до проєкту. Вона помітила мене ще давно, проте нам ніяк не вдавалося попрацювати разом. Саме завдяки їй я став частиною цього неймовірного світу кіно.

– Яким є ваш герой? Чим він найбільше сподобався та запам’ятався вам? Чи є між вами спільні риси?

– Протягом усього творчого шляху я жодного разу не перевтілювався в негативних героїв, тобто антагоністів. А в "Безславних кріпаках" я зіграв Яромира Лободу – українського пана, поміщика та справжнього поганця, який живе за власними принципами, якими, на жаль, навряд чи можна пишатися.

Окрім того, режисеру Роману Перфільєву вдалося створити неймовірно яскравий та колоритний образ персонажа, який надовго закарбується у вашій пам’яті та викличе чимало емоцій. Тож для мене, як для людини з добрим серцем та лагідною вдачею, ця роль виявилась справжнім викликом. Проте я, як і кожен, маю дві сторони — світлу та темну. Перемагає завжди та, яку годуєш. Тому було цікаво спробувати себе в такому амплуа. А те, яким Яромир Лобода (у моєму виконанні) вийшов на екрані, залишимо на розсуд глядачів.

– Чому фільм "Безславні кріпаки" вартий уваги глядачів?

– Нам із командою вдалося створити цільний, класний та динамічний екшн, який захоплює увагу вже з перших секунд. Як на мене, це саме те, чого так не вистачало в кінематографі останнім часом. Стрічка справді переглядається на одному подиху та залишає приємний післясмак. Тож хороший настрій гарантовано! Щиро запрошую всіх глядачів на перегляд справді якісного кінопродукту.

Звісно, картина матиме полярні відгуки серед критиків та глядачів, та будьмо відвертими: вона нікого не залишить байдужим, адже схожого прецеденту в українському кіно ще не було.