Вдала і планова операція: боєць розповів, як поранений виходив з Дебальцеве 5 днів по полях

Боєць Дмитро Каштелян з 5-ї роти другого батальйону Національної гвардії розповів, як він поранений і голодний по морозу п'ять днів виходив полями з Дебальцеве.

Історію героя опублікував "Інформатор".

Вночі 14 лютого на трьох напівпричепах машинах бійців закинули на зачистку Дебальцевського залізничного вокзалу. Прибувши на місце, підрозділ відразу потрапило під артилерійський обстріл, який не припинявся всі наступні дні. А вже 18 лютого почався вихід військ з Дебальцеве. Каштелян з трьома товаришами по службі (Васею Гриценком, Сергієм Чабаном і Славою Хорошковським) в цей день вивозили поранених. Виїжджали в Артемівськ колоною.

Коли на колону бойовики невизнаних республік направили вогонь, одна з мін потрапила в переднє колесо з боку водія. Почалися паніка і метушня. З кузова долинали крики поранених. Дмитро зумів вискочити з машини і сховатися в яру, що знаходиться поблизу. Коли отямився, по присохлих ранах на обличчі і руках зрозумів, що якийсь час був без свідомості. Очі були набиті стеклами.

Читайте: У підвалах Дебальцеве знайшли 500 тіл мирних жителів - США на Радбезі ООН

Лежачи в яру, хлопець чув, як кричить в кузові розбитої машини тяжко поранений боєць. Чув, як поруч пройшла колона. Чув, як неподалік здетонував боєкомплект.

Перечекавши обстріл, боєць вирішив повернутися до машини і шукати товаришів по службі. Навпомацки так нікого і не знайшов, та й сама машина перетворилася на купу металу. Діма повернувся в яр і дочекався темряви.

У ті дні на вулиці стояли останні, досить міцні зимові морози. Руки і ноги почали замерзати, тому Дмитро вирішив не чекати підмоги і відправився в дорогу. Досі не знаючи, як і де, боєць п'ять днів ходив по полях. З обмороженими ногами, роздробленою кистю і розсіченим плечем, понівеченим обличчям, практично наосліп, голодний.

Він каже, що холод і рани якось не особливо відчувалися. Залишалося одне "умовно працююче" око, яке могло розрізняти лише силуети. Боєць бродив по ярах і горбах, намагаючись зрозуміти, де дороги і села, і куди потрібно і можна йти. Боявся потрапити на диверсійно-розвідувальні групи противника.

Тільки на п'ятий день Каштелян знайшов якесь селище. Пощастило, що в ньому були бійці української армії. Вони і доставили нацгвардійця до Артемівської лікарні.

Зараз Дмитро проходить лікування в харківському шпиталі, у нього залишилось одне око, немає пальців на руці і лице в шрамах, пальці ніг, можливо теж доведеться ампутувати, але хлопець не зневіряється.

Читайте: У Дніпропетровськ доставлено ще 24 загиблих під Дебальцеве українських військових

"Кажу лікарям, щоб рятували мені ліве око. З правим шансів майже немає. І нормально люди все життя з одним оком живуть, тільки б ліве відновили, мені його вистачить. І пальці ті мені на що? (Сміється) Правда, під бинтами здається, що пальці на місці. Жалко ось тільки, що все обличчя в шрамах, некрасиво ж. А решта - дрібниці ", - сказав Дмитро.

Розмірковуючи про проведення такої "бойової операції" в районі Дебальцево, Дімка не розуміє, чому з великою кількістю техніки і живої сили, наші війська залишили місто. І через хвилину сам відповідає на своє питання: "Проблема в нашому командуванні, в його непрофесійності та нехлюйстві".

Виходити з "котла" на техніці було небезпечно. Простіше було вибиратися своїм ходом. "Багато засідок влаштовував супротивник, просто виїжджало кілька їх танків де-небудь збоку колони і в упор били по техніці. А наші не встигали відповідати, бо не було організовано прикриття виходу, ніякої розвідки, взагалі все неправильно і хаотично було", - розповідає боєць.

Двох товаришів по службі Дмитра поховали, один із загиблих був з ним в машині під час обстрілу. Двоє інших нацгвардейцев з нещасливої машини досі не знайдені ні серед мертвих, ні серед живих. Ще двоє товаришів по службі Каштеляна в полоні у бойовиків.

Як повідомляв "Обозреватель", 18 лютого президент Петро Порошенко назвав операцію в Дебальцеве вдалою , а відведення військ з цього міста плановим.