Краще пізно, ніж ніколи, 14 січня 2007

Нікому не потрібен лікар, який виліковує хворобу, але вбиває хворого.

Тоді навіщо, запитаєте ви, борці з президентськими вето Янукович і Мороз погодилися

провести з Ющенком другий тур Універсаліади 14-15 лютого? Може, подумали

вони, президент буде їм вдячний хоч за таку форму подяки як

згоду сісти з велемовним лідером нації за круглий стіл? Адже після того,

як 4 серпня антикризова коаліція отримала практично всю реальну

владу в країні, число "вірних лицарів Круглого столу на Банковій" різко

зменшилася. Причому і серед донецьких, і серед соціалістичних учасників.

Чи справа, може, в тому, що передвиборні програми більшості наших

політичних партій перетворилися на якусь обіцянку раю для дурнів, а

ефективного і ділового уряду в Україні ПОКИ створити так і не

вдалося?! Часом навіть не зрозумієш: чи то гора народила мишу, чи то миша не

змогла народити гору?

Як виявилося, натовп БАГАТІЇВ - ПІСЛЯ тиранія - ПОВИННА ОБСЛУГОВУВАТИ ЦЕЛАЯ

країною бідняків! І мила "м'яка війна за Східну Європу" - без всякої

опори на корисливу і некомпетентну національну еліту, перетворилася на

цьому зв'язку, для двох супердержав в якийсь нещасний випадок на їх

політичному виробництві (так, політика не робиться в білих рукавичках, але

політика РОБИТЬСЯ або НЕ РОБИТЬСЯ). Та й сам планетарний катаклізм у вигляді

розпаду російсько-радянської імперії мав би породити водночас не

тільки ісламський фундаменталізм в усьому світі, тероризм, парниковий ефект і

так звану битву Заходу і Москви за Чорне море (перший після штурму

Севастополя військами Наполеона Третього і королеви Вікторії ), але також

небудь ЩЕ. Ну, наприклад, всі ми очікували після краху СРСР отримати свою

порцію ДЕМОКРАТІЇ, ПРОЦВІТАННЯ і СВОБОДИ!

Втім, розчарування - це теж свого роду звільнення, теж свого роду

СВОВОДА, правда, поки далека від процвітання. За передвиборної тріскотні

обіцянок і по післявиборчої "товщині бутерброда" рядовим виборцям,

нарешті, стало зрозуміло, що більшість наших політиків - не з правого або

лівого табору, а прямо - з піонертабору! Бо "нових друзів", які прийшли

на зміну "старим кумам", поки не зупинила навіть така демонстрація сили

парламентсько-президентської республіки як мораторій на продаж землі.

Яценюк раніше стверджує, що "ВІН не підпише НІЧОГО. Або будемо судитися.

Відбувається це насамперед тому, що мораторій насилу був вибитий у

Банкової таким ситуативним конституційною більшістю Верховної Ради,

яке абсолютно по-різному бачить майбутнє колгоспних наділів: проти

шапкозакидування виступили одночасно і комуністи, які застрягли на

колгоспах-кибуцах; та латифундисти, вже давно безкарно скуповують НЕ сотки,

а сотні гектарів метрових чорноземів.

А може, будь-який парламент будь-якого володаря вчить, використовуючи ЙОГО ВЛАСНІ

заборонені прийоми? Адже по суті своїй саме імперативний мандат окремого

депутата, який не дає йому стати перебіжчиком, тільки й зможе змусити

ПОЛІТИЧНІ СИЛИ хоч зрідка таки домовлятися з КОЛЕГАМИ (як

висловився з приводу спільних з БЮТ подолання президентського вето один з

запеклих регіоналів).

Ну, а що ж заважає в такому випадку самої Банкової, яка вже неодноразово

меморанділа з біло-блакитними домовитися з БЮТ? Ну, хоча б за такою ось

бютівської ідеї: ні Нідерланди, ні Ізраїль, мовляв, взагалі не передають у приватну

власність сільгоспугідь, що не заважає їм тримати перше місце за

виробництву відповідно свинини і огірків. Чи у нас навіки-вічні будуть

при владі тільки два типи політиків: зарозумілі і горді? А де ж, в

такому разі, досвідчені, толерантні і хитрі?

І вже зовсім незрозуміло для мене ПОВНЕ відсутність у нашій країні протягом

15 років чесних референдумів з таких ключових питань як ЗЕМЛЯ: адже це

віддаляє нас не лише від Швейцарії, де референдуми проходять кожен місяць і

де зариті наші головні національні багатства, але також і від Європейського

Союзу, який саме на референдумі в кожній окремо взятій країні

ПРИЙМАВ, але НЕ ВЗЯВ поки, наприклад, Європейську Конституцію (і терпить).

Завжди пам'ятай, можновладці: якщо будучи щедрим, ти давав більше, ніж

міг; то, ставши гордим, ти тепер береш менше, ніж тобі сьогодні потрібно.

Віктор Чайка, шеф редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua