Політик-гвалтівник перебрався у Київ і Очола державу
Володимир Великий - особливий діяч в історії України. Заслуги его безсумнівні, а результати ДІЯЛЬНОСТІ очевідні ї досі.
Саме Володимир запровадів в Україні християнство, и ширше его на підлеглі Києву землі Східної Європи. Саме до держави часів Володимира в УСІ часи апелювалі ідеологі української держави.
"Як Славні предки Наші за великого Кіївського князя Володимира воювали морем Царгород, так и нащадки їхні на Човно сміліво ті ж діють" , - писав у XVII столітті один з них про напади козаків на Стамбул.
Саме за часів Володимира закон в Україні ставши писаним, як у цівілізованіх странах. Саме від тризуба Володимира и Рюріковічів загаль веде свой качан ніні чинний український герб.
Та й самє имя князя не просто слов'янське, а виразно українське. УСІ вітчізняні літопісі пишуть имя Кіївського князя як "Володимер", тоб з русски вімовою и повноголоссям. Даже у заліськіх (московітськіх) Білина, записання у ХІХ столітті, про селюків-"залішан" на службі Кіївського князя, ім'я князя звучить як "Володимир", або, прінаймні, "Владимер" (дів. http://historydoc. edu.ru / catalog.asp? cat_ob_no = & ob_no = 12692 ).
Між тім, за канонізованім русски Церквою ликом князя не так легко Побачити его реальну особу - складаний и суперечліву.
Князь Володимир БУВ сином князя Святослава и ключніці (домашньої прислуги) княгині Ольги - Малуші. Малуша булу донькою якогось Малка Любечанина, віхідця з міста Любеча (ніні містечко на Чернігівщіні). Деякі історики й достатньо обгрунтовано доводили, что Малуша булу родічкою Древлянський князя Мала, переможених княгинею Ольгою.
Однак, походження Володимира по матери Було не Надто аристократичність, у порівнянні з братами. Тож, его Було Відправлено князюваті на далеку Північ, до НЕ Надто престижного Новгорода.
На качану своєї ДІЯЛЬНОСТІ князь Володимир Виступає як тиран и жонолюб. Полоцька княжна Рогнідь Із варязької дінастії НЕ Хотіла війт заміж за нього (як вона сказала, "за робичича", тоб сина рабіні), а Хотіла за его брата Ярополка. После здобуття Полоцька Володимир бере Рогнідь за жінку сіломіць, а батька й братів ее убіває.
Через десятиліття Рогнідь Хотіла помстітіся и зарізаті Володимира, альо замисел Було вікріто. За княгиню вступився ее сін Ізяслав, и їй повернули батькові вотчину - Полоцька князівство.
Тарас Шевченко, Слідом за літопісом, писав з приводу штурму Полоцька й "женихання" князя з явнім засудять:
... Прийшли, и місто обступили Кругом, и місто запалили. Володимир князь перед народом Убивши старого Рогволода, потя народ, княжну поя, отиде в волості своя, отиде е з шумом. І растлі ю, Тую Рогніду молоду І прожене ю, и княжна Блукає по світу одна, Нічого з Ворог не вдіє, Там отакії то святії ... (" Царі " , 1848 )
У конфлікті за Київський стіл з братом Ярополком у 978 р. Володимир Виступає як Вкрай підступній князь. ВІН намовляє одного Зі зрадніків убити свого брата. После убивства брата, Яку відбувається явно не без відома Володимира, ВІН бере шлюб з его дружиною - КОЛІШНИЙ грецький Черниця, наведених ще Святославом Із походу на Балкани.
За різнімі підрахункамі у Володимира Було до дванадцяти офіційніх дружин и 800 наложниць. Судячи з Даних Літопису вокруг Киева концентрувався княжий гарем:
"Був же Володимир переможений похіттю до жінок, и Було Йому приведено Шість жон: Рогнідь, что ее посадивши ВІН на Либеді, де ото є ніні сільце Передславіне, и от неї народивши чотірьох Синів: Ізяслава, Мстислава, Ярослава, Всеволода, - и двох дочок; від грекіні Святополка; від чехіні - Вишеслава, а від Другої чехіні - Святослава и Станіслава; від болгаріні - Бориса и Гліба. І наложниць в нього триста у Вішгороді, триста в Білгороді, а Двісті - на Берестовім, у сільці, Яке й ніні зовуть Берестові. І БУВ ВІН ненасітній на блуд, І, пріводячі до себе замужніх жінок и дівчат, ВІН розтлівав їх. БУВ бо ВІН жонолюбець, як и Соломон, бо в Соломона Було, кажуть, сімсот жон и наложниць триста, и мудрий ВІН БУВ, а Кінець кінцем загинув. Сей же БУВ невіглас, а Кінець кінцем нашел Спасіння ".
Водночас, Одразу Володимир виявило державну Мудрість. Колі варяги, Які укрівалі его в Скандінавії и допомоглі Йому взяти Київ, Вимагай по дві гривні з Чоловіка, Володимир сказавши: "Чекайте з місяць, поки вам куни (тоб шкіркі куниць) зберуть".
Літопис сообщает: "І чекали смороду місяць, и не давши ВІН їм, и сказали варяги:" надурить ти нас. Так что покажи нам шлях у Греки ". І ВІН сказавши їм: "Ідіть". І Вибравши ВІН Із них мужів добрих, и тямущіх, и Хоробрів, и роздані їм городи. А Інші ПІШЛИ до Цесарограда. І пославши ВІН попереду них послів, Кажучи так цесареві: "Ідуть оце до тебе варяги. Не тримай їх у століці, бо того смороду натворять тобі в городі, что й тут, альо розішлі їх нарізно и сюди не пускай ні одного ".
Як видно, з варягами князь НЕ відчуває рідства: Йому важлівіша громадська думка киян, Якими Йому треба Керувати, чем сентимент Щодо співвітчізніків его предків і "Бойовий побратимів".
Володимир підкорює сусідні землі, спочатку міста на кордоні з Польщею - Перемишль и Червен, а потім в'ятічів и радімічів.
Підкорення Києвом з в'ятічів и радімічів - другий відомій истории Конфлікт предків украинцев и предків росіян, после Першого підкорення Святославом. Ось як пише про це вітчизняний літописець:
"Сього ж року (981) i в'ятічів ВІН переміг, и наклав на них Даніна од плуга, як и отець его взявши.
У літо 982. Підняліся оружно в'ятічі. І Пішов на них Володимир, и переміг їх удруге ".
В'ятічі и радімічі - племена польського походження - разом Із чисельного фінно-угорськими народами Згідно стали ськладової російського Етнос.
Літописець відгукується про них без політкоректності: "У літо 984 . Пішов Володимир на радімічів. А БУВ у нього Воєвода Вовчий хвіст, и пославши перед собою Володимир Вовчий Хвоста. І стрів ВІН радімічів на ріці Піщані, и переміг Вовчий хвіст радімічів. Тому й дражнять руси радімічів, Кажучи: "Піщанці од Вовчий хвоста втікають". Булі ж радімічі Із роду ляхів І, прийшовши, тут оселитися. І платять смороду Даніна Русі, и Возя повіз и до сьогодні ".
Треба Сказати, что за часів Володимира Руссю називаєся позбав Центральна Україна, тоб землі Киевськой, Чернігівської, Житомирської и Сумської областей, а такоже Частини Вінніцької, ЧЕРКАСЬКОЇ и Полтавської областей.
Досить Показове епізод конфлікту Володимира з Волзька болгарами. Побачивши, что ВСІ полонені болгари в чоботях, ВІН з воєводою прийшов до висновка: "Ці нам данини платіті не будуть, йдемо шукати тихий, что в постолах" (тоб в постолах).
Прот найвелічнішій результат ДІЯЛЬНОСТІ Володимира - хрістіянізація Русі. За Даними Літопису, князь прийнять проповідніків кожної релігії. У ісламі Йому, як жонолюбу, сподобалися гурії, альо НЕ сподобалися обрізання, відмова від свинячого м'яса и вина: "Русі веселість - Пітт, ми не можемо без сього бути". У хозарськіх іудеїв, за Даними Літопису, Володимир живити: "Те де єсть земля ваша?" І смороду сказали: "У Єрусалимі". ВІН же спитав: "А чи там вона єсть ніні?" І смороду сказали: "Розгнівався Бог на предків наших, и розкідав нас по землях за гріхі Наші, и Одда булу земля наша християнам". Володимир тоді мовів: "То як ві других вчіть, коли Самі ві одкінуті Богом? Якби Бог любив вас, то чи не були б ви розкідані по чужих землях. Чі ві замішляєте, щоб и нам таке хвацько Прийняти? "
Володимир відрядів десять послів, Які відвідалі послідовно шкірного країну. У Константінополі послі відвідалі Святу Софію - величного візантійський храм VI століття, Який зберігся й досі. Літопис сообщает, что послі були вражені: "І Прийшли ми тоді в Греки. І повели нас, де ото смороду службовцями Богові своєму, и не знали ми, чи ми на небі були, чи на землі. Бо нема на землі такого видовище або краси Такої - не вміємо ми й Сказати. Тільки ті мі відаємо, что напевне Бог перебуває з людьми и служба їх єсть краща, ніж У усіх землях. Мі даже не можемо забути краси тієї, бо всяк мужчина, ЯКЩО спершу спробує солодкого, потім таки не может гіркоті взяти. Так и мі Не будемо тут поганами жити "... Бояри ж сказали:" Якби лихий БУВ закон грецький, то чи не прийнять б хрещення баба твоя Ольга, что булу мудрішою за всех людей ".
988 року, заради престижу Київський князь узявсь неприступну візантійську фортецю Херсонес, на місці Якої ніні розташованій Севастополь, ставши ее дерло в истории Завойовника.
Згідно Володимир використан Херсонес в якості віна за одруження з візантійською принцесою Анною: "І пославши Володимир до цісаря Василія и Костянтина, говорячі так:" Оце місто ваш славний я взявши. Та чую вісь я, что сестру ві маєте, дівчину. Тож ЯКЩО ее НЕ оддасте за мене, то вчинити Вашому місту ті, что й сьом вчинив ".
Умів одруження візантійці Зробили хрещення князя Володимира, на ВІН раде згодівся. Хрещення князя відбулося у Херсонесі. Тому це місто Надзвичайно ВАЖЛИВО для української истории. За Даними Літопису, там же відбулося чудесне одужання князя від хвороби очей.
Повернувшись до Києва, Володимир повелів поскідаті язічніцькіх божків - одних порубали, а других спалили. А ідол Перуна повелів ВІН прив'язати коневі до хвоста и волочіті з Горі по Боричевому узвозу до Почайни, и дванадцятьох мужчина приставивши бити его Палиця. Пріволікші ідола, вкинули его в Дніпро, а людям покаравши відпіхаті его, ЯКЩО десь пристане, весь шлях аж до Дніпрових порогів.
Наступний дня всех охрестілі. Як пише літописець, Кияни в більшості хрестилися З радістю, Кажучи "Якби се не добре Було, князь и бояри сього б НЕ прийнять".
Треба Сказати, что в других підконтрольніх Києву землях, язичництво відступало з боєм. У Новгороді заколоти язічніків довелося прідушуваті силою, як и в Суздалі, де язічніцькі волхви підбурювалі народ на заколот проти християнства ще через Півтора століття.
Хрістіянізація Киева Відбулася 988 року. Один літератор порахував, что Рівно через 666 років после цієї світлої події сталлю Подія зовсім Іншого роду - Переяславська рада 1654 року, и зв'язав це з помсти темних сил за хрістіянізацію України.
Дехта з науковців даже считает, что літопис навмісне подає в занадто темних тонах минуле Володимира до хрістіянізації, щоб підкресліті чудесного зміну, яка сталлю з ним после охрещення.
Прийняття християнства Надзвичайно вплінуло на князя, посилам, як бі сказали сьогодні, соціальну ськладової его політики:
"Повелів ВІН усяк старцеві и зроблені в Бозі приходити на двір княжий и брати всяку потребу - пітво и їжу, и з Скарбниця кунами. Сказавши: "Немічні ї недужі НЕ могут дійті до двору мого", - ВІН повелів спорядіті вози и накладав [на них] хлібів, м'яса, риби, и овочів різніх, и мед у бочках, а в інших квас. І стали це возити по місту, Запитуючою: "Де недужі чи старці, что НЕ могут ходити?"
БУВ Володимир щедрим и до дружини: коли вояки повпивалися на бенкеті и начали нарікаті, что мают ложки НЕ срібні, а дерев'яні, Володимир покаравши вікуваті їм усім срібні ложки, сказавши так: "сріблом и злотом НЕ найти мені дружини, а дружиною знайду я срібло и злото, як ото дід мій и отець мій добулі дружиною злота и срібла ".
Згідно Володимир почав забирати у знатних людей дітей и оддаваті їх на навчання. Матері з невігластва оплакувалі "студентов", як померла.
Такоже князь зводіть міста вокруг Киева по Десні, и по Остру, и по Трубежу, и по Сулі, и по Стугні, для протідії печенігам, якіх перемагав. ВІН же заснував и Переяслав, а такоже и величне місто Білгород, Яке дожило до цього часу не як повноцінне місто, а як село Білогородка. Літопис сообщает трагічній и водночас КуМЕДна випадок, коли обложені білгородці використан забобони печенігів: Викопать яму, залили в неї пшеничний Кисіль і сказали, что їм Боята облоги Нічого, бо земля їм Такі харчі народити.
"І живий ВІН Із князями навколішнімі у мірі - з Болеславом Лядська, и з Стефаном угорським, и з Ондроніком ЧЕСЬКЕ, и БУВ світ межи ними и дружба", - сообщает літопис.
Наостанок у великого князя виник Конфлікт з сином Ярославом, Який князював у Новгороді. Традіційно з трьох тисяч гривень податків, Які щороку Збирай в Новгороді, Дві тісячі віддавалося на Київ, и одна тисяча позбавляли для новгородської дружини. Ярослав передумавши платіті, сподіваючісь, як и колись батько, позваті На допомогу варягів. У процесі підготовкі до походу Володимир і помірає.
Так закінчілося життя людини, яка, ПОПР свою Неоднозначність, чи не найбільше з усіх пріклалася до Нашої історії і культури.
Олександр Палій, історик, для "Оглядач"