Навіщо США роздрукували свої запаси нафти

Це у нас немає єдиної думки про те, як і чому чверть століття тому закінчилася холодна війна. У США ж будь-який студент вам розповість, що свого часу президент Рейган хитрістю розорив "імперію зла": не просто втягнув Поради в непотрібну гонку озброєнь, а ще й залишив кремлівських старців без нафтодоларів, обваливши ціни.

Тому, коли на цьому тижні стало відомо про те, що американці роздрукують стратегічні запаси нафти, паралель склалася відразу: "голуб" Обама вирішив зіграти в "яструба" Рейгана і побрязкати нафтової бочкою.

Продадуть поки всього нічого - 5 мільйонів барелів. Саудівська Аравія стільки викачує за 10 годин. Але тут важливіше сам жест: Вашингтон відкриває "засіки" втретє за тридцять років - до цього до такого крайнього заходу зверталися напередодні війни в затоці і під час недавньої кризи в Лівії.

Ринок натяк зрозумів і тут же впустив ціни на нафту - поки до 97 доларів.

Зрозуміло, що стрімкого падіння цін на нафту, як "тоді", не допустять і самі американські нафтовики, але і їх, і країни Перської затоки цілком влаштували б ціни на рівні 70-80 доларів за бочку. Для Росії навіть таке зниження стане катастрофою, яка проб'є незаполняемую пролом у бюджеті.

Для цього достатньо зняти санкції з Ірану, який над цим активно працює, і дочекатися перемоги революції у Венесуелі, яку ми за подіями на Україні майже не помітили. Не кажучи вже про зростання видобутку LTO (light tight oil, сланцевої нафти) в США: вона вже зараз змінює енергетичний ринок в країні.

Трубопроводи, які раніше гнали нафту з Мексиканської затоки на Середній Захід, тепер працюють у зворотному напрямку. Власне, і рішення про розпечатуванні запасів формально було пояснено бажанням перевірити, як тепер працюють ці труби.

***

Проблема в тому, що російському обивателю всі ці міркування здаються занадто умоглядними і фантастичними. Довгі роки у нас формувався міф про тотальної залежності Заходу від наших природних ресурсів, і тепер ми перебуваємо у впевненості, що це ми контролюємо абстрактних "їх", а не вони - нас.

Це не зовсім так.

Північна Америка не прив'язана до російській енергетиці взагалі ніяк. Більш того, скраплений газ і вже згадана сланцева нафта дозволяють зараз американцям нарощувати експорт.

C Європою все трохи складніше: картину потрібно побачити в цілому. Реально від нас залежать переважно колишні соцкраїни, а не політичні локомотиви Євросоюзу. Якщо рахувати без країн, що вступили в ЄС після 2004 року, то на Росію припадає лише 26% імпорту нафти і 33% газу , що трохи більше, ніж у Норвегії. При цьому після піку 2006 споживання нафти в Західній Європі продовжує стрімко знижуватися: вже зараз воно впало до рівня вісімдесятих років.

До того ж важливо розуміти торгові співвідношення: Росія в торгівлі Європи - це менше 10%, вони ж для нас - більше половини. Повномасштабна торгова війна з європейцями для них буде означати лише неприємності, для нас - крах економіки, який подвоїться, якщо на нього належиться штучне зниження нафтових цін, і потроїться, якщо наберуть чинності реальні санкції за Крим.

***

Так, чути це неприємно. Усвідомлювати, що Росія - сировинний придаток Європи, яким Штати можуть маніпулювати простою грою на біржі, не хочеться.

Куди як простіше думати про Росію як про енергетичну (хоча б якийсь!) Наддержаву, яка тримає стареньку Європу на короткому повідку і сміливо робить все, що хоче, на пострадянському просторі. Наприклад, приєднує частини сусідніх держав.

Проблема зараз навіть не в тому, що про це не знає більша частина суспільства. Проблема в тому, що цього, здається, не хоче знати сама влада. Донедавна здавалося, що мало хто залишилися незалежні ЗМІ потрібні російській еліті, щоб хоч так отримувати реальну інформацію. Виходить, не потрібні. Обійдуться горезвісними татусями з Адміністрації президента.

Тільки навряд чи в цих папочках напишуть, що за красивою Олімпіадою і введенням військ до суміжну державу зазвичай йдуть порожні полиці в магазинах і талони на продукти. "Сюрприз" буде.