Місто нафтових родовищ: яким був Борислав на Львівщині в 1934 році
Борислав – це унікальне місто на Львівщині, яке заслужено називають історичним населеним місцем із надзвичайно багатим промисловим минулим. Воно єдине у світі повністю розташоване на території нафтогазового та озокеритного родовища, а його надра приховують не лише "чорне золото", а й численні джерела цілющих мінеральних вод.
Вже у XVI столітті місто славилося своїм "скельним олієм", який використовували для освітлення вулиць сусіднього Дрогобича. На початку XX століття цей регіон забезпечував близько 5% світового видобутку нафти, що виводило Галичину на третє місце у світі після США та російської імперії.
Ретро-фотографії Борислава до великих руйнувань
Нещодавно в мережі було оприлюднено серію унікальних фотографій Борислава, датованих 1934 роком. Ці кадри вдалося віднайти завдяки проєкту Lodomeria, а їхньою авторкою виявилася відома американська мандрівниця та дослідниця Луїза Арнер Бойд. Її візит до міста нафтовиків не був випадковим, адже в ті часи Борислав залишався одним із найважливіших енергетичних центрів Європи. Фотографії зафіксували панорамні види міста, де житлові будинки межували з лісом нафтових веж, створюючи сюрреалістичний індустріальний пейзаж.
На архівних світлинах можна розгледіти написи тогочасних нафтових гігантів, таких як "Malopolska Petrolea" та "Urycka Spółka dla Przemysłu Naftвого". Це були часи, коли нафтовий промисел Галичини вже пережив свій пік, але все ще залишався основою економіки регіону. Цінність цих фото полягає в тому, що вони демонструють Борислав у його "золоту добу", ще до того, як Друга світова війна назавжди змінила архітектурне та промислове обличчя міста.
Від економічного піднесення до вогняного пекла 1941 року
Період між 1928 та 1936 роками був складним для Борислава через світову економічну кризу, що призвела до скорочення видобутку нафти на третину. Попри падіння показників з 511 тисяч до 319 тисяч тонн на рік, бориславська ропа продовжувала відігравати ключову роль у фінансовій стабільності тодішньої польської держави. Проте справжня катастрофа спіткала місто у червні 1941 року, коли радянські війська, що відступали під натиском німецької армії, вдалися до тактики "спаленої землі".
У ніч на 27 червня 1941 року Борислав перетворився на справжнє пекло: горіли нафтопереробні підприємства, сховища та понад 1000 дерев’яних нафтових веж. Вогонь знищив величезну частину історичного промислового господарства, змусивши місто після війни практично заново відбудовувати свою інфраструктуру. Опубліковані фотографії 1934 року є чи не останнім візуальним свідченням того величного і водночас брудного міста нафтових магнатів, яким воно було до руйнівної пожежі.
Історія нафтового промислу: від колодязів до надглибоких свердловин
Видобуток нафти на Прикарпатті пройшов довгий шлях від ручних "копанок" до сучасних методів інтенсифікації. Перше нафтоперегінне підприємство в Бориславі відкрив Роберт Домс у 1853 році, використовуючи патент видатного винахідника Йогана Зега. До середини 1860-х років у місті функціонувало близько 5 тисяч ям глибиною до 40 метрів, а нафту з них вичерпували відрами. Згодом на зміну примітивним методам прийшло механічне ударне та канатне буріння, що дозволило діставатися глибин понад 1000 метрів.
Справжнім проривом стала свердловина "Ойл-Сіті", яка в 1908 році дала неймовірний фонтан – до 3000 тонн нафти на добу. Після Другої світової війни галузь отримала новий поштовх із розвитком Долинського та Новосхідницького родовищ. Наприкінці XX століття на Прикарпатті було видобуто стомільйонну тонну нафти, а Бориславський район став абсолютним рекордсменом, видавши з надр понад 42 мільйони тонн сировини та величезні обсяги газу.
Сьогодні, хоча видобуток і знизився через вичерпання запасів, Борислав залишається містом-музеєм просто неба, що зберігає пам’ять про велич "нафтової лихоманки".
OBOZ.UA пропонує також подивитися, яким був Збараж до Другої світової війни.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.