Річка, якої давно немає: у мережі показали старі фото Малого Ужа 

Колись у самому серці Ужгорода протікала тиха, хоч і не надто глибока річка — Малий Уж. Вона розділяла місто на своєрідні острови та створювала атмосферу затишку завдяки численним місткам — їх нараховувалось аж десять.

У місцях, де сьогодні курсують автобуси й авто, раніше можна було ловити рибу та пливти човном. Ця річка залишила слід не лише в топографії міста, а й у його пам’яті. Сьогодні її немає, та вона досі живе у листівках, картинах і спогадах старожилів.

Малий Уж: що відомо про зниклу річку

Перші згадки про Малий Уж датуються ще X століттям, коли він відокремився від Великого Ужа на відстань близько кілометра. У ті часи на одному з його рукавів була збудована гребля — флудер, що використовувалася для обробки букової деревини. Саме тут діяла водяна пилорама, яка згодом дала поштовх розвитку деревообробної промисловості Ужгорода, йдеться у сюжеті каналу smakistorii на youtube.com.

На березі річки виросла знаменита Ужгородська фабрика гнутих меблів "Мундус". Її продукція — елегантні стільці та столи — потрапляла навіть до віденських кав’ярень, а пізніше — в інші куточки Європи й навіть за океан. Виробництво базувалося на доступній сировині з околиць міста, а річка відігравала ключову роль у логістиці й енергозабезпеченні.

Острів Маргарити — ужгородський феномен

Цікаво, що у Малого Ужа був навіть власний острів — острів Маргарити. Його назва є іронічною алюзією на острів Маргіт у Будапешті. Хоч і значно менший, ужгородський острів мав власних "остров’ян", які вважали себе окремою спільнотою. Нині про це місце нагадує хіба що вулиця Острівна та декілька старих будинків.

Одним із найяскравіших візуальних свідчень існування річки є картини Йосипа Бокшая — видатного українського художника. На його полотнах можна побачити Ужгородський замок, що відбивається у спокійних водах Малого Ужа. Для митця річка стала символом часу, пам’яті та постійного руху життя.

Сьогодні річку Малий Уж вже не видно, адже його русло було засипане у 1930-х роках. За словами інженера Ужгородського водоканалу, зараз на його місці — частина міської каналізаційної системи. Колишнє русло перетворилося на підземний лабіринт, через який протікають вже зовсім інші "води".

Однак пам’ять про річку живе. Старожили досі згадують її течію, а колекціонери збирають старі листівки із зображеннями Малого Ужа. Для них це не просто хобі, а спосіб зберегти історію, якої більше немає. І поки залишаються спогади, річка живе — хоч би й в уяві місцевих старожилів.

OBOZ.UA раніше публікував світлини Ужгорода у 30-х роках.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.