Набережну окупованої Ялти показали на архівних фото: минуло понад 70 років

Ялта – це справжня перлина Кримського півострова, яка здавна закохувала в себе унікальним поєднанням величних гірських масивів та безкрайнього Чорного моря. Головною артерією та серцем цього курортного міста є його знаменита трирівнева набережна, де затишні кав'ярні, розкішні пальми та морський бриз створювали неповторну атмосферу свята.

Попри тимчасову окупацію, Ялта залишається частиною України, яка з нетерпінням чекає на повернення законного синьо-жовтого стяга та своїх справжніх господарів.

У соцмережі Facebook з'явилася унікальна добірка історичних чорно-білих фотографій, які демонструють вигляд набережної Ялти на межі 1950-1960-х років. Автором цих атмосферних кадрів є відомий київський архітектор Борис Ведерніков, який зафіксував тогочасну архітектуру та відпочивальників приморського міста.

Сьогодні ці знімки викликають особливий щем, оскільки прекрасний кримський курорт наразі перебуває під тимчасовою російською окупацією. Архівні матеріали дозволяють оцінити, як змінювалася головна туристична артерія півострова впродовж десятиліть і яким був її доброустрій задовго до сучасних подій. Історія цього затишного шматочка суші, захищеного від холодних північних вітрів гірською грядою, налічує не одне тисячоліття.

Зручна прибережна улоговина приваблювала людей ще в епоху неоліту: археологи виявили тут численні могильники та кременеві знаряддя праці давніх племен, яких умовно називають таврами. Пізніше, у VI-V століттях до нашої ери, сюди дісталися давньогрецькі мореплавці, які й дали майбутньому місту його сучасну назву, а згодом набережна стала центром римського та візантійського впливу. Проте перша письмова згадка про поселення з'явилася лише у XII столітті в арабських географічних хроніках "Книга Рожера". Протягом наступних століть приморське містечко переходило з рук у руки: воно належало генуезцям, входило до складу Готської єпархії, пережило руйнівний землетрус і опинилося під владою Османської імперії, залишаючись переважно скромним греко-вірменським селищем.

Офіційна історія самої набережної розпочалася після 1838 року, коли Ялта отримала статус міста, а на півострові почали прокладати перший поштовий тракт із Севастополя. Спочатку вулиця називалася Поштовою, а її межі з одного боку впиралися в будівлю карантинної застави, а з іншого – зникали у лісових хащах. У другій половині XIX століття пішохідний бульвар із пристанями відокремили від пильної транспортної магістралі ажурною кованою огорожею, перейменувавши простір на Олександрівську набережну.

Справжній розквіт головної міської вулиці відбувся у 1920-х роках, коли весь її простір остаточно звільнили від транспорту, перетворили на зелену пішохідну зону та назвали на честь Леніна. Свій завершений архітектурний ансамбль серце курорту отримало вже у повоєнний період – у 1961 році для захисту берега від штормів побудували спеціальну бетонну конструкцію (рисберму), яка сформувала так звану "нижню вулицю". На початку нового тисячоліття набережну суттєво модернізували, вимостивши бруківкою, прикрасивши фонтанами, кованими лавками, ілюмінацією та перетворивши її на сучасний простір для художників, кав'ярень і величних готелів.

Сьогодні кілометровий променадний простір, укладений між Ленінським сквером і вулицею Гоголя, має ширину до 60 метрів і чітко розділений на три функціональні рівні:

• Перший рівень: розташована біля самої води рисберма з масивними кам'яними валунами біля підніжжя.
• Другий рівень: основна прогулянкова тераса з фігурними чавунними поручнями, яка височіє над морем трохи більше ніж на два метри.
• Третій рівень: верхня зона відпочинку, що потопає у квітниках і надійно прихована від морських бризок смугою легких павільйонів.

Окрім розкішного панорамного краєвиду на безкраю чорноморську блакить, скелі Ялтинського заповідника та мис Ай-Тодор, набережна відома своїми скульптурними композиціями.

OBOZ.UA показував раніше Ялту у 70-х роках.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.