Про золоті рудники чиновників

Плутарх попереджав: надійна основа для державних праць - це рішення зайнятися ними заради процвітання Держави і заради Слави, а не з обуянності зарозумілістю або через нестачу в коштах. Перший тип державного діяча сьогодні намагається "перезавантажити" країну; другий - служить лобістом у газових та інших монополіях. Як ці два типи високопоставлених "слуг народу" розрізнити? Та дуже просто: якщо не популярні і не реформи, то це - лобізм, тобто перекладання грошей з держбюджету і кишень простих громадян в чиїсь бездонні і жадібні кишені. Кращий приклад такого лобізму - це поспішне і не затверджене Президентом і парламентом рішення Кабінету Міністрів про зниження взимку на два градуси температури в квартирах того населення, яке ось-ось стане знову електоратом. Цікаво, такий Кабмін взимку будуть топити або просто звільнять? Якщо ж серйозно, то ніякої реформи ЖКГ ще не проведене, жодного придомового лічильника тепла не встановлено, ні одну трубу ще ніхто не залатав, жодну передову західну технологію опалення ніхто в Берлін-Лондон не вивчені. І взагалі, ФРН побудувала собі дві нитки "Північного потоку", а Австрія підписала будівництво до Відня "Південного потоку", а українці, виходить, розумніший німців і повинні топити ТІЛЬКИ електроенергією, ціни на яку вже теж кусаються? Під соусом "словесних реформ" і такого ж патріотизму Нафтогаз впарюють співгромадянам свої лобістські інтереси, так і не поставивши перед собою реальних цілей: наприклад, скоротити споживання російського газу до польського рівня (а це скорочення в три рази); модернізація Труби за участю американських та європейських кампаній на паритетних засадах. Цілком жорстко і своєчасно зреагував на газовий волюнтаризм Президент, чия діяльність вже виглядає набагато Модерн кабмінівської. Петро Порошенко пообіцяв своїм співгромадянам прозорий газовий ринок. Він вперше чесно визнав на зустрічі з активістами громадянського суспільства: найчастіше попередні прем'єр-міністри і президенти були матеріально зацікавлені в збільшенні обсягів імпорту російського газу і не зацікавлені в збільшенні енергоефективності української економіки. Те, що Порошенко переможе в "газовій війні" і внутрішнього, і зовнішнього монополіста дозволяє сподіватися той факт, що він знайшов собі надійних союзників в особі Меркель і Олланда, з якими здзвонюється мало не кожен день. Ну, а нетерпиме ставлення нового Президента до будь-якого лобі яскраво проявилося в тих методах, якими він вирішив наповнювати військовий бюджет: бюджетні потоки з псевдонауки перекинуті їм в сферу ВПК (не секрет, що в деяких НДІ вже 20 років по 20 докторів наук трудяться в Силіконовій Долині, справно отримуючи при цьому зарплату в гривнях в ... Києві як знамениті радянські "проліски"). Крім того, Порошенко взявся активно зміцнювати кадри оборонної сфери України, потіснивши з Олімпу традиційне військово-промислове лобі, яке десятиліттями стримувало той стрибок, який тепер Банкова оголосила своїм пріоритетом: фінансування виробництва новітніх оборонних технологій. Як завжди влаштував боротьбу з неправедними монополіями Михайло Бродський: цього разу на ринку нафтопродуктів хтось намагається пролобіювати під гаслом реформ чергову монопольку-лічильник у вигляді лабораторії з визначення якості. Держкомпідприємництва же чує лобізм едапсовского розливу за версту і реагує миттєво: бо чиновники-лобісти завжди розглядають адмінресурс як багаті золоті рудники. Ці радянські за своєю суттю бюрократи, переживши епоху застою і за Брежнєва, і при Януковичі, так і не змогли зрозуміти: як тільки Кабмін почне чинити опір реальним і кардинальним Реформам, так ВІДРАЗУ припиниться фінансування Заходом модернізації нашої відсталої країни. Не для того ж, наприклад, світові гранди виділили на цьому тижні 800 мільйонів доларів на будівництво автодоріг в Україні, щоб чергова "Одеська траса" радувала такими вибоїнами, на яких перекидаються на швидкості вантажені європейськими товарами фури (між тим ніяких зрушень в автодору не видно навіть на рівні "ямкового" ремонту або розмальовування смуг). Якщо кредити МВФ і Світового Банку знову растирят, то страждання населення в холодних квартирах взимку і з галопуючої інфляцією весь 2014-й рік будуть марними, а недовіра до БУДЬ-ЯКИМ реформам зросте на порядок. І тоді ніякої вільної економіки у нас не буде; ніякого Євросоюзу не буде; здорових банків з прийнятною кредитної ставкою не буде; низьких податків не буде. Бо все це починається з уряду без корупції; з Влада без кумівства і мафіозних картелів (у такому випадку влада олігархів ще небезпечніше для свободи, демократії та процвітання; ніж влада тирана). Так що тільки реальний поділ Бізнесу і Влада може стримати апетити чиновників-лобістів: це і є, по-моєму, завдання номер один для Нової Влади!