Як хохол начальника Кремля обдурив
Журналіст Юрій Луканов решил Написати Козюльки в прозі. Треба Нагадати, що "Козюльки" - так називається его книжка епіграм на політіків и телезірок, а такоже маленьких віршіків чорного гумору. Так вісь, новий твір нашого колеги - це его політична фантазія про газ, а точніше про ті, як насправді ведуться переговори в Цій Галузі. Автор каже: "Якщо раніше у мене БУВ чорний гумор, то тепер гумор з поганим запахом". Тому ВІН рекомендує тім, у кого немає протігазів, що не читать его твір.
Як хохол начальника Кремля обдурив
У кремлівського керівника безпеки у лютий мороз дупу перестало пощіпуваті Тільки после того, як ВІН уявів, что мороз ухопив тихий нахабно сусідів, коли їм рішуче перекріють газ. Аж Раптена "нахабні сусіди" матеріалізуваліся у вігляді чолов `яги, Який НЕ МІГ не привернути до себе увагу. Хочай стояв мороз, альо ВІН БУВ в самій вішіванці, без пальта. Пахло від нього дорогими парфумами "Красная Москва".
- Гей, хохол, ти чого тут? - Грізно живити его керівник безпека й похукав, зігріваючі змерзлі пальці.
Чоловік ступнув два кроки назад, наче перелякався. Улесліва посмішка Заграй на его зраділому обліччі.
- Ой, вибачте, пане. А Звідки ві дізналися, что я хохол?
- А ти свій мішок так тримаєш, як ніби мати шевченківська дитинку на руках.
- Кохайтеся, чорнобріві, та не з москалями, - пробурмотів Собі под носа мужчина у вішіванці.
- Ти чого там бурмочеш?
- Це я кажу, что друга ти ніколи не забудеш, якщо з ним зустрівся в Москві.
- Ти САТРИ! Хохол, а кааааак ... Молодець!
- Я до Владіміра Владіміровіча пріїхав. Чи не скажете, де ВІН тут живе?
- А-а-а! - Пожвавішав Дебелий начальник безпеки, - Бабло за газ привіз? А ми тут вже ваще, бля, за ... це саме - зачекалися кароче. Ну, проходь. Тільки він не живе тут. Він трудиться тут для вас, щоб ви там, у своїй Хохляндії, не замерзли. І щоб ви нам вдячні були.
- Ой, ми так благодарні! Так благодарні! Що просто ... Дайте, я вас поцілую.
- Гаразд, гаразд, чого вже там ... Пройдеш он у той під'їзд. Можеш не говорити, що ти з України - це і так видно. Тебе відразу і пропустять, як рідного брата.
- Дуже вам дякую, ясновельможний пане, бальшоє вам спасіба.
чолов'яга у вішіванці без зволікань провели до кабінету Владіміра Владіміровча.
- Владімір Владіміровіч, Драстуйте. Це я - Мет-Вет-Чук з Києва.
- Вітьок! Багатьом будеш. Не впізнав тебе відразу - не віходячі з крісла, зрадів Владімір Владіміровіч. - Ну, що ти там? Вчора яєчню на примусі готував чи все ще на газі? - Добродушно пожартував начальник Кремля.
- Ге-ге-ге, - Жваво зреагував гість, - Я консервами харчо - "Кілька в томаті".
- А я ось тут рукавички міряю, щоб руки не замерзали, - сказавши Владімір Владіміровіч, Вистава вперед руку и мілуючісь підбітою Хутра полотняних рукавицях, - Це мені друг один на Новий рік надіслав. Міша його звуть, Фьодорковскій. Не чув? Він раніше нафтовим бізнесом займався, а тепер ось на зимовий одяг у Сибіру перейшов. Обіцяв ще валянки прислати.
- Тю! Валянки! Та сказали б мені - я б вам їх хоч цілий вагон прівіз бі. У нас там їх три вагони после помаранчевої революції залиша. Американські.
- Так він же від чистого серця, а ви, хохли, не так просто. - Володар Кремля хитро прімружівся, витяг з рукавиці вказівного пальця и покивавши ним у Бік свого співрозмовніка, - Тебе ж чогось треба від мене. Викладай, навіщо приїхав.
- Та я ж подаруночок від українського народу, - гість радісно потрусивши у повітрі Клунко и витяг звідті сулію самогону, - Оце віз его у поїзді - навмісне под подушку сховайся. Так шаровари и кожуха вкрали уночі, а клунок НЕ посмілі. Я мусів Останні ГРИВНІ за джинси віддаті на вокзалі. Правда, ношені, альо гарні: одна Тільки латка, та й та между ногами, ее пробачимо оком не видно. А на пальто гріш не вистача.
Мет-Вет-Чук ще бідкався про перекладача, Який їхав разом з ним, и в Якого вкрали шапку. На вокзалі тієї купивши Собі єдине, що там Було - Кавказька папаху. Так его до Кремля не пустили, сказали, что чеченській терорист.
- Владімір Владіміровіч, - сказавши Мет-Вет-Чук, - Дайте наказ, щоб его провели сюди, бо я без нього ні хріна вас не понімаю.
- Як це не розумієш? - Обурівся начальник Кремля, - Ми ж братні народи. Ось я, наприклад, все розумію по-вашому. Ось, наприклад, слово "Незабаром". Дурневі зрозуміло, що це не за баром, а перед баром, так сказати, при вході.
- До речі. про бар, - Мет-Вет-Чук апетітная потер руки и витяг Із сулії Паперове кірка, - покуштуйте, что вам український народ пославши.
Смороду випили по склянці за російсько-українську дружбу.
- А, харашо пашлі, - сказавши Мет-Вет-Чук, - мрійліво згадуючи будинок на Банковій.
- А це що таке? - Підозріліво покосівся на закуску начальник Кремля. -ВІН даже НЕ помітів, як после Першої забалакав русски.
- Ето спеціально для вас пиріжки. Оксана напекла.
- Яка ще Оксана?
- Ну жінка моя, ізвєстна тележурналістка.
- тележурналістка? - Перепітав начальник Кремля, - Ну тоді за жінок стоячи. - Сказавши ВІН. Владімір Владіміровіч БУВ вже в такому стані, что зовсім забув - за жінок п `ють Третій тост.
- А чого ти сам пиріжки НЕ їсіш? - Вновь підозріліво живити ВІН, зауважівші, что гість занюхує рукавом. - Там діоксіну немає?
- Ні, Який ще діоксін! Мі б Із радістю, альо ві ж добре там: позаторік весь витрат. Мі вдома піріжків стількі наїліся, что Вже Дивитись на них не можемо. Це все вам. Їжте на здоров `я. Смачно?
Смороду випили ще по чарці - вновь за жінок. Начальник Кремля доїв пиріжки и смороду будинків, что ВІН чимшвидше перекріває Україні газ. Бо як газу не буде - то народ Повстань и скаже: "Не так!". І скине помаранчеву наволоч. А тоді можна и газ назад пустити. Досмокталі сулію. Мет-Вет-Чук Собі Пішов, розцілувавшісь з Путінім на прощання. Путін Хотів негайно перекритий газов, альо НЕ зміг: пиріжки були з горохом и газов НЕ слухать. Як ВІН НЕ намагався, альо сделать Нічого НЕ зміг: гороховий газ врівався до труби и летів до України з таким диким свистом, наче розлюченій монголотатарін.
Раптена до его кабінету увірвався голова ФСБ.
- Де?!! - Зверещав ВІН Несамовите.
- Хто? - Гікнув Владімір Владіміровіч, - Мет-Вет-Чук? Так він пішов вже. Такий хороший хлопець, хоч і хохол.
- Який до біса Мет-Вет-Чук! Це Іффченко був, головний їхній націоналіст. Прямо Степан Бандера.
- Що? - Вміти протверезів Путін, - Спіймати негайно!Альо Іффченка НЕ зловили. Так ВІН врятував Україну від москальської газового лещатах.
А Сана Мет-Вет-Чук потім зробім про нього телепередачу з циклу "кликух". Юрій Луканов