У Львові раптово помер митрополит УПЦ КП

У ніч з 5 на 6 липня 2010 року на 65-му році життя після важкої хвороби у м. Львові в лікарні помер Високопреосвященний Андрій, митрополит Львівський і Сокальський, постійний член та секретар Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату. Про це повідомили в прес-центрі Київської Патріархії УПЦ (КП).

Поховання спочилого митрополита Андрія 8 липня 2010 очолить Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Указом Патріарха тимчасово керуючим Львівською єпархією призначений митрополит Рівненський і Острозький Євсевій (Політило).

"Він народився у Львові, закінчив Ленінградську духовну академію, став православним священиком, потім єпископом. У 1992 році разом з іншими православними єпископами України вигнав з Церкви дискредитував себе скандальної насіннєвий життям, зв'язками з КДБ і партноменклатурой, "україножера" Філарета-Денисенко, підписавши всі рішення Харківського Архієрейського Собору про звільнення Філарета з посади і розстриженого його в ченці. Після Харківського собору президент Кравчук почав повномасштабні гоніння на УПЦ з розбоями, захопленнями храмів, монастирів та єпархіальних управлінь, побиттям мирян і священнослужителів. Єпископ Анрій протримався у Львові пару місяців, здригнувся під пресом влади, спецслужб та місцевих уніатів і став єдиним православним єпископом, який перейшов в філаретівський розкол. За це він був позбавлений всіх ступенів священства і попереджений про можливий відлучення від Церкви.

Усі наступні роки Андрій Горак наполегливо шукав шляхи повернення в канонічну Церкву, неодноразово звертався до священиків і архієреїв УПЦ. Однак, перебуваючи під невсипущим оком Філарета, СБУ та уніатської влади Львова, не міг вільно і кроку зробити. Одного разу, кажуть, як у шпигунських серіалах, перед візитом у Києво-Печерську Лавру, його згребли в машину і відвезли до Львова ", - йдеться в повідомленні на офіційному сайті УПЦ МП.

Довідка

Митрополит Львівський і Сокальський Андрій (в миру - Андрій Григорович Горак) народився 1 березня 1946 с. Поляна Миколаївського району Львівської області. У 1961 р. закінчив Полянську восьмирічну школу. З 1961 по 1965 рр.. Навчався у медичному училищі, а з 1968 по 1975 рр. - на біологічному факультеті Львівського університету. У 1979 році закінчив Ленінградську Духовну Академію. Під час навчання в академії у квітні 1976 з рук митрополита Львівського і Тернопільського Миколая (Юрика) у Свято-Успенській Почаївській Лаврі отримав сан диякона, а 3 червня 1976 висвячений в сан священика митрополитом Ленінградським і Новгородським Никодимом (Ротовим) в Троїцькому соборі Олександро -Невської Лаври (м. Ленінград, нині Санкт-Петербург). Після закінчення академії владика повернувся до Львова, де до відходу на спокій митрополита Миколая (Юрика) 1983 був його особистим секретарем. Після повернення до Львова служив у парафіяльній церкві святого апостола Андрія Первозванного на Левандівці. Згодом його перевели на посаду другого священика церкви Преображення Господнього, що на вулиці Краківській у місті Львові. Після смерті настоятеля священик Андрій стає настоятелем цієї церкви. У 1990 р. він був призначений секретарем єпархії, а навесні 1990 року був обраний правлячим архієреєм, у зв'язку з чим приймає постриг в чернецтво і 14 березня возведений в сан архімандрита. 18 квітня 1990 собором архієреїв на чолі з Митрополитом Київським і Галицьким, Патріаршим Екзархом всієї України Філаретом, рукоположений на єпископа Львівського i Дрогобицького. У 1991 - на початку 1992 р. єпископ Андрій активно підтримав рішення Собору УПЦ про автокефалію. А влітку 1992 р., коли Московська патріархія спровокувала розкол Української Церкви, разом з переважною більшістю духовенства і вірних своєї єпархії увійшов до складу об'єднаної УПЦ Київського Патріархату. За заслуги перед Церквою був піднесений у сан архієпископа (1993 р.), а потім і митрополита (1995 р.). З листопада 1995 року митрополит Львівський i Сокальський Андрій був постійним членом i секретарем Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату. За діяльність на архіпастирський ниві був відзначений багатьма церковними та державними нагородами. Близько трьох років тому раптово захворів, але, незважаючи на хворобу і кілька перенесених операцій, продовжував керувати єпархією, регулярно служити, брати участь у роботі Священного Синоду та в загальноцерковних заходах. Після різкого погіршення стану здоров'я та госпіталізації 5 липня 2010 близько опівночі упокоївся на 65-му році життя і 21-му році архіпастирського служіння, повідомляє Захід немає.