Ильмар: у фільмах я намагався показати причину насильства

Нещодавно на проекті Art Nite відбулася невелика презентація поточного проекту естонського режисера Ільмара Раага в Києві. Ініціатором участі режисера у цій зустрічі виступив Ігор Молошенко, який є одним з адміністраторів проекту Art Nite, і при цьому учасник творчого складу проекту "Драфт в небо", яким зараз і займається режисер.

Ильмар Рааг - естонський режисер, автор прогримів в 2007 році фільму "Клас", номінанта на премію "Оскар". Ильмар - особистість різнопланова і талановита. Поєднуючи в собі різноманітні ролі, він встигає проявляти себе і як кінорежисер, і як сценарист, продюсер і актор, кінокритик і журналіст. У 2008 році його вищеназвана стрічка, яку він не тільки зняв і спродюсував, а й написав сценарій разом з головними героями, підкорила всіх любителів сильного соціального кіно, ставши лідером року по завантаженню з Мережі Інтернет.

Режисер поспілкувався з усіма бажаючими в одному з київських готелів, розповів про найближчі творчі плани та ролі України в них, відповів на питання про минуле і визнав талант наших кінематографістів. Наводимо найбільш значущі питання, що прозвучали на зустрічі.

- Розкажіть, насамперед, про Ваш новий проект "Драфт в небо". Про що він, для кого і хто є головним героєм?

- Це дуже складне питання для початку. Ще й почувши свій голос, я став ще більш ніяково відчувати себе ( Ильмар говорить російською дуже добре, але має характерний акцент, проте, режисер володіє п'ятьма мовами, - прим. авт .) - посміхається Ильмар. - Почалося все три роки тому, я був удома, займався своїми справами, думав собі про щось. І раптом дзвінок. Дзвонить хтось із України: "Ось, я дивився твій фільм" Клас "і, думаю, що знаю, про що потрібно знімати наступний фільм - про російський хокеїста, Олексії Черепанова". Спочатку я подумав, що це все якась нісенітниця, але потім Серьога ( Сергій Куликов, директор проекту, - прим. авт.) скинув мені посилання на інформацію та ролики - і тоді я вже почав відчувати необхідність проекту. Пізніше, я вже поїхав до Омська, на батьківщину героя, побачив, як сильно його там люблять. Дивно, на похорон прийшло близько 70.000 чоловік! Я задумався: що за людиною був Льоша, що так багато людей його люблять і цінують? Тоді я подумав, що фільм буде про легенду, про міф. Олексій Черепанов - не просто людина. А щось більше.

Коли вже ми стали розмовляти з друзями Льоші, з колегами, з родичами, ми зрозуміли, що все-таки, з іншого боку міфу є і людина: дуже впертий, але все ж зі своїми слабкостями. І тоді, нарешті, я зрозумів, про що буде цей фільм: про мрію. Це історія хлопця, якого завжди вчили, що потрібно вигравати. Я думаю, що він просто не знав як інакше жити по-іншому. І раптом, він дізнається, що у нього є проблеми зі здоров'ям ( як уклала експертиза, Черепанов страждав хронічним міокардитом - захворюванням серця, несумісним зі спортом, - прим. авт .). У фільмі, як і в будь-якому іншому, є конфлікт - це трагедія, коли Олексій дізнається, що йому протипоказаний спорт.

- Хто працює над фільмом?

- Сергій Куликов - директор проекту, Анна Андрющенко - менеджер проекту, Артем Гофаров - директор онлайн проекту "Драфт в небо" - 20-25 осіб команди: РФ, Англія, Україна, Італія, Іспанія, Польща.

Творча команда: Ильмар Рааг - режисер, Дарія Шуляренко, Данило Сухоребра, Ірина Жигалюк - сценаристи.

На даному етапі завершується робота над першою версією сценарію. Це вже друге перебування в Києві, саме тут проходив загальний збір команди, включаючи сценаристів. Імовірно основні зйомки проходитимуть на території РФ. Участь у зйомках братимуть акторів, що пройшли кастинг. Це можуть бути як і актори, яких навчатимуть грати в хокей, так і хокеїсти, які мають хороші акторські дані. Обов'язкова участь реальних людей з історії Олексія Черепанова не планувалася.

Хто фінансує проект, і хто виступить як прокатника фільму?

- Проект коштує великих грошей. На даний момент поточна підготовча робота над фільмом фінансується кількома кращими друзями Олексія Черепанова, які не бажають афішувати свої імена. А про прокатників говорити поки рано. Це питання буде підніматися на переговорах з московськими продюсерами.

- Ильмар, а як Ви взагалі вирішили стати режисером? Ваш шлях почався ще в шістнадцятирічному віці. Ви знімаєте фільм про мрію, і як ніхто інший розумієте що це - йти за мрією. Чи складно Вам було?

- Ну .. Я не такий впертий, як Олексій, - сміється Ильмар. Я не вірив у свій талант, як він вірив у свій. Я думав поступати у ВДІК, але не вірив у те, що зможу це зробити. Та й дорослі, досвідчені режисери сказали мені, що після середньої школи краще і не вчитися на постановника відразу - адже молоді люди ще так мало знають про життя. Для мене це стало зручною відмазкою, і я пішов вчитися історії. Потім не запропонували навчання у Франції - там я вивчав історію мистецтва. Там-то я і зрозумів, що все - потрібно займатися головною справою. Так у Франції я став навчатися кінематографічного мистецтва.

Пізніше ще вчився в Америці, проходив практику в Голлівуді. Це дуже сильна, величезна система об'єднань великих студій. Я був у тому, де відбиралися сценарії. Мені було важко уявити, що кожен день в студію надходило так багато нових сценаріїв! ЯвначалебилвColumbia Pictures, потомв20th Century Fox. У студіях зі мною працювали професійні аналітики, які в день аналізували приблизно по 25 сценаріїв. У пропорціях це було приблизно так: з 3000 сценаріїв знімалося тільки фільмів п'ять. Це була дуже цікава практика!

- Ильмар, вже так багато зняли фільмів про дитячих соціальних проблемах: "Слон", "Зло", "Кен Парк", "Дітки", "Боулінг для Колумбіни" .. У чому відмінність саме Ваших фільмів, "Клас" і "Я був тут ", як Ви бачите?

- У своїх фільмах я намагався показати причину насильства. Гас Вас Сент ж, наприклад, не показував причин. Я думаю, це неправильно, показувати насильство без пояснення причин або хоча б спроби розібратися в джерелі з виникнення.

- Ви вже багато чого досягли. Які завдання, планки, цілі Ви ставите перед собою зараз?

- Я думаю, що я тільки починаю свою кар'єру в кіно. У мене на даний момент вже достатньо ідей для п'яти фільмів, які я дуже хочу зняти. Головне, мені хочеться, щоб люди, виходячи після моїх фільмів з кінотеатру, були байдужі. Якщо вони плачуть - нехай!

Фото надані Art Nite.