Перспектива банківського "неповернення"
Днями Віктор Янукович звернув увагу громадськості на проблему, яка, починаючи з кінця минулого року, викликала чимало нервових розладів у вкладників українських банків. Йдеться про обмеження права українців достроково отримувати свої вклади назад - лідер ПР виступив проти обмеження такого права. Як відомо, в Україні вже діяв відповідний мораторій, який "бив по руках" бажаючим забрати свої гроші з банків, але, на щастя, навесні заборона була знята. Зараз же, НБУ дав привід Януковичу говорити про дану проблему знову - своїм наміром відновити злощасне обмеження на дострокове зняття депозитів в Україні.
Слова Віктора Федоровича про те, що вкладники банків повинні мати сприятливі умови для дострокового вилучення розміщених на депозитах коштів, і, що нині в цьому плані в Україні твориться те, чого не знала світова практика, справедливі. Вчора Нацбанк поставив питання руба - заявив про свої плани заборонити дострокове зняття банківських вкладів і зобов'язати банки виплачувати відсотки по валютних депозитах у гривні, а це ніяк не посприяє забезпеченню тих самих "сприятливих умов" для вкладників. Само собою, від таких ініціатив НБУ українські банкіри просто в захваті. У контексті того, як нині зростає відсоток проблемних кредитів, темпи вилучення вкладів населенням, і разом з цим українські банки "обростають" дірами в своєму капіталі, чергова заборона сприймається банками однією з небагатьох рятівних ниточок, що страхують від банкрутства.
Відповідні міркування щодо відновлення обмежень на дострокове отримання вкладів українцями викладено в оприлюдненому минулого тижня постанові правління НБУ "Про затвердження змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах і Положення про порядок проведення банками України депозитних операцій з юридичними і фізичними особами ". У даному "чтиві" прямо сказано: "вкладники банку не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань банку за договором банківського вкладу (депозиту)". Відповідно, якщо вкладник захоче розірвати депозитний договір, банк отримує право не виконувати дії за вимогами вкладника. Поки що постанова не прийнято, але в разі його прийняття нові правила будуть поширюватися не тільки на нові, але й на діючі депозитні договори.
Слід визнати, що обгрунтування розробки саме такої постанови, що послідували від керівництва НБУ, бажають кращого. За словами виконавчого директора НБУ з питань платіжних систем і розрахунків Віктора Кравця, такий документ створювався з метою надання банкам допомоги у вирішенні важливої ??проблеми. "Проблема пов'язана з тим, що перевернуто концептуальні підходи з цього питання, - заявив чиновник. - Якщо це банківський вклад, то він повинен вноситися на особливий термін без права дострокового зняття. Необмежено користуватися грошима можна з поточного рахунку. У результаті конкуренції банків один з одним вони ввели замість депозитних рахунків дублюючі поточні. Щоб цю чехарду ліквідувати, ми підготували таку постанову ", - пояснив Кравець.
Зі сказаного ним виходить, що, виявляється, в Україні банківські вклади за замовчуванням розміщуються в банку без права дострокового вилучення. Просто вражає, як представник головної фінансової установи держави міг забути про те, що Цивільний кодекс України (ст. 1060), все ж, дає українцям право забирати з банків гроші з найменшого на те бажанням? У зазначеній статті Кодексу чорним по білому написано "За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором". При цьому вражаюче, що Кравець таки визнає наявність суперечностей між колишнім мораторієм на зняття депозитів і Цивільним кодексом, але в досить дивному контексті - представник НБУ запевнив, що вищезгадана постанова ці протиріччя зніме. Цікаво, яким чином, беручи до уваги те, що фактично нову постанову про заборону на дострокове вилучення вкладів йде в розріз з приписами статті 1060 ЦК, так само, як і злощасний мораторій? Або "писульки" від НБУ вже вище, ніж Кодекси?
Не менш алогічні і доводи Нацбанку на користь введення зобов'язалівки виплачувати відсотки по валютних депозитах у гривні. У НБУ такі свої наміри виправдовують тим, що банківський вклад - послуга, що надається українським банком, а, мовляв, за нашим законодавством вона повинна надаватися тільки в національній валюті. Власне, така от нехитра аргументація. Що ж, відповідно до законодавства в Україні насправді всі розрахунки здійснюються в національній валюті, але у випадку з нарахуванням відсотків йдеться не про платежі, а про фінансову операцію, яка за обопільною згодою сторін може здійснюватися в будь-який інший валюті. Такі умови обговорюються у відповідних пунктах договору. Слід уточнити, що мова йде саме про відсотки, що нараховуються за розміщений депозит, а це не є платежем за товари або послуги, як, наприклад, у випадку з купівлею продуктів, або побуттехніки на ринку або в магазині. Звідси, виходить, що, ототожнюючи скоєно різні поняття (такі як платіж, і фінансова операція, якої є нарахування відсотків за депозитом), чиновники НБУ, грубо кажучи, або свідомо намагаються заплутати і обдурити українців, роблячи їх ідіотами, або самі не бачать різниці . Звідси, виходить, що "підсаджування" банківських відсотків на гривню є "ручний" заходом Нацбанку, і за фактом, веде до позбавлення законного права українців самим вирішувати вид валюти, якій будуть обслуговуватися депозити.
На таких прикладах можна зробити висновок про те, що зараз Нацбанк намагається врятувати українські банки від стрімкого краху навіть самими сумнівними з точки зору законодавства шляхами. Банкіри, при цьому, є чимось на зразок PR-агентів НБУ, практично одноголосно підтримуючи його вкрай спірні ініціативи ("підкупити" намагаються насамперед тим, що нові заходи Нацбанку послужать причиною стабілізації курсу гривні). Вражаюче, що представники українських фінустанов зовсім забули про те, що нові "рятівні" заходи можуть одночасно послужити причиною масового відтоку клієнтів. Щодо надходжень коштів на рахунки банків в такому випадку не може йти й мови, а це означає, що і без того нестабільна банківська система України знову буде ризикувати пережити цілковитий крах.
Щоб уникнути таких крайнощів, вельмишановним діячам з НБУ варто було поміркувати над тим, що набагато вигідніше в такої ситуації було б підійти до проблеми "творчо" - наприклад, не вводити тотальне обмеження на вилучення депозитів, а просто визначити (причому - на законодавчому рівні) так звані "зворотні", і "неповоротні" вклади з відповідною різницею в нарахуванні відсотків. Таким чином, люди могли б свідомо вибирати, чи бути їх депозитом "замороженим", і отримувати, при цьому, більший відсоток, або бути вкладом доступним для повного вилучення в будь-який момент, але з меншими відсотковими нарахуваннями. Популярність банків в такому випадку не страждала б, та й самі банки не терпіли лихо від повального дострокового виведення коштів. Безумовно, такий підхід куди краще "незграбних методів", настільки широкого застосовуваних керівництвом НБУ.