На естакаду!

На естакаду!

Той самий, до якого волають і про який печуться всі рівні влади, всі кольори опозиції, всі великі й малі політсили, а також маргінальний сміття з усіх узбіч нашої разнобережной Батьківщини.

Нє, звичайно, я уявляла, що не кричить сусіде сусідці, виганяючи корову вранці: агов, Ніна, ну як, збереться сьогодні ЦВК, нарешті, чи так і буде титьки м'яти?

Фото прес-служби ПрезидентаІ навряд сусід, спозаранку прітарахтевшій візок сухостою з ближніх Кучок (по-чесному-то - маленько краденого лісу), насамперед запитає у комариком прилаштувати на грядці дружини: ну, чого там, оберуть сьогодні голови Конституційного Суду або знову будуть яйця морочити?

І якось воно навіть сильно фантазийно - намалювати мислення, що, ледь почувши сповіщає гудок - "пропан-бутан прибув" - все аборигени висипають на дорогу з єдиним питанням до посланцеві "великої землі": ну?! .. Будуть вибори?!

І, звичайно, важко уявити, як мало проспала сільський пролетар Валек, отримуючи наряд (на похмілля) в городі кулака Ридван, ледве повертаючи наждаковим мовою, бадьоро цікавиться: ну чого, Кінах все ще заважає НСНУ обнулитися?

Нє, навіть якщо б ця гарячкова біда з Валько скоїлось, то куди легше уявити вирячені від подиву очі Ридван, асимілювалися з місцевим середовищем після повернення з депортації тільки на одному - емоційно вираженому - рівні: а воно тебе ебет?! - Це, як його, Кінах?!!

Кінах - це взагалі щось таке екзотичне для наших весей. Як Келдиш. Або Гондурас. Коротше, не чешешь - не турбує.

Ось Мороз - це зовсім інша справа. Тільки виголоси - "Мороз", відразу реакція - ну, це така сука! А чого сука? А просто сука. Без подробиць. Просто приємно свою обізнаність показати ...

Тобто, я, звичайно, розуміла, що кожен зайнятий своєю справою і кожен копається в своєму: ми - в політичному лайні, нормальні люди - в угноєної городі.

Але тільки занурившись у "справжню" житейську реальність можна виявити, що і вибори, і - особливо - вся метушня навколо них народу не просто до сраки.

А до такої глибини, з якою і сині, і помаранчеві, і серцеві, і червоні - все, блядь, виглядають фіолетово.

Як рожа російського пролетаря після чесно заробленого свята найманої праці.

Ось, розповідають, коли Далю потрібні були нові слова, він приїжджав у село, розбивав на очах у мужиків дві-три пляшки горілки, а потім стояв і записував.

Тепер інші часи. Можна не витрачатися. Приїжджай, називай найвідоміші прізвища - Ющенко, Янукович, Тимошенко ...

Нє, ну не буду скромничати, не скажу, що я - Даль, і якихось слів не знала, але все одно зустрічаються свіжі комбінації.

І, звичайно, за Юльку я вступаю, коли вони говорять, куди вона собі повинна засунути Ющенку і чим повинен цю конфігурацію заткнути Янукович.

Ну, чому-чому ... Чого у нього зайве? От нехай головою епізодично і попрацює.

Взагалі, потершись серед глибинного народу, приходиш до згоди зі своїми смутними відчуттями, вже кимось сформульованими: "Мудрість - це коли все частіше починаєш ловити себе на думці, що займаєшся якийсь хуйней".

Якась "ця сама" - це необхідність стежити за політпроцесах і його персонажами, щоб потім, обміркувавши, про це щось розповісти.

А чого цензурного можна подумати, прочитавши, наприклад, у нашої Юлі, як відреагувала на першу звістку про розгін парламенту країна: "У той момент ми повернули Президента, того самого, за якого вона стояла на Майдані - рішучого, вольового, сильного" ( "Дзеркало тижня").

Нє, ну сказати можна все. Однак, "сказати" і "смоктати" - це ж не синоніми!

Але Віктор наш Андрійович, мабуть, і сам вірить, що "країна" на Майдані стояла за нього, а він - "рішучий, вольовий і сильний".

Нє, давайте все-таки по правді. Розвалив все, що вистояв Майдан. Випустив на простір Януковича з Морозом. А коли смажений півень в персональне очко клюнув - заворушився. А заворушився - розвалив у співучасті всю державну систему.

Треба було гнати парламент СРКі? Треба було. Спасибі, що сподобився. Хоч щось з особисто скоєного спробував виправити в спокутування власного бездарного гріха.

Але якщо весь процес, який доходить до громадянського протистояння і силових зіткнень, виключно заради відновлення особистих ющенківських позицій і зміцнення "балоган"? ..

А це ж так і є. Що за справи - Банкова вирішує, кому очолити список "демблоку", при цьому "зіцголова" нанайцев Кириленко без збентеження попереджає: мовляв, Президенту вирішувати, хто буде лідером "блоку пропрезидентських політичних сил" - це типу нормально.

Ага. Як нормально крутити Президента в роликах, осідлавши його підскочив (сам не очікував) рейтинг.

Здрасьте, демократи, приїхали. Луценко, Юрася! Тікай з цієї братської могили з найбільшим віночком від "Правиці".

Яка на фіг "перезавантаження", якщо, ганебно просрали на чолі з Ющенком все, що можна було - головне, неймовірний історичний шанс, створений Прокинувшись народом, - все ті ж тепер запускають нас по другому колу, але вже відверто не доля країни на чолі кута - а виключно політична частка нереалізованого Президента Віктора нашого Андрійовича?

Нє, я на це не підписувалася. За законом честі і совісті услід за достроково спочилим парламентом (якщо, звичайно, таки вдасться зігнати з місця впершись, як плюються верблюд, Мороза) повинен після обрання нового убути і творець усіх наших "перемог".

Може бути, навіть не безславно - у разі добровільного та усвідомленого на те згоди.

А якщо ні, то треба допомогти. Ну, там, у селі, народ так і вважає: всіх на хер. Щоб по справедливості.

І всю поточну одномоментну українську історію розповідає по-своєму. Бородато, але злободенно.

Їде археолог по пустелі на верблюді. Верблюд ледве тягнеться. Потім і зовсім завмер. Археолог озирається і бачить: автосервіс. Йде до робочого: "Тут у мене проблема - верблюд їхати не хоче". Той: давай, мовляв, його на естакаду. Ну, потім узяв кувалду і як трахнет верблюда по яйцях. Того здуло, як вітром.

Археолог:

- А як же я його тепер наздожену?

- На естакаду ...

Народ, по-моєму, впевнено вважає, що кожен з діючих осіб і виконавців сьогоднішньої української драми повинен сам себе безперервно готувати - типу, всі там будемо ...