Новий глава "ЛНР" на цивилці обдирав невеликий бізнес
Біографія нинішнього "глави ЛНР" Ігоря Плотницького - це біографія невдахи, нефартового деляги і чиновника, який тільки й умів, що викручувати руки луганським підприємцям.
Ще в жовтня 2013 року Ігор Венедиктович Плотницький шукав роботу. І ось всього через півроку він вибився в "міністри оборони", а потім і в "керівники республіки". Перед цим, правда, він, за його ж власним твердженням, командував батальйоном "Зоря" у сепаратистів. А чим він займався до цього?
На відміну від багатьох інших персонажів з "ЛНР" про Ігоря теслярських деяку інформацію знайти можна. Його резюме на сайті Work.ua вже прочитали всі, кому це цікаво. Дехто почав хвилюватися - мовляв, закінчив Пензенське артилерійське училище, пішов у запас майором ...
"Військові в курсі, що це за вуз ... Ми отримали справжнього Піночета, мотивованого, холоднокровного і професійного", - пише Сергій Іванов .
На жаль, знайти сайт пензенського військового вузу в Мережі виявилося важко, і навіть у Вікіпедії статті про нього не виявилося. Про Рязанське училище ВДВ, припустимо, є, а про артилерійське інженерне училище в Пензі - ні. Розпитування військових теж особливого результату не дали. Так, чули, але найпрестижніше в СРСР Сумське артилерійське знають, а про Пензенське сказати нічого не можуть. Можна, звичайно, припустити, що це через режим секретності - але про те же суперсекретний ГРУ в Інтернеті ви знайдете мільйони сторінок.
Щодо майорського звання військові теж знизують плечима. Плотницький закінчив училище в 87-му, в 91-му звільнився в запас. У Радянській армії старшого лейтенанта випускникам училищ привласнювали через 2 роки служби, далі в сухопутних військах кожне наступне звання давали через 3 роки. За видатні заслуги можна було отримати чергове звання достроково - за рік до терміну. Тобто максимум за 4 роки служби - капітан.
"Я знаю в післявоєнній історії тільки один випадок, коли старшому лейтенанту дали звання майора - це Гагарін. Артилерист Плотницького навряд чи посилали в космос", - каже майор запасу Віктор Миколайович.
Бойового досвіду у Плотницького немає, на громадянці він 23 року - про який військовому "професіоналізмі" може йти мова?
... Насправді біографія нинішнього "глави ЛНР" - це біографія невдахи, нефартового деляги і чиновника, який тільки й умів, що викручувати руки дрібному бізнесу.
Власний бізнес у Плотницького не пішов. Була АЗС, на якій стояли наземні ємності. Як, знаєте, каністри з ДП на узбіччі, - тільки побільше і з ушатана бензоколонками. Чи було це паливо легальне або контрабандне - питання, на який знає відповідь кожен, хто жив в прикордонному регіоні. Але потім заправку довелося продати (нові господарі колишнє обладнання знесли до чортів собачих і побудували нормальну АЗС). І в 2004-му році Ігор Венедиктович влаштовується в інспекцію по захисту прав споживачів.
Якщо у чому Плотницький і професіонал, так це в пресуванні підприємців. Відмінну ілюстрацію того, чим він займався 8 років в обласній інспекції з питань захисту прав споживачів, ми знаходимо в Єдиному держреєстрі судових рішень.
26 серпня 2010 Плотницький прибув з перевіркою в магазин госптоварів "Маяк" в місті Попасна. Цей магазин їх інспекція перевіряла за три тижні до того - 4 серпня, і обурена господиня нових перевіряючих просто не пустила.
За тодішніми законами магазини госптоварів ставилися до "суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику", і їх дозволялося перевіряти раз на рік. Колишня перевірка порушень не знайшла, але в обласній інспекції пояснили, що вони раніше неправильно повідомили про планову перевірку (не замовленим листом), і тому той акт - недійсний.
Загалом, за те, що вона не пустила Плотницького, жінці довелося платити штраф 170 грн. Це єдиний випадок, коли справа дійшла до суду, в решті люди мовчки платили - коли в казну у вигляді штрафів, коли, розповідають підприємці, і особисто перевіряючим, "без протоколу". І існує чимало свідчень того, як майбутній "луганський полководець" обдирав бізнесменів: ніякої військової романтики - так, рутинний промисел чиновника-упиря.
Можна здогадатися, що саме в той золотий час Ігор Венедиктович побудував свій не надто наворочений, але все ж особистий особнячок в Луганську за адресою вул. Ярового, 47-а .
Ось такий психологічний портрет нового "глави ЛНР" можна накидати, виходячи з біографії: невеликий щипач, недалекий брехун з амбіціями. Ідеальна фігура, щоб поставити зіц-головою і віддати на розтерзання українському правосуддю, поки справжні "повелителі маріонеток" будуть підраховувати політичні та інші дивіденди з афери під назвою "Луганська народна республіка".