Андрій Окара: "Український медіапростір скуплено оптом та вроздріб"

"Я не думаю, что Це вже якесь таке велике щастя для України, что Шевченко та Герасим'юк стали депутатами, альо Було б точно гірше, Якби вместо них до Верховної Ради пройшли б якісь олігархи чи Відверті покидьки".

Російський політолог считает, что в Україні існує "жорстока ідеологічна цензура"

Андрій Окара відомій в Україні як російський політолог та політтехнолог, его статьи та роздуми віклікають всегда великий ДІАПАЗОН емоцій та чітацькіх відгуків: від схвального захоплення до рішучого заперечення.

Андрій народився и живе в Москве, но й достатньо часто Буває в Україні. До кола его інтелектуальніх зацікавлень, окрім чістої політики та політології, входити такоже філософія неоплатонізму та історія літератури. Можливо, через це з останніх его писань Найбільший резонанс віклікала підбірка статей на сайті На даний "Обозреватель" "Commedia del'Arte української політики", де про кількох українських політіків (Богословська, Хорошковського, Медведчука, Мороза, Тимошенко, Ющенка) говорять в несподіваніх для того категоріях театральності.

Як ми дізналіся ПРОТЯГ цієї Бесідам, проблеми українського телебачення та радіомовлення Андрія такоже Дуже сильно хвилюють.

- Яку роль для Вас відіграють радіо и телебачення? Чі Повністю Ві покладаєтесь на них при одержанні ІНФОРМАЦІЇ?

- Если брати до уваги рівень ПОЛІТИЧНОЇ та ідеологічної ангажованості, то телебачення та радіо мают наймасовіші аудіторії, тому телецензуру (або, ЯКЩО хочеться, "Редакційна політика") всегда найбільш жорсткій - порівняно з газетних чі інтернетівською.

Крім того, для телебачення головне картинка, шоу, а не смисл. Тому воно є оперативним, альо "обрізанім" Джерелом ІНФОРМАЦІЇ. Серйозні Аналітики відчувають себе на телебаченні Зайве людьми. З Іншого боку, проблематична и зворотня конвертація - з телебачення в друкованне журналістіку: геній современного російського телебачення Леонід Парфьонов ставши посереднім редактором Ледь НЕ таблоїдного видання "Російський Newsweek"

Сучасне радіо (особливо FM) є найчастіше вторинно Джерелом ІНФОРМАЦІЇ - воно ретранслює події з інтернету та телебачення, власна Новинам журналістика та аналітика у більшості станцій відсутня. Повноціннімі суб'єктами інформаційного процеса є позбав кілька станцій: радіо "Свобода", радіо "Ера", свого годині крівенківське "Громадське радіо", в Росії - "Ехо Москви".

- Телебачення тою чи іншою мірою бере участь в "ІНФОРМАЦІЙНИХ війнах", діючі то на возбудить уголовное дело, то на шкоду державі. Наскількі Українські ЗМІ Готові до захисту національніх інтересів держави Україна?

- Російсько-українська "газова" інформаційна війна виявило рівень вплівовості та потужності українських медіа: може, смороду й Хотіли якнайкраще захістіті Українські Інтереси, альо НЕ Вийшла. Тут проблема й у відсутності стратегічного мислення, и у безпорадності. Крім того, Раптена виявило (а раніше не знали!), Что в тій сітуації русский точку зору нужно Було доносіті НЕ позбав до українського глядача, альо ї до російського та до західного. І що треба Скрізь мати своих людей та діверсіфіковану систему ІНФОРМАЦІЙНИХ джерел.

Особисто для мене Дуже Яскраве в цьом відношенні ставши приклад одної гарної знайомої - й достатньо відомої української тележурналісткі, что тимчасово мешкає у Москві (через роботу Чоловіка). Ще до того, як їхаті в Россию, вона обійшла УСІ Українські телеканали та запропонувала свои послуги в якості власкора у Москві. При цьом дівчина добро орієнтується в московській політтусовці, має контакти з більшістю потрібніх політіків. До того ж, в ее випадка каналу не нужно Було втрачають на квартиру та офіс - потрібна булу позбав зарплата, оренда камери (або камера телеканалу) та якісь гроші оператору. І ВСІ ЦІ Українські телеканали відмовілісь - Мовляв, навіщо нам свой кореспондент у Москві? У нас же тепер євроінтеграція. Від Якби у Варшаві чи в Амеріці! І позбав одна невеличка телекомпанія Спокуса на Цю пропозіцію и Отримала помітні Дивіденди.

- Чи Дійсно потрібне Україні суспільне телебачення? Если так, то Яким воно має бути?

- Гадаю, что суспільне телебачення Україні потрібне, альо треба візначіті его конструкцію та КРИТЕРІЇ: наскількі воно может буті фінансово та політично незалежне од політічного режиму. ПРОТЯГ 2005 року мені довелося ПЄВНЄВ мірою спостерігаті за потугами перетворіті на Суспільне телебачення УТ-1. Враження, звісна Річ, Вкрай сумне: ще навесні минуло року Було зрозумілім, что режим Ющенка даже тоді, Одразу после помаранчевої революції, що не БУВ зацікавленій у его існуванні та в прійнятті відповідного закону. (Хочай, з Іншого боку, я не уявляю Собі українського політічного режиму, что БУВ бі зацікавленій в існуванні суспільного телебачення.) Тому команда Тараса Стецьківа позбав Трохи полякалися привидів та ветеранів цього монстру монументальної телеестетікі и Пішла Собі геть або частково розчинно та залишилась заробляті гроші .

Як на мене, суспільне телебачення винне б займатись, по-перше, тім, в чому держава ангажована, а тому не может буті об'єктивним суддю, себто Політичною та суспільною тематикою, а, по-друге, что в прінціпі НЕ может буті Прибуткова , альо потрібне суспільству - Наприклад, культурою. Хочай в России, пріміром, телеканал "Культура" є державним, там зовсім немає комерційної реклами - є позбав анонси ВЛАСНА програм та культурних подій. Заразитися ВІН ставши Дуже цікавім та вісокоякіснім, там працює прежде півтісячі мужчина. Альо рейтинг та частка в нього нізькі - звісна Річ, ВІН не конкурент "країні Петросяном".

- Журналістика має буті об'єктивною. Які канали в Україні и Які програми на ціх каналах відповідають Цій вимозі?

- Як на мене, українська журналістика Дуже сильно ангажована - и Якщо не політично, то ідеологічно. Наприклад, тепер стало модним Говорити, что в Україні немає ПОЛІТИЧНОЇ цензури, хочай особисто мій досвід протилежних: не так давно одну мою велику статтю про результати віборів в Україні відмовіліся друкувати десь біля десяти Київських та обласних українських газет - через нібіто наявний критику президента та йо режиму, хочай насправді там про них почти НЕ згадувать, а розбіраліся, поміж Іншого, політтехнологічні помилки НСНУ.

Ну добро, вважатімемо, что в Україні політична цензура більш-Менш відсутня. Альо є жорсткий, даже жорстока ідеологічна цензура: Щось Сказати проти НАТО, проти євроінтеграції України, проти американской Світової гегемонії, проти так званого Нового СВІТОВОГО порядку Неможливо в прінціпі. Таке б або не дійде до ефіру, або его Одразу змаргіналізують, або річковиками таких Ідей будут одіозні публічні персони - пріміром, Наталя Вітренко. Це простішій прийом маніпуляції: Щоби якусь ідею зніщіті чі послабіті, треба, аби ее обстоювалося маргінал чі непрівітна особа.

Від недавній приклад: програма "5 копійок" на П'ЯТЬ каналі, Присвячую проблемам відносін УПЦ та УПЦ КП. Від "філаретівців" - прес-секретар цієї структурованих ігумен Євстратій, від УПЦ - голова Союзу православних громадян України Кауров, Який, як виявило, до того ж йшов до Верховної Ради за списком Вітренко. Я не знаю, хто и за Яким принципом відбірав учасников та ще п'ятьох експертів з абсолютно язічніцькім ставлені до Православ'я, Які трохи не розтерзалі Каурова, альо тенденційність та маніпулятівність цієї програми були почти класичними.

- Які Українські ЗМІ, на Вашу мнение, Сьогодні найбільше вплівають на Формування суспільної думки?

- Найбільше: "Дзеркало тижня", "Українська правда", Меншем мірою "День", "Обозреватель" та Нові ділові видання, что з'явилися ПРОТЯГ двох минулих років. З телеканалів: П'ятий канал, "1 +1", "Інтер", ICTV, "Ера", НТВ-Мир. З радіо, мабуть, "Ера-FM". Та сама "Свобода" тепер невідомо на якіх хвилях звучить, спійматі ее у Києві почти Неможливо.

ПОПР відносну свободу слова, можна казати, что в цілому український медіапростір скуплено оптом та вроздріб, хочай Дуже Важко візначіті - ким Саме. Альо актівність різноманітніх Закордоний грантодавців та фондів прізвела до того, что, з одного боку, є можлівість лаяти існуючій політичний режим, и це добре. Прот, з Іншого боку, нема аніякої возможности на ведення Вільної, незаангажованої Дискусії з широкого кола харчування. Від про коаліцію в Верховній Раді грізтіся можна Скільки завгодно, а як ПОЧИНАЄТЬСЯ розмова про Щось справді ВАЖЛИВО, ее Одразу обрізають - часто посилаючися на ту саму "редакційну політику" чі "неактуальність тими" для широкого загалу або спонсора. Більшість українських Журналістів Нової формації - люди невільні, з ПРОМІТЕЙ мізкамі, заангажовані якімісь ліберальнімі догмами та стереотипами про політкоректність з отих брошурок з журналістики, что розповсюджують в СНР Різні фонди.

- Що для Вас особисто є найцікавішім з українського телебачення та радіо?

- З телебачення особисто мені найцікавіші в цілому "1 +1" та П'ятий канал, хочай Я дуже сумую, что в Українському телепросторі немає повноцінної ПОЛІТИЧНОЇ аналітичної програми. З радіо - УР-1 (дротові радіо) та "Ера-FM" як розмовності радіо. Шкода, что за Ющенка помер Останній проект Олександра Кривенка - "Громадське радіо". Воно пережило и Кучму, и Медведчука з его "темниками". Від нову владу Чомусь не пережила. Як на мене, Вкрай цікавім феноменом є дротові радіо УР-1. Там є поєднання старої Радянської журналістики та Деяк СУЧАСНИХ тенденцій. Альо я б на їх місці спробував відродіті такий Забутий жанр як радіотеатр - гадаю, зараз це БУВ бі вдалий маркетинговий Хід. Поза тим, ну винне ж Щось буті в суспільстві, что поза жлобськім маркетингом! Як російський телеканал "Культура". Щиро бажаю УР-1 влитися в актуальний формат доби, себто транслюватіся такоже и на FM.

- Чи БУВ значний Вплив ТВ во время останніх парламентських віборів?

- ВІН БУВ значний, альо НЕ БУВ вірішальнім. Як виявило, для успіху на вибор звітність, обов'язково буті прісутнім на телеекрані - хоч беручи доля в студійніх діалогах та телешоу, хоч у вігляді телереклам, хоч у Новинам сюжетах. Це підтверджує статус ПОЛІТИЧНОЇ сили та актуалізує ее в інформаційному просторі. Альо це позбав Необхідна ськладової: Виключно медійні віборчі кампанії були и будут неуспішнімі. Для успіху треба й по регіонах попоїздіті, и газеток подрукуваті, и Багато ще чого Іншого.

- Як ви оцінюєте ті, что Такі відомі журналісти, як Шевченко і Герасим'юк стали депутатами Верховної Ради?

- Це мені наворожила горбачовські и Ранні єльцінські часи, коли журналісти ставали спочатку "володарями дум", культова персона, а потім легко оббирати депутатами (Ярошінська, Щекочіхін, ведучі програми "Погляд").

Я не думаю, что Це вже якесь таке велике щастя для України, что Шевченко та Герасим'юк стали депутатами, альо Було б точно гірше, Якби вместо них до Верховної Ради пройшли б якісь олігархи чи Відверті покидьки. Я маю Великі сумніві Щодо того, чи зможуть смороду пролобіюваті суспільне телебачення й радіомовлення чі ще якісь гарні речі для ЗМІ, альо щиро їм цього бажаю.

Розмовляй Мотря Подолянка, "Говорити и показує Україна"