Хто володіє вашими даними: OBOZ.UA дізнався правду про суверенні хмари та цифрову незалежність
Що таке цифровий суверенітет і чому ЄС (Європейський Союз) у 2025 році виділив 1,3 млрд євро на технології для його досягнення? Яким чином це стосується України, президентства Дональда Трампа і будь-якої компанії, що зберігає свої дані в хмарі? OBOZ.UA вирішив розібратися, хто володіє вашими даними, де вони зберігаються і хто має до них доступ.
Що таке цифровий суверенітет і чому це важливо
Поняття цифрового суверенітету дедалі частіше з’являється у глобальному технологічному порядку денному. Визначення, запропоноване Світовим економічним форумом, трактує його як здатність держави або регіону контролювати ключові аспекти цифрової інфраструктури, включно з хмарними технологіями, потоками даних та апаратним забезпеченням.
"Цифровий суверенітет – це здатність контролювати власну цифрову долю, від апаратних рішень до потоків даних. Він охоплює фізичний, кодовий та інформаційний рівні," – підкреслює CEO хмарного оператора GigaCloud Назарій Курочко.
Зокрема, Олександр Федієнко, голова правління Інтернет асоціації України, в коментарі OBOZ.UA додав, що цифровий суверенітет – це коли країна не залежить від додатків і сервісів іншої держави. За його словами, Україна, наприклад, ще не має цифрового суверенітету, адже наші громадяни користуються YouTube, Facebook тощо.
Коли почався рух за цифровий суверенітет
Після політичних змін у США Європа стала обачнішою у виборі технологій. Експерти підмічають, що коли з’являється ризик втрати контролю над інформацією, довіра до постачальника падає. Це особливо актуально у світлі нових регуляцій, що мають на меті захист європейських користувачів від потенційного втручання третіх сторін у дані.
Федієнко зазначає, що дедалі більше користувачів шукають альтернативи американським сервісам. Наразі популярнішими стають такі рішення, як Ecosia замість Google, Eutelsat замість Starlink, ProtonMail замість Gmail. Це свідчить про загальноєвропейський тренд на повернення контролю над персональними даними.
За словами експерта, серйозну роль у цьому відіграли законодавчі загрози. "У США діє закон, який дозволяє спецслужбам отримати доступ до будь-яких даних, розміщених на американських сервісах, незалежно від юрисдикції. І неважливо, хто президент — повноваження зберігаються", – підкреслив Федієнко.
Закон CLOUD Act дозволяє американським органам влади звертатися до провайдерів за інформацією навіть за межами США. "Реальні кейси, як-от обмеження доступу до пошти прокурора Міжнародного кримінального суду з боку Microsoft, – це яскраві приклади того, що контроль над даними може бути втраченим у будь-який момент", – зазначають у GigaCloud.
"Інший приклад, – додає Федієнко, – це випадок з українськими реєстрами, які втратили доступність під час кібератаки через те, що розміщувались за межами країни. Після цього було створено дзеркало в Україні, яке відновило роботу".
У чому полягає ризик використання суверенних хмар від гіперскейлерів? "Розміщення серверів у ЄС ще не гарантує, що дані захищені від законів США", – підкреслює технічний експерт компанії GigaCloud. Федієнко погоджується, що розміщення в українських дата-центрах є найкращим варіантом, особливо для державних реєстрів, адже це знижує ризики від кібератак і забезпечує стабільний доступ до інформації.
Вимоги до забезпечення цифрового суверенітету
Однак цифровий суверенітет – це не лише про місце розташування серверів, це також про юридичну відповідність, прозорість процедур і можливість для бізнесу адаптувати інфраструктуру під свої потреби. Наприклад, провайдери, які мають сертифікацію VMware Sovereign Cloud Provider або ISO 27701, демонструють готовність відповідати високим стандартам безпеки та конфіденційності. "Особливо важливо, щоб дата-центр мав ISO 27001 чи 27002 – це гарантує безперешкодний доступ користувача до даних", – зазначає Федієнко.
В Україні ці підходи активно впроваджують гравці, що орієнтовані на ринок ЄС. Крім технічної безпеки, для компаній важливі й економічні аспекти. Також учасники "Українського альянсу цифрового суверенітету" наголошують, що розвиток локальної цифрової інфраструктури дозволяє зменшити залежність від іноземних провайдерів, підвищити безпеку даних і водночас знизити вартість послуг для українського бізнесу та державних структур. Додатково спрощується юридична підтримка та оплата в національній валюті.
У державному секторі цифровий суверенітет має особливу вагу. Саме тому українські установи все частіше звертаються до рішень, що забезпечують повний контроль над даними в межах юрисдикції ЄС.
Окремої уваги заслуговують європейські ініціативи, як-от GAIA-X, які об’єднують локальних провайдерів у незалежну цифрову екосистему. Такі проєкти є стратегічним кроком до цифрової самодостатності Європи, зменшення залежності від гіперскейлерів та посилення довіри з боку користувачів.
Цифровий суверенітет – це не лише технологічне, а й політичне та етичне питання. Йдеться про довіру, відповідальність і захист персональних даних — ті засади, на яких будується майбутнє цифрової Європи.