Жили сім'ями і виглядали убого: що не так із "безкоштовними" квартирами СРСР

В СРСР люди жили в квартирах на пташиних правах і в будь-який час могли бути виселені, це скоріше нагадувало договір довгострокової оренди, ніж власність.

Як пише блогер Максим Мирович, ні продати, ні толком обміняти ці квартири громадяни СРСР не могли.

"Насправді у власність громадянам квартири передав ніякий не СРСР, а його розпад – коли громадяни, нарешті, змогли отримати ці квартири у власність", – пояснив блогер.

Він також додав, що саме по собі "безкоштовне" радянське житло виглядало вкрай убого і було дуже низької якості.

Що не так з безкоштовними "сталінками"

"Фанати СРСР часто люблять згадувати "чудові сталінки", які були побудовані при великому мовознавці і меліораторі, але чомусь не згадують про те, що в сталінські роки основною житловою концепцією було не поквартирне, а покімнатне заселення сімей. На практиці це означало те, що сім'ї з двох-шести чоловік давали частіше за все не окрему квартиру, а кімнату в комуналці. Уявіть собі "прекрасну двох-трьох-чотирикімнатну сталінку", в якій на загальній кухні живе 2, 3 або 4 сім'ї – від 5 до 25 і більше осіб", – сказано в матеріалі.

Окремі квартири-сталінки отримували, в основному, радянські номенклатурники, військові та інший "обслуговуючий апарат". У рідкісних випадках "сталінку" могли отримати звичайні працівники, особливо ті, які якось відзначилися, але в основному люди отримували саме кімнати.

Мирович підкреслює, що самих по собі "сталінок" будувалося не так і багато – в сталінські роки (особливо в довоєнні часи) безліч людей жили в звичайних бараках - так називали дерев'яні споруди (як правило, не вище двох поверхів) з коридорною системою і тим самим покімнатним заселенням.

Що представляла собою типова "безкоштовна" радянська квартира

"При Хрущові почалося масове будівництво "безкоштовного" житла, але виглядало воно вкрай убого. По-перше, сильно змінився зовнішній вигляд кварталів – замість поквартальної забудови будинки почали ліпити "ялинкою", що нібито покращувало інсоляцію, але виглядало це красиво тільки на архітектурних макетах, а в житті виглядало сумно – в будинках зникли закриті двори, простір навколо став "нічиїм" і швидко занепадав", – зазначив блогер.

За його словами, через відсутність грошей було вирішено максимально здешевити житло – висоту стель робили не 3, а 2,5 або навіть 2,3 метра, з квартир повністю прибрали коридори, передпокої стали мікроскопічними, віконця низенькими, санвузли суміщеними, а кухні за своїми розмірами нагадували, скоріше, комори. Мінімальну ширину сходів залишили з урахуванням того, щоб можна було винести труну.

"Тут ще треба додати, що в такі убогі квартирки заселяли все ті самі великі сім'ї - в "двушку" з малюнку вище цілком могли заселити сім'ю з трьома дітьми (п'ять чоловік жили на площі в 40-45 квадратів, з одним мікроскопічним санвузлом та кухнею в 5 метрів), а "трійку" могли дати "безкоштовно" сім'ї з двома дітьми, та ще й з бабусею-дідусем – разом в цих трьох прохідних кімнатах площею по 9-12 метрів могли тулитися 6-7 осіб", – пояснив Мирович.

Як виглядали "окремі безкоштовні" радянські квартири

"Типова радянська "вітальня" у хрущовці – вузька кімната-пенал, третину якої займає величезна полірована "стінка", диван, телевізор і залишається приблизно 5-6 квадратних метрів вільного простору. У квартирі (увага) живе шість осіб. Тато, мама, старша дочка, маленький син, і бабуся з дідусем. Навіть якщо уявити, що в квартирі є ще не одна, а цілих дві кімнати – це неймовірна тіснота", – сказано в тексті.

Різниця з квартирами на Заході

Мирович зазначає, що те, що в СРСР називалося "двокімнатною квартирою", в розвинених країнах вважається однокімнатною – це так званий one bedroom, до якого звісно мали надати і вітальню (яка не рахується як окрема кімната). А те, що в СРСР називалося "однокімнатною квартирою", на Заході називається просто studio і вважається економним студентським варіантом на час навчання у вищому навчальному закладі.

"А в СРСР в таких квартирах роками жили сім'ї по 3-4 особи. Крім того, самі радянські житлові нормативи вираховували на основі якихось квадратних метрів загальної площі на людину, а в розвинених країнах одному члену сім'ї мали надати одну кімнату – це вважалося і вважається нормою", – підсумував блогер.

Як повідомляв OBOZREVATEL, у СРСР виробляли натуральне 100% вершкове масло, яке можна було намазати на хліб тільки через деякий час після того, як його виймали з холодильника. Блогер розкрив секрет його приготування.

Також в СРСР ніколи не спостерігалося дефіциту м'яса. Його виробляли достатньо і продавали в магазинах, кооперативах і готували в столовках.

Раніше ми писали про те, якими були пельмені в СРСР.