Родич ульянівського десантника, що став безногим: на війну в Україні він не хотів йти
Дядько пораненого в Україні ульянівського десантника Миколи Козлова Сергій Козлов запевняє, що сам Микола не хотів їхати на війну.
Про це він розповів "Новій газеті".
Сергій сказав, що з розмов із племінником не помітив, щоб той цікавився подіями в Україні і йшов воювати за свої погляди.
"Яка політика, 20 років... Десантно-штурмова бригада - це еліта, це спецназ. Там здорово, є хороша перспектива потрапити в миротворчі війська ООН, світ побачити. За цим Колька туди і йшов. Їм, звичайно, згодовують: "Світовий імперіалізм оточує нас з усіх боків", - це засвоюється на якомусь рівні. Але на війну він не хотів. Просто привезли - і все. Наказ", - каже Сергій Козлов.
Він уточнив, що Микола втратив одну ногу, а не дві. Де саме племінник був поранений, Сергій не знає.
"Коля каже, українці дуже розумно і хитро воюють, - розповідає Сергій. - Артилерія надзвичайно точна. Колін загін потрапив у засідку на живця. Спочатку українці взяли у них двох полонених, 24 серпня наші пішли їх відбивати - от їх і обстріляли".
Як розповідав Козлов дядькові, стріляли з якогось бронебойного знаряддя. Вже першим пострілом йому відірвало ногу.
"Коля розповідав тільки, що десантників, які залишилися в Україні, відправили на штурм. Судячи зі зведень новин, це був Маріуполь. Коля каже: "Там квиток в один кінець". Заходять побатальйонно або поротно - назад не повертаються. Йдуть танки, йдуть БТРи - НЕ повертаються. Зворотно вивозять тільки трупи і поранених. Каже: всю техніку, яка заходить в Україну, заправлено на шлях в одну сторону. Бензину в самій Україні їм не знайти. Виходить, вони не розраховують йти назад?" - сказав Сергій.
Десантник розповідав Дмитру (двоюрідному брату), що кілька разів їх загін бачив інших людей в камуфляжі, відкривав вогонь - і потім розумів, що це свої. "Втрати у них і від дружнього вогню".
"Я не хочу травмувати Колю, не вельми розпитую, - каже Сергій. - Єдине питання задав: ти вбив кого-небудь? Відповів: "Не знаю", - сказав Сергій.
За його інформацією, на вчення 31 окрема гвардійська десантно-штурмова бригада висунулася 3 серпня. З Ульяновська (місця базування) їхали на вантажівках на полігон Чебаркуль (Челябінська область). Контрактник Микола Козлов, що виріс в Озерську під Челябінськом, дивився по сторонах, але знайомих Уральських гір все не було. Уздовж дороги почалися степи. Скоро всім стало ясно: везуть в Україну.
"Їх також до Криму, швидше за все, відправляли: перекидають нібито на вчення - і все, ти вже в Севастополі, здрастуйте. Наказ на відрядження оформлений, відмовитися не можна. Система влаштована так, що батьки-командири знають, що робити, а солдати не запитують. Я Кольку запитав: ти підписував якісь папери? Він сказав: "Якщо потрібно було, за мене вже все підписали" - каже Сергій Козлов.
Як повідомляв "Обозреватель", раніше саме Сергій Козлов повідомив , що його племінник - десантник Микола Козлов залишився калікою через участь у військових діях в Україні.
Батько російського десантника Миколи Козлова, який воював в Україні і втратив ноги, Всеволод Козлов вважає сина героєм . Він також похвалив президента РФ Володимира Путіна: У нас на Уралі при Путіні тільки життя почало відроджуватися.
Нагадаємо, поки Микола Козлов був у шпиталі, стало відомо про загибель "при виконанні обов'язків військової служби" двох його товаришів по службі: заступника командира 4-го взводу 4-ї роти 31-ї бригади Миколи Бушина і старшого стрільця Саперно-десантного штурмового батальйону військової частини 73612 Ільнура Кільченбаева. Ще двоє десантників 31-ї бригади, Руслан Ахмедов і Арсеній Ільмітов, 28 серпня потрапили в полон на території України під Іловайськом.