Лабіринт без виходу
Маючи до кінця третього року президентства не викликає оптимізму рейтинг, Президент України у своїх спробах залишитися на другий термін змушений буде розраховувати в основному на різні політичні комбінації. А саме в цих комбінаціях його Секретаріат нерідко допускає помилки.
фото прес-служби Президента України
Напевно, вже ні для кого не є секретом, що передвиборчі запевнення Президента про безальтернативній можливості об'єднання НУ-НС з БЮТ в парламенті VI скликання били всього лише передвиборчим ходом (який до того особливого ефекту, очевидно, не дав). І зараз Секретаріат Президента (СП) стурбований лише тим, як красиво піти від цих обіцянок, при цьому і особа зберігши, і Юлію Володимирівну винною у всьому зробивши. З маси можливих варіантів Секретаріат чомусь вибрав один їх гірших: саботаж підписання коаліційної угоди трьома членами НУ-НС. І це його безумовний прорахунок. Адже якщо демократична коаліція таки відбудеться, виборець зайвий раз переконається, що єдиний послідовний представник "сил Майдану" - це БЮТ, а ніяк не НУ-НС. Якщо ні - то вина нашоукраїнців в цьому буде абсолютно очевидна. Подібні непродумані дії оточення Президента свідчать про перші прояви паніки, пов'язаних з прийдешніми виборами глави держави. Як виявилося, на даний момент немає жодного надійного способу, яким Ющенко міг би гарантувати свій подальший президентство. Власне кажучи, зараз він має всього лише три варіанти: вступ в союз з ЮВТ з наступною її дискредитацією, домовленості з регіоналами за принципом "ти - мені, я - тобі" і курс на поглиблення хаосу з подальшим впровадженням прямого президентського правління.
фото прес-служби Президента України
Розрахунок на біло-сердечну покірливість
Безумовно, об'єднання з БЮТ неприйнятно для Президента з багатьох причин. Тут грає роль і психологічний фактор (Тимошенко як сильний лідер попросту затьмарить своєю діяльністю Президента) і політичний (навіть короткострокове прем'єрство Тимошенко дозволить їй набрати багато рейтингових балів). Однак за умови продуманої політики навіть при такому варіанті у Ющенка з'являться певні президентські шанси. Для цього йому буде потрібно:
- Дистанціюватися від майбутнього "помаранчевого" Кабміну. Президент повинен покласти всю відповідальність за політику майбутнього уряду виключно на Юлію Володимирівну. При цьому себе він повинен позиціонувати як "батька коаліції", який хай і м'яко вказує своєму дітищу на допущені недоліки, але сам до них відношення нібито не має. Така позиція буде виглядати привабливо в очах пересічного українця.
- Відмовитися від ідеї посилення президентської влади. У разі, якщо прем'єр в Україні стане незалежною і набагато більш сильною фігурою, ніж Президент, ймовірність походу Тимошенко на вибори 2009 значно знизиться. Нехай Президент з обмеженими повноваженнями - явно не блакитна мрія Віктора Андрійовича, але він повинен поглянути на ситуацію об'єктивно - більше з неї він вичавити навряд чи зможе. Але подібна зміна курсу на 180 градусів - непоганий привід для ЮВТ покритикувати Президента як непослідовного політика.
- Шляхом шантажу у парламенті (можливість голосування НУ за відставку Тимошенко) змусити її звалити на свої плечі якомога більш важку ношу зобов'язань перед народом. Не даючи ЮВТ можливості "з'їхати" з передвиборних обіцянок (багато з яких принципово нездійсненні), Президент непогано "підставить" її перед виборцями. При відсутності прямого втручання Ющенка в діяльність виконавчої влади, Юлії Володимирівні буде складно переконливо звинуватити будь-кого у проблемах Кабміну.
- Проводити чітку інформаційну політику. Всі вищевказані дії вимагають належного висвітлення в ЗМІ. У своїх зверненнях до українців Президент не дасть їм забути про те, що БЮТ обіцяв їм перед виборами. Основний месидж має бути такий: "я дав їм можливість спокійно працювати, але у них це не виходить". Чи не схильний до політичного фанатизму виборець моментально зробить висновок: видать, не так вже і хороша Тимошенко, як себе малює.
- Як підсумок всього - тріумфальна відставка Тимошенко з посади глави уряду і потік звинувачень на її адресу в неспроможності і невмінні керувати країною. Яка б коаліція не утворилася згодом - Ющенку потрібно залишатися "над сутичкою" і підійти до виборів як політик, який єдиний знає, як же потрібно управляти країною, але не має для цього достатньо інструментів. На цій хвилі з успіхом може пройти і референдум щодо посилення президентських повноважень, і "Наша Україна" (якщо доживе) отримає на наступних виборах достатньо голосів.
Але такий оптимістичний для Ющенка варіант все-таки здається вельми натягнутим і малоймовірним. Адже сумнівно, що Тимошенко склавши руки буде спостерігати, як Ющенко крок за кроком виконує пункти викладеного вище плану. Тому союз з БЮТ, напевно, обіцяє Президенту найменше шансів.
"Широка" дорога для Юлі
Союз з регіоналами, на перший погляд, здається найбільш оптимальним варіантом: розмін президентського крісла для Ющенка на прем'єрське крісло для Януковича задовольняє обидві сторони. І навіть відмінності в баченні внутрішньої і зовнішньої політики можна буде подолати, якщо утворювати "ширку" не зараз, а після певного періоду прем'єрства Тимошенко. Помаранчева коаліція зможе оперативно прийняти спірні закони (наприклад, про основи внутрішньої і зовнішньої політики або реабілітації УПА), після чого НУ-НС і ПР підпишуть черговий універсал, який декларує незмінність курсу. Власне кажучи, проблеми УПА або вступу в НАТО само по собі провідних політиків мало хвилюють. У кожному разі, до НАТО нам йти і йти, а живих ветеранів УПА скоро зовсім не залишиться. Але навіть у цьому випадку подібний варіант несе в собі чимало підводних каменів для обох сторін:
- Зовсім не факт, що "широка" коаліція і лояльність регіоналів додадуть Ющенко голосів. Заклик голосувати за тріумфатора Майдану жителі Південного Сходу просто не зрозуміють. Вдарить це, без сумніву, і по самим регіоналам.
- Подібний демарш Ющенка означатиме для нього залишків помаранчевого електорату, який масово стане під біло-сердечні прапори. Та і Юлія Тимошенко з усією притаманною їй енергійністю оберне гасло "Не зрадь Майдан!" Проти самого Президента. Таким чином, Ющенко і Янукович спільними зусиллями прокладають ЮВТ прямий шлях до президентства.
- Кілька нейтралізувати ефект "зради" могло б обрання Президента парламентом. Однак при такому розкладі повноваження Ющенка стануть зовсім вже мізерними, та й голосів для внесення відповідних змін до Конституції у ВР цього скликання не набереться.
- Чи розколеться єдина парламентська сила, на яку спирається Ющенко. Крім самооборонців з неї вийде, як мінімум, пара десятків незадоволених "ширкою" депутатів. А за відсутності хоч якогось плацдарму в парламенті будь-які політичні маневри представляються неможливими.
- Імовірність "кидка" з боку регіоналів залишається високою. Ніхто не дасть гарантій, що навіть виконавши всі вимоги ПР (посилення прем'єрських повноважень і т.д.), Віктор Ющенко у вирішальний момент не буде ними обдурять.
Тому широка коаліція, незважаючи на всі запевнення аналітиків про її високу ймовірність для Президента є неприйнятним варіантом. Піддавшись спокусі одномоментного психологічного комфорту (ризикну припустити, що Янукович для Президента менш неприємний, ніж Тимошенко), Віктор Андрійович перекреслить всі надії на другий президентський термін.
Рибки в каламутній воді
Схоже, що єдиним варіантом для Президента знайти якийсь вихід з ситуації патовій ситуації - спробувати відловити рибку в каламутній воді. Чи не прописаний в жодному нормативному акті термін "пряме президентське правління" все частіше зустрічається в коментарях експертів. Якщо Президент донезмоги заплутає політичну ситуацію в країні, а коаліція у ВР так і не складеться, то саме він зможе претендувати на роль єдиного острівця стабільності. Для цього йому в першу чергу необхідно максимально затягнути початок діяльності парламенту, потім постійно підтримувати напругу шляхом внесення пропозицій про реформування Конституції, проведенні референдумів, розпуск ВР і т.д. Можливо, що в один прекрасний для Президента момент обставини складуться так, що стане можливою проведення переможної політичної комбінації. Але знову-таки, особливо на це розраховувати Віктору Андрійовичу не варто. У разі таких дій ефективність політичної системи країни стане не просто нульовий, а вже негативною. Виборець навряд чи почне сприймати Ющенка як можливого стабілізатора, швидше зверне увагу на нездатність Президента впоратися з ситуацією в своїй власній країні. Так що підсумок даного сценарію може виявитися прямо протилежним очікуваному. До того ж, ПР і БЮТ, відчувши загрозу, теж не будуть смиренно чекати своєї долі. Їх голосів у парламенті цілком вистачить, щоб провести імпічмент Президента (особливо якщо КПУ допоможе). Таким ось чином, замахнувшись ще на п'ять років президентської влади, Ющенко ризикує не дотягнути навіть до кінця цього терміну.