Вакцина-"вбивця" не залишає нас у спокої

Жертви індійської вакцини, виявляється, були ще 6 років тому, просто МОЗ у той час зумів завуалювати цей факт.

Зовсім випадково, досліджуючи проблему імунізації української молоді, "Обоз" зустрів дівчину на ім'я Ксенія, яка на все життя запам'ятався лютий 2002 року, коли їй в одній з львівських шкіл зробили щеплення від кору і краснухи, і, на жаль, спогади ці далеко не прекрасні.

Через шість років дівчина з жахом згадує про те, як нешкідливий шкільний медогляд з подальшою щепленням перетворив її життя на сущий кошмар.

Наступного дня після щеплення Ксенія почала відчувати свербіж по всьому тілу. Чи не надавши цьому особливого значення, дівчина використовувала місцеві мазі і при цьому продовжувала вести звичний спосіб життя (Ксенія професійно займалася карате). Через кілька днів вся поверхня тіла була усипана дрібними прищиками, які особливо вражали найніжніші ділянки шкіри, включаючи слизову.

Після кількох днів мук будинку Ксенія звернулася до лікарів. Медпрацівники, особливо не вникаючи в причини захворювання, направили її на лікування в заміський шкірвендиспансер. Дерматолог в районній поліклініці відхрестився від Ксенії, а коли вона заїкнулася про те, що, можливо, це наслідок щеплення, у відповідь дівчина почула абсолютно приголомшливі речі, мовляв, "ми вам щеплення не робили, нічого не знаємо, ми тут ні при чому" . Як виявилося пізніше, факт вакцинації таки був зафіксований в шкільній медичній картці, яка після цієї історії просто випарувалася. Після відвідин районних лікарів стало ясно, що сподіватися на них безглуздо. Сім'я Ксенії почала лікувати її своїми силами, звертаючись до самих різних лікарів. На щастя, знайшовся лікар, який прописав дівчині тривалий, але як у підсумку виявилося, дієве лікування. Через кілька місяців Ксенія пішла на поправку, місця висипань почали лущитися і облазити, на їх місці з'являлася тонка білосніжна шкіра.

У підсумку безневинна, на думку МОЗ, щеплення вибила дівчину майже на півроку з колії: пропущено кілька місяців шкільних занять в 10-му класі, і що найбільш прикро, визнається Ксенія, вона упустила можливість брати участь у двох спортивних чемпіонатах, які були їй цілком під силам.

Сьогодні Ксенія згадує про те, що трапилося з сумом, хоча після нашумілої вакцинації цього року, жертвою якої став 17-річний Антон з Краматорська, радіє, що зуміла подолати недугу. Крім втраченої спортивної кар'єри, Ксенія, "завдяки" щепленню, на все життя стала заручницею алергії, якої раніше ніколи не страждала. За словами дівчини, її випадок тоді не був поодиноким, але спільними зусиллями докторам вдалося "зам'яти" цю справу і уникнути розголосу.

Вже більше місяця тому МОЗ припинило вакцинацію молодих українців від кору і краснухи, але, за словами заступника міністра охорони здоров'я Валерія Бідного, це тимчасово, і незабаром процес буде продовжений.

Відверто кажучи, бути присутнім на прес-конференції, скликаній Мінздравом, "щоб відповісти на всі цікавили журналістів", було просто нестерпно. Півтори години три замміністра розповідали всім відомі істини про необхідність масової імунізації населення. Апогеєм всього стало звинувачення, яке звучить з вуст Валерія Бідного, про те, що саме засоби масової інформації винні в тому, що в суспільстві сформувався страх перед вакцинацією.

Водночас він спростував, як він висловився, "нав'язані ЗМІ стереотипи" про можливі негативні наслідки щеплення. Дуже довго чиновник розповідав про те, що Україна на порозі епідемії кору і краснухи, разом з прохання журналіста назвати кількість хворих та епідеміологічний поріг, пан Бідний абстрактно "з'їхав".

Заступник міністра неодноразово звертав увагу на те, що українська держава самостійно не в змозі забезпечити вакциною своє населення, і міжнародне співтовариство в особі ЮНІСЕФ люб'язно надав гуманітарну допомогу. Індійська компанія, за його словами, була обрана на основі тендеру, в якому також брали участь американський і швейцарський виробник. У зв'язку з тим, що лише індійський аналог зміг надати необхідні Україні 9 мільйонів доз, відсутню частину з яких нам дружньо пожертвували Сполучені Штати, було вирішено використовувати вакцину з Індії.

Бідний заявив, що вакцина, привезена в Україну, вже 10 років використовується в країнах Європи, таким чином нібито спростовуючи припущення про експеримент над українськими дітьми, підкреслив, що вона не містить генетичних елементів, а складається виключно з ослабленого живого вірусу, желатину і антибіотика.

Смішно було слухати, як, відповідаючи на черговий гостре питання представника преси про те, чи згоден він, щоб його діти й онуки пройшли імунізацію саме цією вакциною, Бідний з упевненістю заявив, що, на жаль, його діти вже переросли, а онуки ще доросли до необхідного віку.

Коментуючи смерть 17-річного Антона Тищенка з Краматорська, чиновник підкреслив, що остаточних результатів експертизи ще немає, але проте вже зараз можна стверджувати, що "пов'язувати смерть і діагноз з вакцинацією неможливо". При цьому він також підкреслив, що на практиці в 25% випадків у процесі імунізації виникають поствакцинальні реакції, так що ситуація з госпіталізацією українських дітей на його думку цілком нормальна. Підводячи підсумки, Бідний ненавмисно зауважив, що перш ніж робити висновки про причини смерті десятикласника, варто дочекатися результатів токсологіческой експертизи.

Чи не означає це, що через деякий час, коли історія зайде в давність, медики спокійно констатують, що подібна реакція організму Антона виникла внаслідок, наприклад, вживання алкоголю. Судячи з того, скільки разів змінювалося висновок лікаря, очікувати можна всього, що завгодно.

Незважаючи на всі питання і побоювання журналістів, у МОЗ заявили, що однозначно вакцинація від кору і краснухи триватиме в Україні, при цьому підкресливши, що завдання ЗМІ полягає не в тому, щоб залякувати суспільство, а, перш за все в тому, щоб виробити у населення свідому позицію і підштовхнути людей добровільно йти на щеплення. Ймовірно, можна було б погодитися зі словами чиновників, але практика показує, що тільки завдяки широкому розголосу в пресі медикам не вдалося "зам'яти" виникла після щеплення масову госпіталізацію дітей. А причини недовіри українців до лікарів створюють зовсім не журналісти, а саме ті, хто давав клятву Гіппократа.