Чи вміють люди Януковича викручувати лампочки?

Микола Янович вирішив, що на високу вежу можна піднятися лише по гвинтових сходах: з понеділка по п'ятницю новий прем'єр-міністр присвячує всій країні, а суботу 20 березня присвятить "персонально" Києву (читай Черновецькому і його "гайдаровской" команді).

Бо якщо Тігіпко від Азарова надійшло доручення протягом двох тижнів підготувати пропозиції щодо підтримки українського експорту та стабілізації зовнішньоторговельного платіжного балансу, то по столиці прем'єр захотів "неможливого": щоб Київ більше не нагадував блокадне місто, що "ганебно для європейської столиці". Так, і хочеться запитати у завзятого адміністратора номер один: а енергозберігаючі лампочки в Києві на темних вулицях чи не можна мерії доручити, нарешті, вкрутити, як це зробив Лужков в Москві ще в 1998 році?!

Або Азаров майстер "закручувати гайки", а не вкручувати ті лампочки, за допомогою яких його російський колега Путін щосили економить електроенергію у всій Росії?

Взагалі, в новий уряд, схоже, прийшли перевірені кадри, а не аматори економічних теорій: інакше, як би Тігіпко і знову ж за дорученням Азарова міг би "моментально" стабілізувати ціни? Команда Азарова і Януковича вже "брала" в свої руки Кабмін - і за Кучми, і за Ющенка. Чесно кажучи, ніяких ІННОВАЦІЙ за ними в ті "заходи" помічено не було. Але й "борозну" вони жодного разу не зіпсували.

Будемо сподіватися, що цього разу ці міцні адміністратори-господарники таки зможуть хоча б ПОЧАТИ, а якщо Бог допоможе, то і закінчити ті самі корінні РЕФОРМИ, про які нова влада поки говорить, не даючи навіть побіжного переліку конкретних кроків (я особисто цього чекав якщо не від амбіційного Тігіпка, то хоча б від грамотної Акімової, але поки не дочекався).

Зубожілий український народ настільки зачекався обіцяних політиками-солов'ями змін, що беззастережно підтримає будь-яку політичну силу, яка перестане дивувати світ внутрішніми чварами і тертками; яка на будь-якій мові заговорить нема про мове, а про доходи на душу населення, за яким та ж Норвегія займає перше місце в світі, не маючи ні українського чорнозему, ні могутньої промисловості і багатих надр (воістину, розруха починається в головах керівництва країни).

Характер у донецьких, як усім відомо, нордичний. Але чи зможе залізна пальма Мерцалова розквітнути на Банковій і Грушевського? Чи зрозуміють батьки-засновники партії Регіонів, що олігархія - це вчорашній день світової цивілізації, що тільки чесна КОНКУРЕНЦІЯ є єдиним інструментом побудови ефективної капіталістичної економіки?

Чи зможуть нувориші стати реформаторами, щоб замінити в Україні ту атрибутивну демократію, яка, власне, і не дозволяє суспільству змусити Влада відокремити себе від Власності? Адже так звана ліберальна економіка не може бути побудована в процесі тупого і примітивного дерибану загальнонародної власності. Крім того, небюрократичних, а постіндустріальний капіталізм неможливий без верховенства права і священного права власності: і саме ПЕРШІ конкретні кроки нового Кабінету Міністрів і Адміністрації Президента в цьому напрямку поки геть відсутні. Яке там верховенство права, якщо взагалі не оголошений конкурс на ті керівні посади в країні, які вимагають спеціальної високої кваліфікації!

У Франції, наприклад, просто юридично було б НЕМОЖЛИВО посадити в керівні крісла таку кількість пенсіонерів: адже це у нас заборонено законом! А на вирішення соціальних проблем населення спрямовані найслабші кадри уряду: ми що, як в СРСР, будемо знову фінансувати медицину, освіту, культуру і навіть пенсії за залишковим принципом? До речі, риторичне запитання "на засипку": чи зможе розробити цей уряд Азарова СУЧАСНИЙ бюджет, в якому, як у тій же Польщі, до 70 відсотків зібраних на місцях податків на місцях же і залишаються, а не перерозподіляються потім через столицю, породжуючи корупцію в центральних органах влади (нагадаю, що в багатющій країні світу США взагалі перші сто років НЕ БУЛО федеральних податків).

У тій управлінської "моделі Кучми", яку свого часу добре засвоїли і Азаров, і Янукович , було багато хорошого. Але сьогодні - це модель з минулого: це "ідеальна" модель радянської економіки; економіки держмонополій і "червоних директорів"; економіки з безкоштовними освітою і медициною; економіки горбатих "Запорожців" і нескінченних космічних запусків (при цьому, як вірно помітив Ющенко, у 80 відсотків сільських шкіл України туалети для діток розташовані "у дворі").

Ні, нова гонка озброєнь Україні, безумовно, вже не загрожує, хоча хотілося б, щоб Азаров з товаришами приділили, нарешті, увагу військово-промисловому комплексу країни як одного з можливих "локомотивів" підйому економіки. Але й ринкові відносини в нашій пострадянській Окраине самі по собі не виникнуть, іноземні інвестиції в країну, де немає чесного суду та чинних законів, самі по собі - під одне ім'я "банкіра Тігіпко" - не хлинуть, тим більше в умовах триваючої світової кризи ( зростання промисловості в Китаї на 20 відсотків, правда, не може не давати нашому новому уряду промінчик надії: якщо китайці змогли подолати кризу, то чому б не зробити так і українцям).

Висока планка чекає переможців усіх президентських виборів у всіх країнах світу. В Україні сьогодні команді Януковича дісталася супервисока планка: країна втомилася жити в епоху змін, населення втомилося від бідності, олігархи розорилися. Ну, і до того ж будь-які реформи можуть заблокувати комуністи, засівши на лівому фланзі парламентської коаліції і мимоволі перетворившись на ПРАВУ руку команди Азарова-Януковича. Нехай вас не обманюють скромні відсотки Компартії на всіх останніх виборах.

Претензії у справжніх лівих в Україні величезні, а після розгрому "Батьківщини" і БЮТ , цілком можливого в нашому авторитарному за своєю суттю державі, наші комуністи-націоналісти вельми швидко можуть повернути собі лівий електорат, захоплений партіями-популістами, і переродитися в комуністів-інтернаціоналістів . Словом, як і попереджав мудрий Ніколо Маккіавелі: "Немає справи, якого пристрій було б важче, ведення небезпечніше, а успіх сумнівніший, ніж заміна старих порядків новими".