Луцьк в часи Першої світової: історичні фото міста

Луцьк — одне з найдавніших міст на заході України, що є нині адміністративним, культурним та економічним центром Волинської області. Його географічне положення історично зумовлювало його роль як терену для військових конфліктів та політичних протистоянь.

Перша світова війна стала справжнім випробуванням для міста, перетворивши Волинь на арену запеклих боїв. Нещодавно оприлюднені на сторінках Хронік Любарта історичні фотографії дозволяють краще уявити, яким був Луцьк у період 1915-1925 років, коли міські пейзажі та повсякденне життя кардинально змінювалися.

Ці знімки є цінним свідченням епохи, що була сповнена військових дій та бурхливих політичних змін.

У серпні 1915 року Луцьк був окупований австро-угорськими військами. Однак найбільше місто увійшло в історію світової війни завдяки Брусиловському прориву — масштабній наступальній операції, що відбулася в околицях Луцька влітку 1916 року і стала однією з найвизначніших подій Східного фронту.

Після Лютневої революції 1917 року та з початком Української революції над Луцьком вперше замайорів синьо-жовтий прапор. Місто стало центром новоствореної адміністративно-територіальної одиниці — Волинь — у складі Української Народної Республіки (УНР).

У цей період активізувалося українське громадсько-політичне життя: у квітні 1917 року постала "Українська Громада", а за Гетьманату, у серпні 1918 року, було утворено "Просвіту".

Цей період політичної нестабільності супроводжувався швидкою зміною влади. 9 січня 1918 року місто опинилося під радянською окупацією. Вже 19 лютого 1918 року німецькі війська увійшли до Луцька, деокупувавши місто. Проте невдовзі, під час Польсько-української війни, польські війська зайняли Луцьк.

16 травня, після сильного удару по обороні 3-го корпусу, близько тисячі солдатів армії УНР були змушені здатися у польський полон.

Згідно з умовами Ризького договору 1920-1921 років, Західна Волинь, включно з Луцьком, перейшла до складу Другої Речі Посполитої. У березні 1921 року Луцьк отримав статус столиці нового Волинського воєводства.

Попри те, що Волинь певною мірою стала сировинним придатком Польщі, сам Луцьк активно відбудовувався після значних воєнних руйнувань.

Місто активно модернізувалося: споруджувалися нові будівлі для воєводських установ переважно у стилі конструктивізму. Серед них — нинішні будівлі школи № 1, Національного банку, поштамту, Волинського краєзнавчого музею (колишнє земельне управління). Були зведені цілі житлові квартали для держслужбовців та офіцерів.

У цей період проклали мережі водопостачання та каналізації, побудували дві електростанції та масово почалася електрифікація.

Місто отримало нову інфраструктуру: з'явилося 6 лікарень, побудували велотрек (нині стадіон "Авангард"), спортзал із басейном та реконструювали міський театр. Луцьк отримав залізничне сполучення зі Львовом (1928 р.), річкові пасажирські та міжміські автобусні перевезення.

Завдяки розбудові та приєднанню навколишніх сіл, чисельність мешканців зросла з 30 до 40 тис. у 1993 році.

Значний внесок у розвиток краю зробив волинський воєвода Генрик Юзевський (1928-1938 рр.) — колишній віцеміністр внутрішніх справ УНР, який сприяв економічному зростанню та взаєморозумінню між українцями та поляками. Навіть промисловість розвивалася: у другій половині 1930-х років у Луцьку працював танковий завод, де збирали польські легкі танки.

OBOZ.UA раніше публікував історичні світлини з Полтави початку XX століття.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.