Блог | Театр абсурду

Театр абсурду ... Це просто якийсь театр абсурду! Інакше я не можу зі свого київського далека описати те, як я сприймаю все або майже все що відбувається в Москві і так жваво обговорюється в інтернеті. Демонстрація на захист дітей, явно організована і зрежисована владою. Від кого, від чого? Від злобливих американських усиновителів? Слухайте, але закон-то імені Діми Яковлева прийнятий, питання закрите, що не будуть більше американці всиновлювати наших сиріт, хворих синдромом Дауна або дитячим церебральним паралічем. Вони будуть гнити в наших притулках і сирітських будинках до глибокого морального задоволення депутатів державної думи, які прийняли цей підлий закон, а ось всиновлювати або удочеряти дітей-інвалідів явно не готові. Я, втім, ось за ЦЮ неготовність панів депутатів абсолютно не засуджую - сам теж, грішний, не зміг би, напевно, звалити на себе такий тяжкий вантаж. Але навіщо ж тоді було давати відкоша святим, в общем-то, людям, які є в Америці і які готові поділитися теплом свого сімейного вогнища з нашими нещасним сиротами-інвалідами?! Ви, взагалі, вірите, що ці люди роками ходять колами російського бюрократичного пекла, витрачають свої кровні на численні перельоти через океан і назад тільки для того, щоб потім катувати і мучити усиновлених?! Якщо ви в це вірите - ви самі, панове, збоченці, вам лікується треба. Або, може бути, наших дітей треба все-таки захищати від їх іноді декласованих, що опустилися, питущих, що колються батьків? Так адже немає, ми цих батьків по телевізору показуємо і ще гроші їм платимо, а то, не дай бог, їм горілки або дурі буде не на що купити. Пан Астахов, ау! Нагадайте-но, скільки сотень або тисяч дітей у нас щороку гине від жорстокого поводження живих батьків? Скільки дітей гине від неадекватних умов у сирітських закладах? Скільки у нас за статистикою вуличних безпритульних - і чому ця цифра порівнянна з тією, що була в Росії після громадянської війни? Немає відповіді ... Або ось ще новина з того ж театру абсурду: прийшли співробітники Федеральної міграційної служби, поліцейські, козаки (!) в Сахаровский центр, щоб перевірити реєстрацію німецького режисера, що поставив там політично неправильний - з точки зору влади - перфоманс? Як кажуть, Олександр Македонський був велика людина, але навіщо ж стільці ламати? Навіщо, щоб перевірити реєстрацію режисера, вистава зупинили? Та й взагалі мислимо, щоб поліція в європейській країні, що входить в "велику вісімку" і в "велику двадцятку", ВОТ ТАК приходила перевіряти реєстрацію заїжджого іноземця? Чи є взагалі серед наших слухачів, серед мільйонів наших співвітчизників, які щороку їздять до Європи чи США, хоч одна людина, яка може привести приклад, як до нього прийшли перевіряти реєстрацію за тією адресою, яку він вказав у візовій анкеті або в імміграційній картці ? До речі, все менше стає країн, влада яких просять іноземця при перетині кордону вказати точну адресу, за яким він збирається перебувати. А якщо і запитують, то цілком задовольняються відповіддю: "Зупинюся в одній з готелів Парижа (Лондона, Берліна. Нью-Йорка)". Так і хочеться сказати: алло, гараж! Ви взагалі пам'ятаєте, що ми живемо на початку другого десятиліття ХХI століття, в епоху мультикультуралізму, глобалізації, світової інформаційної революції, інтернету, твіттера-Шміттера, відкритих кордонів, нарешті, - росіяни, між іншим, можуть без візи в'їжджати в десятки країн світу, і до Європи теж давно вже могли б їздити без візи, якби самі спростили візовий режим для європейців і не влаштовували б фортелів зразок того, що влаштували в Сахаровському центрі. А у нас ряджені козаки з нагайками - захисники віри, царя й батьківщини - під охороною поліції перевіряють реєстрацію інородців перевіряють. У мене тільки одне питання: чи будуть ці ряджені панове козаки перевіряти реєстрацію новоспеченого російського громадянина Жерара Депардьє - чи проживає він у подарованій йому Рамзаном Кадировим п'ятикімнатній грозненской квартирі? Або де ще там місце постійної реєстрації товариша Жерара?