Коаліція: все-таки вона крутиться!

У вівторок у Раді сталося "дежавю": демократи знову оформили коаліційний шлюб. Яким - це саме той самий випадок - гарна справа, як відомо, не назвуть.

Свідоцтво про смерть "фракції Президента"

Підписанти угоди - Шаров, Кириленко і Тарасюк буквально світилися від щастя.

Враховуючи, що аналогічні "присяги вірності" демократи давали один одному енну кількість разів, інакше як фарсом відбувається назвати було складно.

- Коаліція є. Тепер головне, щоб вона працювала, - натужно посміхаючись, сказав досвідчений Кириленко.

Ніби не знав: без наявності мінімум 226 стабільних "за" - се неможливо.

Литвинівці - союзники ненадійні. Так, Володимир Михайлович не стане сприяти негайному вилученню Юлії Володимирівни з Кабміну. Поки, принаймні. Просто дуже вже великий ризик втратити крісло услід за нею - впасти жертвою нового переділу.

Однакоу Литвина в кишені своя дуля. Вони з Тимошенко - потенційні конкуренти за президентство, і це не можна скидати з рахунків.

Так що беззастережно розраховувати на маленьку, але, горду спікерську фракцію "сердечним" не доводиться. Литвин, відправивши на підписання замість себе Шарова, цілком прозоро про це нагадав.

Попутно підкреслив власний високий головуючих статус. Він тепер - цілий спікер, йому не до "показових виступів", він "над сутичкою". Бажанням ділити з коаліціантами відповідальність за яке коїться в країні бардак він теж не горить. Тому й не став "світити" фейсом в компанії Кириленко і ватаги членів НУ-НС. Хоча міг би: урочисту процедуру призначили на полудень - час, коли в Раді зазвичай оголошують півгодинну перерву.

Просто один його фейс, на відміну від "портрета" Ігоря Шарова, куди більш впізнаваний, ніж у всіх інших підписантів разом узятих. Подібні кадри телехроніки Володимиру Михайловичу не потрібні.

Чого не скажеш про рухівців Тарасюка - всерйоз і надовго прирученном Тимошенко. "Контрольний постріл" в НРУ ??вона скоїла незабаром після подій другого вересня - виступивши на закритому з'їзді. За підсумками його партія "Батьківщина" обзавелася новим "асоційованим членом".

Нині, візуючи коаліцію, Борис Іванович тим самим оформив свідоцтво про смерть "фракції Президента у ВР". Відтепер поняття "пропрезидентські сили в Раді" не існує.

Капітулювати Кириленко із Зваричем не в рахунок. Їх сатрапи калібру Ляпіної-Парубія - тим більше. Для Романа Михайловича з В'ячеславом Анатолійовичем зараз актуально розучування дитячої пісеньки: "ти так я, так ми з тобою - добре, коли на світі є друзі". І далі: "десь у помаранчевої річки там вже сумують чоловічкові, бо надто довго нету нас". Ці чоловічки - з вулиці Банкової. Тільки не факт, що вони разом з Президентом Ющенко сумують. "Група підтримки" з числа аутсайдерів їм не потрібна.

Тут, втім, виникає питання про взаємодію Народного союзу "Наша Україна" з фракцією. Як відомо, очолити партію Ющенка погодився за умови, що "поточне адміністрування" залишиться, як і колись, за Кириленка. Тоді В'ячеслав Анатолійович ще був главою фракції. А сьогодні він, вибачте, ніхто. Один з 450 нардепів.

За наявною інформацією, демарш свій з гарантом він не погоджував. Це дає Ющенку додаткові підстави звинуватити його в "службовій недбалості", що обернулася настільки тяжкими наслідками для президентського реноме. Простіше кажучи, злити Кириленко. Зварича - аналогічно.

Зійшовшись в "рукопашної" з колегами по фракції, Роман Михайлович чому -то не втілила загроз, викладених ним в інтерв'ю "Обозу" . Саме - можливості будь-якій (!) Нардепу, шляхом оформлення відповідного проекту постанови, підняти в залі питання про доцільність знаходження на посаді чиновника, призначеного Радою. "Секретна зброя" Зварич обіцявся застосувати до Луценка - якщо "Самооборона" збунтує.

Повертаючись до наших баранів, точніше - НСНУ, повторно запитаємо: який предметний толк Ющенка від партії, яка не має реального впливу в Раді? Точніше, яка втратила таке. До кого гаранту апелювати? Кому ставити завдання: пересічному депутату Кириленко чи рядовому депутату Григорович? Можливості виконувати оні у цих двох приблизно порівну.

Не приведи Боже, при такому розкладі Ющенко надумає скористатися запасним аеродромом "Єдиного центру". Мости з яким він вже майже спалив. Подібна зміна пріоритетів (за відсутністю кращих варіантів) ознаменує, звичайно, ренесанс полуотставленного Віктора Балоги.

"Я б йому морду набив!"

Замість "оплоту Президента" на руїнах НУ-НС виникла "первинний осередок" тієї ж "Батьківщини". Не те, щоб члени її - "самбісти" або, там, Катеринчук, сильно любили Юлю. Ні. Всі вони - Наполеони: маленькі і самовпевнені. Просто любити їм у даний, конкретний момент більше нікого.

Перепалка, що трапилася між Олександром Омельченком та Анатолієм Матвієнко в понеділок на засіданні фракції, - найкраще тому свідчення.

За розповідями очевидців, діло було так: за своїм звичаєм для зв'язки слів Матвієнко почав "наїжджати" на Тимошенко. Омельченко ні з того, ні з сього за прем'єра заступився: вона, мовляв, не член нашої фракції, нема чого про неї і говорити. Анатолій Сергійович не вгамовувався.

- Зате ви її член! - Кинув він екс-меру Києва.

Той, звісно, ??за словом в кишеню не поліз.

- Ви вирішили на особистості перейти!? Про члени поговорити?! Так я вам скажу, що у мене твердіше, коли я засовую, ніж у вас, коли ви висовуєте!

Маленько зарапортувався, Сан Санич не сильно турбувався тим, що логічніше було б сказати навпаки. У всякому разі, стенограма відобразила саме такий діалог. І ще пару лайок в дусі: "ти, комсомолець херів".

- Ви навіщо Матвієнко образили? - Поцікавилася я у Омельченка, перехопивши його біля входу в закриту частину кулуарів.

- Я? Образив? - Сан Санич почервонів від обурення - Він мене образив! Взагалі, я б йому морду набив!

- Чому ж не набили?

- Далеко сидів.

У цей момент з нами порівнялися діловито Шушукаються про щось Шуфрич і Колесніков.

Омельченко негайно взявся викладати їм свою версію того, що сталося.

- Розумієте, вчора на фракції Матвієнко раптом став Юлю ганити. Ну, я її захистив.

Колесніков глянула на нього здивовано.

- Не тому! - Став виправдовуватися Сан Санич. - Ця Юля, вона мені взагалі ніхто. Тьху - та й годі! Вона мене навіть з сімдесятиріччя не поздоровив!

- Ой! Як недобре, - зітхнула я псевдосочувственно, ще більше його тим самим раззадорівая.

- Юля порівняно зі мною от скільки для країни зробила! - Омельченко, переконливо склавши пальці в щіпку, потряс їх у Шуфрича під самим носом. - Але не можна ж її так ганьбити. Справді! Так на зауваження Матвієнко сказав, що я - її член. Уявляєте?

Колесніков з Шуфричем представили і теж зітхнули.

- Ну, я йому кажу: щоб ти знав, у мене міцніше, коли вставляю, ніж у тебе, коли виймаєш!

- О! - Надихнувся Шуфрич. - Це можна цитувати?

- Спочатку я напишу, потім іншим - цитувати, - вставив "Обоз", відзначивши про себе деяку перефразування скандальної репліки.

- Гаразд, ми пішли створювати коаліцію - прорік Колесніков.

- З комуністами? - Впоралася я.

- Комуністи - продажні: з рухівцями заспівали.

- Продажні? Коли самі з ними в коаліції працювали, ви, здається, іншої думки були, - не втримався "Обоз".

- До речі, ми в новій угоді про НАТО три пункти записали. Два - абстрактних, а третій - про вступ до Альянсу тільки після референдуму, - Омельченко поспішив перевести розмову на більш приємну для біло-блакитних тему.

- Молодці! Дуже правильно, - похвалив Колесніков.

Хотіла було нагадати: в текст попередньої угоди про демкоаліцію це положення перекочувало з раніше парафованого БЮТ і ПР союзного договору (ще травневого. - С.К .).

Не встигла. Підхопивши Колеснкова під праву руку, екс-мер захопив його в далеку частину кулуар. Шуфрич пішов за ними.

Я залишилася в компанії одного з нашоукраїнців, дефілювали неподалік.

- Всиплет вам Президент. За перше число всиплет, - сказала не без єхидства.

- Сам винен! Скільки можна! - Вигукнув співрозмовник. - Спочатку три рази поспіль говорить: Не буде виборів, потім бандерлоги заявляє: ні, будуть. Ще й грошей просить.

- Що ж з вас узяти, якщо ви проти Банковій навряд 37 голосів нашкребли. І ті на раз: Джоджик - величина змінна, ненадійна.

- Зате зараз замість Вакарчука Бобильов Саша зайде у депутати. "Самооборона". Наша людина.

Промовчавши, подумала: за логікою, ПР з ЄЦ наввипередки зараз повинні бігти блокувати ЦВК - перешкоджати засіданню з розглядом питання про повноважність нового нардепа.

З усмішкою переказуючи один одному, як у понеділок ввечері, при наявності 36 коаліційних підписів все "прогресивні" із НУ-НС, збившись з ніг, шукали Яценюка. Хотіли, щоб він теж розписався. Особливо старався Гриценко. Шукали, але не знайшли. У екс-спікера тепер своя предпартійная весілля - йому не до "плинності".

Справедливість торжествує в грудні, вибори - в березні

Безвладдя в НСНУ обіцяє продовжитися недовго. Основний претендент на місце Кириленка - Микола Мартиненко, вже котрий був біля керма фракцією в колишні часи. Керівник столичної "Нашої України" свого часу Микола Володимирович стояв біля витоків створення помаранчевої партії. Тепер він на пару з Давидом Жванією здійснив спецоперацію з кодовою назвою "допоможи Тимошенко" - по створенню чергової демократичної коаліції.

Для "любих друзів" справедливість, таким чином, хоч і в грудні, але восторжествувала. Наступна інтрига в тому, чи зуміють вони, повернувши собі верховенство у фракції, повернути його ж у партії? І чи треба воно їм? Крім того, як вони мають намір співіснувати і працювати із залишками "пропрезидентських"? Ті ж Кириленко із Зваричем ні з фракції, ні з партії діватися нікуди не збираються.

Наступний кадрове питання вже не фракційного - коаліційного масштабу. Кількість і якість квот в документі, підписаному Шаровим, Кириленко і Тарасюком, не зафіксовано. Поділ портфелів ще попереду Саме надання крісел спраглим - кращий спосіб зцементувати коаліцію. Пости у владі взаємозобов'язуючих її учасників куди краще, ніж не має ніякої юридичної сили папір.

Комуністи, слід вважати, у програші теж не залишаться. Одного разу Тимошенко вже відстебнула їм Лісгосп і зама міністра внутрішніх справ. Традиція, ймовірно, зараз буде продовжена.

Єдині володарі нещасної долі - регіонали. Правда, вони не сумують. Радять неодмінно готуватися до виборів в березні. З якого дива - не пояснюють поки.