Візьміть участь
у розіграші
смартфону на Android Взяти участь
Приз
ГоловнаБлоги

/Розслідування

Блогер: ліквідований СБУ "Лісник" не гидував рекетом і мріяв стати диктатором

46.8тЧитати матеріал російською

Боєць Добровольчого українського корпусу "Правого сектора" і блогер Олена Білозерська розповіла подробиці біографії ліквідованого під час спецоперації СБУ екс-розвідника ДУК Олега Мужчиля із позивним "Лісник".

За її словами, "Лісник" відрізнявся ультрарадикальними поглядами і великими амбіціями, зневажав лідера ПС Дмитра Яроша за "нерішучість", а також мріяв про владу.

"Обозреватель" повністю подає розповідь Білозерської у Facebook про людину, яку одні вважають агентом ФСБ, а інші - справжнім патріотом.

"Про вбитого в перестрілці із СБУ-шниками "російського диверсанта".

Що його звали Олег Мужчиль, я, звичайно, і не здогадувалася. Для мене він був Лісник, або Сергій Аміров - по "Фейсбуку". Аміров, до речі, від ісламського терміну "амір" - командир. "Сергій Командирів" - посміхнувшись, пояснив він. А справжні імена - навіть імена, не тільки прізвища - у нас питати не прийнято.

Він очолював один із підрозділів розвідки ДУК ПС (вийшов із ДУК за власним бажанням у кінці літа). Був висококваліфікованим розвідником-диверсантом і авантюристом до мозку кісток. Воював, за його словами, в Другу чеченську (на боці чеченців). Його не раз заарештовували. Сидів у "Матроській тиші". Розповідав, що там всюди килими й абсолютна тиша, яка діє на психіку краще будь-яких тортур. Декілька тижнів такого сидіння в "одиночці" - і більшість людей готова розповісти слідчим що завгодно - просто за право поговорити з живою людиною.

Він очолював Духовне управління українських буддистів, був настоятелем буддійського монастиря. Почувши про це від нього, я недовірливо запитала, він дійсно щиро сповідує буддизм чи це для нього одне з багатьох прикриттів розвідника. "Одне іншому не заважає, - посміхаючись, говорив він. - Я подорожую по буддійських храмах, це моя легенда. І, звичайно, я справжній буддист".

Він не без захвату розповідав, як одного разу в Росії його намагалися "розколоти" справжні професіонали. Йому підставили навченого буддиста (або спеціаліста з питань буддизму), який побував у тих же священних місцях, їм було про що поговорити. Під час спілкування "буддист" час від часу вживав терміни, які стосуються іншої релігії, - не пам'ятаю, можливо, індуїзму або даосизму. Людина, для якої буддизм, - лише поверхово вивчена шпигунська легенда, ні за що не помітила б цього нюансу.

Але Лісник, справжній буддист, одразу це помітив і зрозумів, що це підставна особа, яка намагається вивести його на чисту воду. "Ось так потрібно працювати", - говорив він.

Він був родом зі східної України. Очолював декілька автономних груп, які з початку війни активно працювали на окупованих територіях і навіть на території Росії. Я бачила відеоролики з їхніх операцій - працювали добре. Згодом - причина мені невідома - Лісник осів на контрольованій Україні території, перевіз сюди частину своїх людей. Серед них були громадяни РФ, з тамтешніх радикальних опозиційних кіл, я особисто бачила двох.

Наживо ми з ним познайомилися на початку літа цього року, коли він із кількома людьми осів на нашій базі. Познайомилися і майже подружилися - з того моменту, як він раптово з'ясував, що принаймні за однією з його улюблених спеціалізацій я володію знаннями і можу розмовляти з ним на рівних. Після цього була не одна ніч балаканини взагалі про все - від серйозних політичних питань до дрібних випадків із життя. Розповідав таке - дуже шкодую, що не записувала по свіжих слідах.

Мене дивувала легкість, з якою він розповідав про те, про що люди його професії зазвичай мовчать. А коли я кудись ненадовго відбувала, він обов'язково годував закритого в моїй кімнаті Комцю Ватничка.

У минулому він, як і мій батько, був акваріумістом - це була ще одна спільна тема для розмов. Пам'ятаю, розповідав, як неймовірно дорого коштувало тримати акваріуми з морськими рибами і водоростями, і як заробляють (і як ризикують) контрабандисти, які переправляють сюди екзотичних морських риб і рідкісні корали. Не пам'ятаю, чи встиг особисто він позайматися такою контрабандою, але не здивуюся, якщо встиг, причому не для заробітку, а для власного задоволення. Він був із тих людей, для яких авантюра - все.

Неймовірно розумний, ерудований, харизматичний, із блискавичною реакцією. Це про нього колись я розповідала історію, як він у небезпечній ситуації з неймовірною швидкістю рив окоп і на питання: "Що, вирішив згадати молодість?" миттєво відповів: "Ні, вирішив зустріти старість". Підтягнутий, рухливий, без шкідливих звичок, мав дуже молодий вигляд - як на мене, років на 40, я дуже здивувалася, коли дізналася, що йому за 50.

Розумом, лексикою, манерою говорити, парадоксальністю мислення, навіть блиском очей він нагадував мені Дмитра Корчинського. "Чому я сиджу і дивлюся на тебе, а бачу Корчинського"? - зрештою, мимоволі запитала я.

- Тому що ми були в одних і тих же місцях, вчилися у тих же людей, читали ті ж книги. Але різниця між нами в тому, що він філософ, тобто балабол, який нічого не довів до кінця, а я військовий, і я людина справи.

Його стосунки з "Правим сектором" були дуже складними. Дмитра Яроша він тупо ненавидів, асоціював себе лише з ДУК, і то - з деякими "застереженнями". Постійно закликав до бунтів, терактів, будь-яким силовим діям, як марення сприймав усі аргументи на тему, що не можна робити такі речі, поки в державі не назріла революційна ситуація. Аргументовано, на історичних і сучасних прикладах, пояснював, що думка більшості - ніщо, що історію творять одиниці, відчайдушні. Крутилися ледь не всі його розмови навколо цього.

Говорив спокійно, переконливо, на вигляд абсолютно щиро.

На своїй сторінці у "Фейсбук" він постійно лаяв Яроша, ПС і взагалі всіх за млявість, нерішучість, неготовність уже зараз підривати все, що рухається, і стріляти в усе, що піднімає голову. Це було занадто навіть для найрадикальніших наших радикалів, і, врешті-решт, ми з Лісником попрощалися. Не вигнали - пішов сам. Не знаю, як інші, а я, якщо чесно, зітхнула з полегшенням.

Як вам така, наприклад, розмова. Я почала говорити, що якби завтра, припустимо, відбувся переворот і президентом України став би Ярош, жодна держава світу не визнала б нову владу.

Лісник перебив:

- Хто завгодно, тільки не Ярош. Це взагалі не та людина.

- Послухай, я не схильна обожнювати Яроша, але реально кращого зараз не знаю. Він може чогось не знати або не вміти, але головне - він порядна людина.

- А я гіршого не знаю. Його рівень - сільський вчитель, це максимум. А порядність у політиці... - і весело засміявся. Лісник чхати хотів на порядність і говорив це абсолютно відверто. Можливо, він вважав її прийнятною у відносинах між друзями, але не більше.

Звичайно, я запитала у нього, що він взагалі робить у ПС, якщо так ставиться до Яроша. Він відповів, що він не в ПС, а лише в ДУК, і ДУК потрібний йому для того, щоб знайомитися з цікавими йому людьми. Щоб приходити до них не з вулиці, а під брендом ДУК.

Далі я запитала: "Якщо не Ярош, то ХТО??? Не можу ж я підозрювати тебе в бажанні привести до влади Сеню або Юлю".

- Я сам. І більше ніхто.

- У тебе такі амбіції? - я спочатку вирішила, що це жарт.

- Ну, якщо я очолюю всіх українських буддистів, як ти думаєш, є в мене амбіції? Я просто більше нікого не бачу, хто потягне.

Я пробувала говорити щось про те, що кар'єрна "стеля" для розвідника - це глава СБУ або ГУР. Можна, звичайно, і вище, але для цього треба зав'язати з професією і років 5-10 побути публічною людиною, щоб тебе знали... Він мене не почув. Я вирішила тоді, що людина трохи втратила зв'язок із реальністю.

Дмитро Ярош, у свою чергу, поважав Лісника за професіоналізм, але не довіряв йому ні хвилини і закликав ставитися до цієї людини з великою обережністю.

У підрозділі Амірова, зокрема, були люди, про яких нічого хорошого сказати не можу. У нас була база близько до великого ставка, на якій знаходилися декілька невеликих підрозділів зі своїми командирами, і всі вони підкорялися нашому старшому командиру, який знаходився на тій же базі. І ось люди Лісника почали брати з місцевих рибалок плату за право ловити рибу в цьому ставку. Решта бійців, включно зі старшим, про це нічого не знали. Рибалки платили, але коли їм підняли ціни, поскаржилися на правосеков, які їх обдирають, і у нас почалися проблеми.

(Нагадаю, що в "зоні АТО" правосеків взагалі офіційно немає). Ми досить довго думали, що ВСП, що заявилися на базу (добре, що нас попередили і вони нікого не застали) вигадують нісенітницю про якісь там скарги на нас.

Одразу після цієї історії Лісник і його люди буквально за півдня з нашої бази з'їхали. Більше я його не бачила. Тільки читала гнівні пости у "Фейсбуці", де мало не кожне друге слово було на зразок "підрив", і де наїзди на ПС чергувалися з повідомленнями ЗМІ про різні силові акції - не без натяку, що групи Лісника якось причетні до цього.

ІМХО, він просто загрався. Хочеш підривати - підривай, хочеш скидати - скидай, але мовчи, не піарся. Воюємо ж ми з квітня місяця мовчки, таємно, маскуючись під інші підрозділи, нікому із сторонніх не розповідаючи про те, що робимо. Навіть зараз, коли я це пишу, наші хлопці в полі, на ворожій території.

Нерозумно було б думати, що СБУшники не моніторять твій "Фейсбук" і не стежать за тобою, якщо ти в кожному пості закликаєш до державного перевороту. І не пристрелять тебе, якщо ти сидиш у квартирі, набитою зброєю.

Він говорив, що у нього амбіції, що він хоче бути диктатором - але, як на мою думку, не стільки там було тих амбіцій, скільки тяги до пригод, ексцентричних натур, які й призвели до його загибелі.

Його енергію і знання в правильне русло б... Там, влітку на базі, він часто одягав "мару" (маскхалат - ред.) і зникав десь на півдня-день. Якось приходить веселий і розповідає, як провчив наших солдатиків, які розслабилися і ловили рибу, не виставивши охорону. Підкрався до них під виглядом сепарского диверсанта, роззброїв і взяв у полон. Сказав їм потім, що якщо вони так будуть робити і надалі, то не вони будуть їсти рибу, а риба буде їсти їх.

Може, він і правильно зробив - краще він їх повчить, ніж супротивник, але я тоді намагалася витягнути наших полонених, і ще довго не могла позбутися думки, що ніж знущатися над "лохуватими" солдатиками, краще б він, із такими навичками, парочку досвідчених "сепар" мені на обмін привів...

Працював він на ФСБ чи ГРУ - не знаю. Говорити такі речі без серйозних доказів неприпустимо. Чи міг працювати? Як на мене, він міг працювати на будь-яку розвідку світу, співпраця з якою могла б задовольнити його бажання жити так, як він хотів жити, робити те, що він хотів робити. Думаю, що за рахунок свого розуму і кваліфікації він розраховував усіх переграти - переграти, знову-таки, не в інтересах України або якоїсь структури - а так, задоволення ради.

Кінець Лісника, в принципі, був закономірним. І як би там не було, він, Лісник, заслуговує на повагу - за те, що, на відміну від десятків інших, які підбивають інших на подвиги, в лапках і без лапок, а самі відсиджуються в безпеці - "відповів за базар" і пішов своїм шляхом до кінця".

Як повідомляв "Обозреватель", у Києві в ніч на 10 грудня співробітники Служби безпеки України штурмували квартиру, в якій, за їхніми даними, перебувала група диверсантів. Під час спецоперації було затримано двох громадян Росії і троє українців. Один із затримуваних, Олег Мужчиль, чинив опір і був убитий, при цьому встигнувши смертельно поранити бійця спецназу.

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги