Про нові принципи формування мінімалки, проєкт Трудового кодексу та ситуацію на ринку праці. Інтерв'ю з заступницею міністра Дариною Марчак

Уряд подав до Ради проєкт нового Трудового кодексу – одного з найважчих документів, який не можуть ухвалити вже впродовж багатьох років. Зміни (якщо їх підтримають парламентарі) мають, зокрема, збільшити відпустку з 24 до 28 днів, запровадити ознаки трудових відносин, ввести нові види договорів (серед них – агентська робота), посилити захист від харасменту та мобінгу, реформувати Держпрацю.

Разом із тим новий документ у поточній редакції не вирішує проблему мінімальної зарплати, яка фактично перестала виконувати свої функції – її розмір менший, ніж межа бідності. Проєкт не сподобався профспілкам, які вважають, що їхня роль буде значно зменшена.

Чинний Кодекс законів про працю (КЗпП) ухвалили ще в 70-х, від того моменту до нього вносили понад 180 змін, однак, документ все одно безповоротно застарів і вже не забезпечує потреб сучасного ринку праці.

Про те, що має змінити новий Трудовий кодекс, які перспективи його схвалення і чи дійсно на ринку праці настільки критична ситуація, читайте в інтерв’ю OBOZ.UA з заступницею міністра економіки, довкілля та сільського господарства Дариною Марчак.

– Багато різної інформації щодо ситуації на ринку праці, різні думки можна почути від бізнес-асоціацій, деяких ваших колег та експертів. Яка ваша оцінка як людини, що акумулює всі ці думки? Чи дійсно ситуація на ринку праці зараз настільки трагічна?

– Не хотілося б використовувати слово "трагічна" в принципі. Насправді ми бачимо багато можливостей. Дивлячись на статистику, з одного боку, справді помітний значний дефіцит кадрів. За останніми дослідженнями на початку цього року, 75% роботодавців скаржаться на складнощі із закриттям вакансій. Це дуже високий показник.

Проте, з іншого боку, я не можу сказати, що людей в економіці немає. Ми бачимо значний потенціал для ширшої участі людей у ринку праці. Питання в іншому: у нас ще не вироблено усталених практик і традицій для залучення цих людей. Тривалий час країна працювала за принципом відбору "найлегших" кандидатів, відсікаючи всіх, із ким потрібно було хоч трохи попрацювати. Зараз необхідно змінювати підходи та політику, бо люди для економіки є.

– Про які саме категорії людей йдеться?

– Цей потенціал – серед багатьох категорій. Наприклад, жінки. Нещодавні дослідження показують, яка кількість жінок, які доглядають за дітьми, не залучена до роботи. Зокрема, дослідження МОП спільно з ЮНІСЕФ "Доступ до дошкільної освіти й догляду та розширення економічних прав і можливостей жінок в Україні" показало, що лише 35% матерів дітей 0-6 років працюють, а серед матерів дітей до 2 років – лише 12%. При уьому до 28% неактивних матерів хочуть працювати, але не можуть через обставини.Також це ВПО, люди з інвалідністю, ветерани, люди віком 50+, а також молодь, яка не може знайти перше робоче місце.

– Якби весь цей резерв був максимально задіяний, цього вистачило б для покриття дефіциту?

– Якби люди, які можуть працювати, на 100% вийшли на ринок праці, ми б точно закрили дефіцит.

– Але є завжди люди, які не хочуть працювати і не будуть цього робити…

– Цілком реалістично залучити від 2,5 млн до 3,5 мільйонів осіб із тих, хто сьогодні не працює.

– А яка реальна потреба?

– За різними сценаріями моделювання, на наступні 10 років нам додатково знадобиться приблизно 4,5 мільйонів людей понад тих, хто вже офіційно працевлаштований.

– Ці 2,5-3,5 мільйона, яких реально залучити – це люди, які взагалі не працюють, чи частина з них перебуває "у тіні"?

– Це ті, хто взагалі не бере участі в ринку праці. Щодо "тіні", то за оцінками Інституту демографії, близько 2,6 мільйона осіб перебувають у тіньовій зайнятості. Тож маємо два різні завдання: перше – детінізація, друге – залучення тих, хто зараз не працює взагалі.

– Чи бачите ви у проєкті Трудового кодексу положення, які стимулюватимуть цих людей вийти на роботу?

– Це питання суміжні, але різні. Трудовий кодекс – це про зміну законодавства. Його логіка – переглянути норми, що не працюють, і зробити регулювання не декларативним, а реальним, сфокусованим на договірних відносинах.

Друге велике завдання – зміна практик працевлаштування та фокус на перенавчання. Не всі навички людей сьогодні відповідають потребам ринку. Щоб звести попит і пропозицію, ми створюємо єдину цифрову систему "Обрій". Вона дозволить швидше, зокрема за допомогою штучного інтелекту, поєднувати потреби пошукачів і роботодавців.

– Як саме Трудовий кодекс допоможе у цьому "метчингу"?

– Нещодавно я зустрічалася з головою ГО "Епіпросвіта". Вони провели складне дослідження щодо жінок, які доглядають дітей з інвалідністю. Таких мам близько 200 тисяч, і більшість із них хоче та може працювати, але їм потрібна дистанційна робота.

Проєкт Трудового кодексу прямо дає мамі, яка доглядає дитину, право обирати формат: стандартний, дистанційний або змішаний. Це один із трьох "стовпів" нашої реформи: законодавчі зміни, цифровізація та робота з навичками.

– Чи існують зараз норми, що заважають компаніям залучати таких людей? Наприклад, урядовий контакт-центр: вони могли б працювати дистанційно, але, здається, всі сидять в офісі.

– Новий Кодекс чітко, відповідно до європейських директив, забороняє будь-які форми дискримінації – чи то через потребу в дистанційній роботі, чи за віком, чи через наявність дітей. Ми знаємо про негласну практику, коли роботодавець неохоче бере молоду жінку, боячись декрету. Тепер ми створюємо законодавчу базу, щоб мінімізувати такі бар'єри.

– Багато хто не працює через низькі зарплати. Мінімалка зараз значно нижча за фактичний прожитковий мінімум. Тобто людина, яка працює повний робочий день з мінімалкою, гарантовано перебуває за межею бідності. Чому проєкт кодексу не вирішує цю проблему, наприклад, через прив’язку до фактичного рівня прожиткового мінімуму?

– Питання слушне. Трудовий кодекс закладає основу для розв’язання цієї проблеми за логікою ЄС. Він визначає, що мінімальна заробітна плата має бути похідною від середньої по країні. В ідеалі ми прагнемо, щоб мінімалка складала хоча б 50% від середньої зарплати.

Ми не закладали конкретних відсотків або термінів у сам текст зараз, бо це предмет складної дискусії з бізнесом і державним сектором – із якою швидкістю ми зможемо це фінансово потягнути. Але формула вже є. До другого читання ми будемо доопрацьовувати текст, враховуючи правки депутатів, позиції профспілок та бізнес-асоціацій. Наразі поданий проєкт – це результат дворічної роботи між усіма стейкхолдерами.

– Чому не прописати, що мінімалка не може бути нижчою за фактичний прожитковий мінімум вже зараз, щоб захистити людей від гарантованої бідності?

– Для нас критично важливо не прописувати норми, які ми не зможемо реалізувати. В Україні велика історія "мертвих" норм, які щороку ставлять на паузу. Ми хочемо вписувати те, що держава і суспільство зможуть виконати, маючи при цьому чіткий план підтягування до цілі.

– Профспілки критикують проєкт, зазначаючи, що він урізає права працівників – наприклад, щодо дозволу звільняти після лікарняного або відсутності узгодження звільнень із профспілками. Що ви на це відповісте?

– Щодо лікарняних: фактично система працюватиме так само, як зараз, кодекс лише уточнює процедури. Основна ідея – прибрати суто "заборонні" норми, які часто шкодять самому працівнику.

Наприклад, зараз заборонено залучати жінок із маленькими дітьми до понаднормової роботи або відряджень. Але бувають ситуації, коли жінка сама хоче працювати ввечері або у вихідні, бо їй так зручніше (часто це навіть єдиний можливий варіант), а закон їй це забороняє. Ми збільшуємо вагу договірних відносин.

Ще приклад: зараз при звільненні за ініціативою роботодавця працівник має відпрацювати певний термін. Але часто це емоційно важко – працювати там, де тебе вже звільнили. Кодекс пропонує альтернативу: людина може домовитися з роботодавцем, отримати фінансову компенсацію (так званий "золотий парашут") і піти вже наступного дня, щоб спокійно шукати нову роботу або перенавчатися. Це питання вибору та домовленості, а не примусу.

На мій погляд, і це підтверджують європейські директиви, ми переходимо до моделі, де пріоритетом є право вибору людини. З іншого боку, Кодекс має розв'язати проблему зловживань, яка особливо гостро стоїть у публічному секторі. Ви знаєте ці кейси: людина дізнається про можливе звільнення і роками "хворіє", перебуваючи на лікарняних.

– А чому не дати людині вибір: або вона хоче, щоб профспілка втручалася в її відносини з роботодавцем, або хоче домовлятися сама?

– Трудовий кодекс залишає профспілкам їхню роль, але приводить її у відповідність до європейських регламентів. Зараз профспілки мають індивідуальне право погоджувати звільнення, тоді як їхня основна місія в Європі – це якісні колективні переговори, консультації та інформування. Ми зберігаємо за ними право вето лише щодо звільнення керівництва самих профспілок, щоб роботодавець не міг тиснути на організацію. Водночас ми запроваджуємо норму: якщо на підприємстві немає профспілки, працівник може делегувати своє представництво більш активному колезі або юристу.

– У проєкті є норма про відеоспостереження та контроль за листуванням. Це звучить як порушення приватності. При тому, в Кодексі немає чітких критеріїв, коли таке спостереження дозволяється...

– Це помилкове трактування. Навпаки, відеоспостереження фактично використовується вже сьогодні, така практика існує хаотично і нічим не регулюється. Кодекс же чітко визначає, що це – крайня міра, яка допускається лише тоді, коли всі інші засоби контролю виявилися неефективними. Наприклад, у випадках булінгу або мобінгу на робочому місці, коли роботодавцю потрібно захистити жертву, але неможливо перевести процес у дистанційний формат (наприклад, біля верстата). Роботодавець повинен буде довести, що альтернатив не було, а працівник матиме право оскаржити це рішення в суді або через Держпраці.

– Я знайшов десятки оголошень, в яких роботодавці вказують вік кандидата (що заборонено законом). І інколи це дивні обмеження. Наприклад, шукають жінок до 25 років, або, популярна мережа, яка продає напівфабрикати, в оголошенні вказує, що їм треба кухарка віком до 48 років. Я звернувся з цими кейсами на гарячу лінію Держпраці. Як думаєте, що мені відповіли?

– Що зараз діє мораторій на перевірки.

– Саме так. Запропонували судитись самостійно, бо вплинути на дискримінацію в оголошеннях вони ніяк не можуть. Чи це нормальна ситуація?

– Ми хочемо запровадити ризико-орієнтований підхід: система автоматично трекатиме порушення, і перевірка відбуватиметься лише там, де є реальний сигнал про ризик. Це позбавить бізнес зайвого навантаження, але зробить захист прав реальним. Також Трудовий кодекс впроваджує ознаки трудових відносин (8 чітких критеріїв), що дозволить однозначно визначати, де є наймана праця, а де – справжнє підприємництво (ФОП), щоб уникнути дроблення бізнесу та нелегальної зайнятості.

– Ви згадували про резерв у 800 тисяч пенсіонерів до 60 років. Як залучити їх на ринок праці, де панує ейджизм?

– Ми розглядаємо стимули для роботодавців, наприклад, звільнення від сплати ЄСВ за таких працівників. Але головне – зміна культури. Ми запускаємо проект "Досвід має значення" спільно з партнерами (Життєлюб, Астарта, ФРУ), де допомагаємо людям 50+ підтягнути своі мʼякі навички та проводимо метч-мейкінг з роботодавцем. У нас сумна статистика: серед людей 55+ станом на початок 2025 були працевлаштовані лише 27%. Ми маємо нормалізувати найм досвідчених кадрів через чіткі інструкції (guidelines) для HR-ів, як працювати з різними категоріями: жінками з дітьми, ветеранами, старшими людьми.

– Ви активно займалися пенсійною реформою, ми з Вами кілька разів про неї спілкувались, було окреслено терміни, розроблено законопроєкт. Команда Мінсоцу змінилась і фактично Ваша робота нівелювалась. Чи вірити Ви, що так не вийде і з Трудовим кодексом?

– Велика реформа ніколи не робиться за рік чи два. Наприклад, пенсійний закон 2002 року готували сім років. Це нормальний цикл, коли одна команда готує фундамент, а інша – рухає далі. Пенсійну реформу зараз продовжує Мінсоцполітики, і не починає з нуля, а працює з напрацюваннями, які робила попередня команда. Так само і з Трудовим кодексом – попередня команда Мінекономіки (Юлія Свириденко та Тетяна Бережна) підготувала якісний текст. Іх наступники, Олексій Соболев, як міністр, та я, винесли його на Кабмін і подали в парламент. Ми сподіваємося на ухвалення в першому читанні, а далі будемо працювати над кожною правкою. Головне – цей текст уже є компромісом, досягнутим за два роки дискусій із бізнесом та міжнародними партнерами. Великі зміни робляться крок за кроком, і ми свій крок робимо зараз.