Крим обходиться Росії в $3-3,5 млрд на рік - Алексашенко

45.8тЧитати новину російською

Екс-заступник міністра фінансів Росії і колишній перший заступник голови правління Центробанку Сергій Алексашенко вже кілька років проживає в США. За його словами, він покинув РФ з міркувань безпеки, та й його професійну діяльність в певний момент стали серйозно обмежувати.

У другій частині інтерв'ю "Обозревателю" Алексашенко оцінив перспективи російської економіки і "вікно можливостей" для конструктивних політичних змін в РФ. У першій частині читайте про ключові аспекти нових санкцій США і можливості для врегулювання російсько-українського конфлікту.

- В одному з інтерв'ю ви говорили, що кампанії в Сирії і на Донбасі не так уже й дорого обходяться Росії. А Крим - важкий економічний тягар? Наприклад, Олексій Кудрін оцінює втрати на утримання півострова в 200 млрд доларів в найближчі роки.

- Крим, звичайно, більш важке навантаження для Росії, ніж Донбас і Сирія. За моїми оцінками, витрати не однакові в різні роки. Це приблизно 170-200 млрд рублів на рік або 3-3,5 млрд доларів. Тобто 200 млрд доларів - це 50-60 років. Так що Кудріну треба б уточнити, який період він мав на увазі.

РБК

- Але, в принципі, це не непосильна ноша?

- Це не непосильна ноша для російського бюджету. Так, це зарплати бюджетникам, пенсії пенсіонерам тощо. Пенсії виплачуються за рахунок Пенсійного фонду, образно кажучи, всі російські пенсіонери скидаються, щоб заплатити пенсії пенсіонерам Криму, погоджуючись на відмову від індексації своїх пенсій.

Багато інвестиційних програми Криму проходять в Росії по розділу регіональних програм. Мінфін скорочує фінансування інших регіонів, тобто всі отримують менше, тому що гроші виділяють Криму. Однак всі ці витрати не йдуть понад заплановані Мінфіном. Йде внутрішній перерозподіл. Пенсіонери і регіони мовчать, ну, значить, їх це не сильно турбує.

- А чому вони мовчать? Не розуміють взаємозв'язку?

- Тому що ніхто їм про це не може розповісти! Всі новинні телевізійні канали контролюються або державою, або путінськими дружками - хто з них буде розповідати правду?

- В цілому економічний добробут Росії безпосередньо залежить від ринку газу і нафти. Дональд Трамп не так давно оголосив курс на енергетичне домінування. Одна з арен битв - європейський ринок газу. Чи зможуть Штати в перспективі витіснити Росію? Наскільки це небезпечно для РФ?

- Поки говорити про те, що Америка витіснить Росію з європейського ринку газу, дещо передчасно. По-перше, у США ще немає вагомих експортних потужностей - ні в видобутку газу, ні в інфраструктурі. У "Газпрому" ж є і резерви по швидкому збільшенню видобутку, і успадкована від СРСР мережа газопроводів. Тому, в принципі, "Газпром" може вважати, що вартість транспортування газу для нього є близькою до нуля.

Та й фінансове становище "Газпрому" нікого в Росії не хвилює. Головним його акціонером є держава, і воно задоволене тим, що "Газпром" виконує політичні функції. Тому російський газ, якщо таким буде бажання "Газпрому", завжди буде дешевше американського. Там зовсім інша транспортна складова.

По-друге, за всіма прогнозами, споживання газу в Європі зростатиме, і місця для американського газу вистачить навіть без втрат для "Газпрому". Ситуація цього року показала наступне: як тільки цінова кон'юнктура склалася так, що російський газ став дешевшим, ніж скраплений, європейці, не дивлячись на ситуацію в Україні, стали швидко заповнювати сховища російським газом. Адже гроші не пахнуть. Якщо Європа може заощадити, вона економить.

- Україну зі зрозумілих причин дуже турбує доля проекту "Північний потік-2". Чи можливо реалізувати його в умовах санкцій? І наскільки небезпечний цей проект для України?

- Україні варто побоюватися, тому що цей проект абсолютно політичний. З економічної точки зору "Газпрому" "Північний потік-2" не потрібен. Уже зараз потужність наявних газопроводів на 60% перевищує обсяг експортованого російського газу.

Але є політичне завдання - позбавити Україну доходів від транзиту газу, тому "Газпром" готовий витрачати свої гроші на будівництво. І якщо американські санкції не перешкодять, то, швидше за все, газопровід будуватимуть за рахунок банківського фінансування на умовах, при яких "Газпром" буде гарантувати консорціуму, який володіє газопроводом, оплату повної його потужності.

- І Україна зараз ніяк не може вплинути на ситуацію?

- Україна нічого не може зробити, щоб змінити ситуацію, за винятком інтенсивних обговорень цієї проблеми з європейцями.

- Якщо говорити про нафту, російська економіка більш-менш адаптувалася до нинішніх цін. Зараз вони ведуть себе волатильно, але загальна тенденція спрямована на зниження. Тут грають роль і перехід до зеленої енергетики, і енергополітика Дональда Трампа, і багато інших чинників. З огляду на таку тенденцію, що очікує економіку Росії, якщо вона не перебудується?

- По-перше, я тенденції на зниження цін на нафту не бачу. Мені здається, ціни стабілізувалися. По-друге, коли ми говоримо про перспективи російської економіки, треба окреслити часові межі.

- Скажімо, 10 років.

- Виходимо з того, що санкції зберігаються?

- Так.

- При стабільних цінах на нафту і збереженні санкцій російська економіка буде рости в межах 1-2% в рік - не більше. Розраховувати на те, що станеться крах, криза російської економіки, не варто. Поки нафта буде продаватися на світовому ринку, російська економіка буде відчувати себе досить стійко.

Але стійкість російських нафтових доходів не означає швидкого зростання всіх інших секторів. Санкції будуть заважати залучати прямі іноземні інвестиції та технології. Без інтенсивного оновлення технологічної бази домогтися більш ніж 2% зростання неможливо.

Тим більше, судячи з останньої інформації, програма озброєнь російської армії до 2025 року буде набагато менших обсягів, ніж була, починаючи з 2012 року. А не секрет, що саме оборонне виробництво було одним з найпотужніших двигунів, який підтримував російську промисловість в останні роки. Відповідно, технологічного оновлення не буде, оборонна промисловість буде виробляти менше, тому мій прогноз на десятирічну перспективу - 1-2% зростання. Це не можна назвати стагнацією, але це в 2 рази повільніше, ніж розвиток світової економіки.

- Днями екс-директор ЦРУ Джон МакЛаулін висловив цікаву думку: тільки Україна зможе змінити Росію. Тобто, якщо Україна продемонструє успіхи в боротьбі з корупцією і в побудові демократії, то це викличе аналогічні зміни в Росії. Що ви думаєте про це?

- Змінити Росію може тільки Росія. При всій повазі до України і до її можливих успіхів в реформах. Думати, що якщо в Україні все буде добре, то автоматично так буде і в Росії, я б не став.

Але якщо Україна зможе реалізувати масштабні реформи, побороти корупцію, забезпечити економічне зростання вище 4% в рік, то це стане сигналом: проблеми, які притаманні і Росії, можна вирішити. Зараз багато російських політиків говорять: "А чого боротися з корупцією? Її не переможеш ..." Але якщо Україна зможе довести, що з корупцією можна боротися демократичними методами, що суди можуть бути незалежними, це може змінити суспільну свідомість в Росії. Може, але не обов'язково.

- А що ще може сприяти конструктивним змінам в Росії?

- Чесно кажучи, не знаю. Можна нескінченно говорити про падіння доходів населення, про падіння споживання, але якщо російське населення це терпить, якщо воно не обурюється, значить нинішня ситуація його влаштовує. А якщо населення задоволено нинішньої політичною та економічною ситуацією, то хто буде виступати за зміни? Поки більшість росіян вважає, що, може, в країні все і не дуже добре, але ще й не настільки погано, щоб обурюватися.

- В усьому винна пропаганда?

- З одного боку, так. Було б безглуздо говорити, що її не існує. А з іншого боку, давайте згадаємо часи СРСР. Навіть за часів пізнього Радянського Союзу, в 90-91 роки, коли був страшний дефіцит, населення терпіло і не висувало політичних гасел "даєш зміну режиму". Тодішні реформи йшли зверху, з ініціативи Горбачова, Єльцина. Не знизу. Тому я б не недооцінював готовність росіян терпіти.

Що до конструктивних змін, вони можливі, якщо в Росії з'явиться нове покоління, яке скаже: так жити не можна. Або якщо частина електорату, яка голосувала за Путіна, скаже: "Плати нам більше, або ми голосуємо за когось іншого". Так чи інакше, повинні відбутися серйозні зрушення в суспільній свідомості, які поки не намічаються. Є надія, що молодь буде більш політично активна. Але я б не сказав, що це однозначно гарантовано.

- А ви взагалі вірите, що Росія зможе існувати в умовах демократії?

- А чому ні?

- Дуже неоднорідна країна.

- А що, Америка однорідна? Або Франція? Або Німеччина? Послухайте, 100 років тому Фінляндія і Польща були частиною Російської імперії, і всі жили зовсім в іншому режимі. Після цього Польща два рази змогла побудувати країну, яка живе за демократичними принципами. Фінляндія зараз є однією з найбільш розвинених держав за рівнем демократії, за рівнем боротьби з корупцією. Якщо вони змогли побудувати демократію, то чому Росія не зможе? Убогі ми чи що?

- А як вам здається, Путін стоїть на чолі агресивного курсу по відношенню до України, по відношенню до Заходу? Наприклад, якщо його прибрати, то чи буде постімперська ідеологія обезголовлена, або просто з'явиться інший "путін"?

- Ви знаєте, постімперська ідеологія надто сильна в російській свідомості. Тут провідну роль відіграє не особисто Путін, а кремлівська пропаганда. "Левада-центр" щороку випускає збірки. У них, зокрема, містяться цікаві графіки, які характеризують ставлення російського населення до Прибалтики, Грузії, до України.

За цими графіками видно, що як тільки починалося загострення відносин з Грузією або з Україною, ці країни відразу ж ставали ворогами росіян. Як тільки пропаганда припинила працювати на грузинському напрямку, хоча політичні відносини з Тбілісі не покращилися, російське населення стало ставитися до Грузії досить добре. Приблизно так само, як до початку грузинської війни 2008 року.

- Дуже нагадує "1984" Оруелла.

- Дуже нагадує Оруелла, дуже нагадує ситуацію з гітлерівською Німеччиною. Більша частина росіян отримує інформацію про зовнішню політику, про стан справ в країні з телевізора. Тому те, що показують по телевізору, з дуже коротким лагом перетворюється в зміну суспільної свідомості. Значить, щоб постімперський синдром зник, повинен з'явитися політик, якому це не властиво, який змінить принципи роботи російського телебачення.

Зараз Кремль керує телебаченням, а телебачення прочищає мізки російському населенню. Це інструмент Кремля. Керівникам Першого каналу, каналу "Росія", НТВ раз в тиждень проводять брифінги в Кремлі про те, що і як правильно висвітлювати. Що вони, власне кажучи, і роблять.

Читайте всі новини по темі "Криза в Росії" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини