Як НДП, УНП, ПОРА та інші озимі запізнилися на власні політичні похорони
За Плутархом першими посперечалися через "правильного" підрахунку голосів брати-близнюки Ромул і Рем. Після чого Ромул убив Рема, який наполягав на своїй правоті "в підрахунках". Після чого Ромул таки заснував Рим на тому місці, на якому хотів (суперечка у братів був саме через МІСЦЯ будівництва Риму, а переможцем вважався той, хто побачить у небі більше число шулік). Рим, як відомо, процвітав кілька тисяч років, незважаючи ні на які сумніви в числі шулік, які побачив у небі Ромул.
Передостанніми посперечалися через "дірочок" на бюлетенях у Флориді Джордж Буш і Альбер Гор. Після довгих митарств на очах у всього світу прізвище президента США визначив Верховний Суд з перевагою в один голос.
Останніми кликали до чесності і справедливості в основному саме ті українські політичні сили і партії, які милостиво закрили очі на крадіжку бюлетенів на парламентських виборах 2002 року (зокрема партія "Яблуко" оприлюднила тоді численні факти "зникнення" своїх голосів за технологією, яка в цей раз застосовувалася проти "Віче"). Боюся, що тепер у всіх нас дістане сил, щоб перенести нещастя прокучмівських партій (ну, а "Пора", що стала "автором" напівлегітимного третього туру президентських виборів, навряд чи може поскаржитися комусь на діряве українське правове поле).
Ці непопулярні в народі парламентські вибори кинули виклик усім забронзовілих на Олімпі політичним пенсіонерам: виявилося, що справжньою харизмі не потрібен ніякий піар, а справжньому піару не потрібні ніякі лідери з харизмою. В основному нас переконували або "снікерснуть" разом з політичною партією, або "не дати собі засохнути" з її лідером. Змістовна форма ідеологій практично відсутня на телеекранах. Запам'ятовуються теледуелям теж майже не було. У кліпову какофонію виявилися втягнутими навіть комуністи, у яких раніше ні на що, крім листівок в кожному під'їзді, силоньок і фантазії не вистачало. Неправильна структура політичних партій - поділ на районні, міські та обласні осередки - так і не дозволила іміджмейкерів ударно попрацювати в 225 виборчих округах. Втім, чимало плутанини викликали в ході парламентських виборів так звані місцеві вибори. Бо битви за багато мерські крісла, міськради та облради перевершували за напруженням навіть вибори у Верховна Рада (завжди повно горошин, які знущаються над бобами; плюс різновидів марнославства стільки, що й рахувати не варто.).
І, до речі, ці вибори таки спростували стійкі байки про так званий дрімучому українському націоналізмі: і серед мерів, і серед народних депутатів повно євреїв, татар, прибалтів, болгар, росіян etc. Що не може не радувати, адже найпростіше пояснити післяреволюційну розруху підступами "інородців". Пам'ятаєте, як обіграв це поет:
За все на євреїв знайдеться суддя.
За жвавість. За розум. За сутулість.
За те, що єврейка стріляла в вождя.
За те, що вона промахнулася.
Втім, набагато цікавіше зараз зрозуміти: що робити далі країні з таким різнополюсним і суперечливим парламентом? Які такі реформаторські вчинки зможуть здійснити міністри так званого коаліційного уряду? І чи є "в п'ятому скликанні" КОМУ протистояти під куполом Верховної Ради України як традиційним імперським замашок Москви, так і давньої схильності до маріонетковим режимам у Вашингтона? Чи є у переможців парламентських виборів ІДЕЇ, здатні консолідувати суспільство для ПРОРИВУ до Європи, як у матеріальному, так і в культурному і духовному плані?
Хочеться сподіватися, що влада аристократії, вирваних ціною революції свої нинішні права і привілеї у тирана, послужить, насамперед, єднання Заходу і Сходу України, що стане головною політичний завданням п'ятирічного періоду (каламутні територіальні "рухи" в Придністров'ї і Південній Осетії повинні насторожити українську еліту). Основними факторами в економіці, сподіваюся, стануть приватна власність і ініціатива, чесна конкуренція і надійні соціальні гарантії. Мені здається, що наш перший майже повністю "капіталістичний" парламент здатний реалізувати ліберальний гасло, що сприяв піднесенню багатьох країн: свобода сильним, захист слабким! Віктор Чайка, шеф-редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua