Єремєєв: якщо позиція позафракційних не враховуватиметься - заблокуємо ВР

Останнім часом у вітчизняних медіа часто пишуть про те, що в Раді може бути створена депутатська група, до складу якої увійдуть позафракційні парламентарії. Таких сьогодні в Раді налічується 32. Подейкують, що ватажком цієї групи стане нардеп Ігор Єремєєв. Саме він, до речі, найчастіше виступає в сесійній залі від імені позафракційних. Чи відповідають дійсності чутки про об'єднання парламентаріїв, які не мають фракційної прописки? Про це і не тільки "Обозреватель" розмовляє з Ігорем Єремєєвим.

Під час одного з недавніх виступів у сесійній залі ВР ви заявили, що в разі, якщо в майбутньому не враховуватиметься позиція позафракційних депутатів, ви будете захищати свою позицію більш радикально. Що саме ви маєте на увазі, кажучи про радикалізм?

Це означає, що, як мінімум, ми попросту не будемо брати участі в засіданнях Верховної Ради.

А як максимум?

Як максимум ... А чому хтось думає, що фракції можуть блокувати трибуну, а позафракційні - ні? Заблокуємо трибуну. 32 позафракційних народних депутата мають повне моральне право це зробити, щоб захистити свої права в парламенті, оскільки за нами стоїть 6 мільйонів виборців.

Якщо точкою відліку вважати старт роботи ВР нинішнього скликання, то наскільки за цей період провладні та опозиційні фракції прислухалися до думки позафракційних депутатів і підтримували їх ініціативи?

Не можна сказати, що до нас не прислухаються, тому як серед нас є дуже яскраві політичні фігури, які не будуть попросту вбивати час в парламенті. Тому, природно, з нашого боку є законодавчі ініціативи, виступи, заяви і так далі.

Інша справа - сама система. Чинний регламент розроблений під пропорційну систему. Сьогодні ж у нас, як відомо, діє змішана система. Тобто, система змінилася, а Регламент ВР залишився колишній. Таким чином, позафракційні депутати випали з формату, тому потрібно змінити регламент. Це очевидно.

Тим часом, коли я починаю спілкуватися з представниками опозиційних і провладних фракцій, розумію, що ні одна, ні друга сторона не зацікавлена ??у зміні Регламенту. Їм невигідно, щоб позафракційні мали право на виступи, ініціативи і так далі.

Чому саме невигідно?

Ви ж розумієте, що якщо сьогодні позафракційні будуть мати права і зможуть об'єднатися в групу, це об'єднання буде примагничивается до себе всіх тих, хто незадоволений внутрішньофракційної погодою. А незадоволені, повірте, є у всіх фракціях.

Саме тому опозиція і влада не зацікавлені у зміні Регламенту. Проте особисто мене не цікавлять амбіції політичних лідерів. Мене цікавлять мої виборці, і, незважаючи ні на що, я буду відстоювати їх інтереси.

А з ким ви проводите переговори про необхідність зміни Регламенту?

Ми проводимо переговори з представниками і провладних, і опозиційних фракцій. Також ми вносимо свої пропозиції, що стосуються зміни Регламенту. Інше питання, що сьогодні Верховна Рада не готова підтримати наші ініціативи.

Хотів би підкреслити наступне. Під час роботи ВР минулого скликання середу була днем ??опозиції. Це - не регламентна норма. Однак, з урахуванням обставин, було прийнято таке рішення. Звідси запитання: чому сьогодні, маючи 32 позафракційних парламентаріїв, неможливо відступити від Регламенту і тимчасово надати їм право на виступи, присутність на погоджувальній раді ВР і т.д.? Ще раз наголошую: ми маємо на це повне моральне право.

У п'ятницю, 24 травня я чотири рази записувався на виступ. І що? Я був 33, 45, 47-м. Тобто, шанси виступити в ході пленарного засідання, були рівні нулю, оскільки далі четвертого ніхто не виступає. Що ж це виходить: чотири райони Поліського краю, не мають права свого голосу у Парламенті? Я з таким станом речей категорично не згоден.

Одним з ключових кадрових питань поточної сесії була тема відставки уряду Азарова. Ініціаторами, як відомо, виступили представники трьох опозиційних фракцій. Перед голосуванням до позафракційним депутатам хтось звертався за голосовою підтримкою в цьому питанні?

Ні, ніхто не звертався. А взагалі, знаєте, давайте не називати чорне білим і навпаки. Факт полягає в тому, що нікому не потрібна була відставка уряду. Тому що немає на сьогодні політичної сили, (крім провладної) яка готова взяти на себе відповідальність за все, що відбувається в країні.

Припустимо, такі сили все-таки є. Так в чому проблема? Проведіть переговори і внесіть кандидатуру нового прем'єр-міністра. Сьогодні у Верховній Раді присутнє близько 180 опозиційних народних депутатів. Плюс до цього - 32 позафракційних і комуністи. Можна створити правлячу більшість? Безумовно, можна. І, отже, можна запропонувати Президенту свої кандидатури на пост прем'єра і міністрів. Але ніхто ж цього не робить. Таким чином, ініціатива щодо відставки Кабміну - це лише ритуальні танці напередодні президентських виборів. Не більше того.

Скільки депутатів, які не входять до жодної фракції, сьогодні готові об'єднатися в групу? Питаю тому, що деякі позафракційні критикують саму ідею створення депутатської групи. Зокрема, гранично критично виказати на цей рахунок пан Балога.

Структура середовища позафракційних не є однорідною. Ще раз повторюю: тут присутні дуже яскраві політики. Наприклад, той же Балога, Порошенко, Литвин. Зрозуміло, що у кожного є свої пріоритети. Але я вважаю, що в даній ситуації пріоритети слід відсунути на другий план, а на перший поставити інтереси виборців.

В цілому, так, ми можемо не погоджуватися з якимись позиціями по відношенню один до одного. Однак є принципові позиції, коли ми діємо спільно.

Наприклад?

Наприклад, коли при розгляді питання про створення ТСК щодо подій 18 травня позафракційним не дали слова, то майже всі (і Балога в тому числі) забрали свої картки і не брали участь в роботі парламенту.

Тобто, в моменти "Х" апріорі спрацьовує корпоративна солідарність?

Безумовно, оскільки в таких ситуаціях стоїть питання не особистих амбіцій, а спільних інтересів. У кожного свої виборці і я не розумію, що тут можна ділити ...

Ви згадали дискусію в сесійній залі ВР, що розгорілася навколо створення "журналістської" ТСК. Сказати, що дебати в залі Ради були жаркими - нічого не сказати. Скільки тут спекуляцій, а скільки - реального бажання зрозуміти труднощі, з якими дуже часто стикаються журналісти?

Спекуляції, безумовно, є. Що тут сказати? Політика є політика ... Але хотів би наголосити, що це - не перетягування канату між провладними та опозиційними політичними силами. Ми всі однаково прагнемо до того, щоб стати європейською державою - де-факто і де-юре. Саме тому, в незалежності від того, які у нас політичні погляди, ми зобов'язані зробити все з тим, щоб винні були покарані.

Дуже важливо, щоб робота ТСК була публічною, щоб суд був відкритим і т.д. Я б тут навів у приклад судовий процес у справі Оксани Макар. Ключове питання: ми або думаємо по-європейськи, або не думаємо. Якщо ми думаємо по-європейськи, ми зобов'язані зробити публічним судовий процес і покарати, як виконавців, так і замовників. Це дуже важливо. Чому? Щоб ніколи, ні в кого більше не виникало бажання використовувати силу в демократичній державі.

Я хочу повернутися до тематики створення депутатської групи позафракційних. Лідером цієї групи в ЗМІ називають саме вас. Чи відповідає це дійсності? Іншими словами, чи правда, що саме ви очолили групу тих депутатів, які не мають фракційної прописки?

У мене є правило: або я роблю, або не роблю. Я не розумію, як можна з ранку і до ночі перебувати у Верховній Раді, нічого при цьому не роблячи. Ось як хочете, так це і трактуйте. А чому саме мене називають керівником депутатської групи позафракційних? Я не знаю, чому. Одне скажу: я не готовий просто сидіти в сесійній залі і натискати кнопку, не маючи при цьому права відстояти інтереси своїх виборців. Виборців, яких я поважаю і ціную. Виборців, які мені довіряють.