Стара Полтава: у мережі показали архівні фото 50-х років
Полтава — місто в центральній частині України, що протягом століть відігравало значну роль як важливий культурний та духовний центр. Історично відоме під літописною назвою "Лтава", воно набуло свого сучасного імені від назви річки Лтава, що впадала у Ворсклу.
На початку XX століття Полтава навіть здобула титул "Духовний центр України" завдяки діяльності видатних культурних діячів і значній кількості релігійних та історичних пам'яток. Після руйнівних подій Другої світової війни місту довелося пережити період масштабного відновлення.
Унікальні світлини 1950-х років, нещодавно оприлюднені у соціальних мережах, дозволяють зазирнути у повоєнне життя міста.
Опубліковані історичні світлини фіксують окремі моменти життя Полтави середини минулого століття. Один із кадрів, датований 1951 роком, демонструє житловий будинок на провулку Пролетарському №2, який будувався для працівників паровозоремонтного заводу на Подолі.
Інший знімок, зроблений у 1950-х роках, показує будівлю Полтавського педінституту (нині Національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка).
Ці фотографії є цінними свідченнями періоду, коли місто не лише відновлювалося від воєнних руйнувань, але й активно розвивалося як індустріальний та освітній осередок. Саме у повоєнні роки розпочалася активна розбудова інфраструктури та житлового фонду.
Повоєнна Полтава
Відбудова Полтави розпочалася негайно після визволення. Вже на четвертий день після звільнення станція Полтава-Південна прийняла перші військові ешелони, а заводи, як-от Полтавський молокозавод та "М'ясомолмаш", швидко відновили виробництво. Ливарний цех Полтавського паровозоремонтного заводу дав перший чавун уже 22 грудня 1943 року.
До 1960-х років у місті діяло понад 50 великих, технічно оснащених підприємств. Ключове місце займала харчова промисловість (м'ясокомбінат, олієжиркомбінат, кондитерська фабрика), але також активно розвивалася легка промисловість (швейні, трикотажні фабрики, фабрика художнього вишивання) та машинобудування. Найбільшими підприємствами в цій галузі були тепловозоремонтний, турбомеханічний та автоагрегатний заводи. У місті також з'явилися інноваційні виробництва, зокрема заводи газорозрядних ламп та штучних алмазів.
З 1960-х років активно розвивалася міська інфраструктура: почалася газифікація міста завдяки газопроводу Полтава — Радченкове, а у 1962 році вулицями закурсували перші тролейбуси. Це значно покращило транспортне сполучення, доповнюючи розгалужену мережу автобусних маршрутів.
Попри фокус на промисловості, значна увага приділялася відновленню культурних об'єктів. Символами відродження стали збудований заново театр імені Миколи Гоголя (1958) та відбудований із руїн будинок Краєзнавчого музею (1964), який став справжнім духовним центром. У місті діяла єдина в СРСР гравіметрична обсерваторія АН УРСР та потужний Науково-дослідний інститут свинарства, що підкреслювало науковий статус Полтави.
Крім того, Полтава стала важливим освітнім центром. До вже наявних педагогічного, сільськогосподарського та інженерно-будівельного інститутів у 1967 році додався медичний стоматологічний інститут, що забезпечувало підготовку великої кількості висококваліфікованих фахівців.
Після війни в місті розгорнулося активне житлове будівництво, метою якого було розв'язання житлових проблем для робітників, що прибували на підприємства. Загальна житлова площа міста значно зросла: якщо у 1943 році вона становила 359,2 тис. кв. метрів, то до 1964 року досягла 1036,36 тис. кв. метрів. Це супроводжувалося зростанням кількості населення: за переписом 1959 року в Полтаві проживало 143 097 осіб, а до початку 1966 року населення зросло до 177 515 осіб.
OBOZ.UA пропонує переглянути ще низку історичних світлин з Полтави.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.