Демократія від Бріоні?

Шустер і його колеги шоумени з Верховної Ради поступово привчають електорат підстригати свою совість по моді сезону. Так, велику заповідь "не убий", наприклад, ці балакучі голови трактують тепер "не пий". Але чесні і розумні люди в Україні не зникають від того, що наші телеканали страждають засиллям дебільних і безрезультатних політичних дискусій.

Останні з тверезомислячих політиків, нервові і засмикані, як вихователі в дитячому садку, волають: в умовах катастрофічного економічної кризи потрібно відкинути на час щенячий піар, потрібно зайнятися справою і рятувати країну. Однак піар аж ніяк не мовчить, а популізм влади і опозиції просто процвітає. Ви запитаєте, чому?

Справа в тому, що переважна кількість виборців на найближчих значимих виборах, будь то президентські чи парламентські та мерські, становитимуть пенсіонери. У п'ятнадцяти мільйонів пенсіонерів, які справно ходять до виборчих скриньках дуже специфічні інтереси: пенсіонери з одного боку живуть ідеологією минулого (комунізм на Сході і націоналізм на Заході), а з іншого боку легко ловляться на будь-які наживки дня сьогоднішнього, що дозволяють накопичити хоча б трохи грошей (згадайте черзі за знаменитої сберкассовской тисячею).

ТАКЕ ВЖЕ БУЛО. Наприкінці минулого століття населення тій же Японії старіло швидше, ніж населення будь-якої іншої країни. За влучним висловом Маргарет Тетчер, "двадцять років тому японське суспільство було наймолодшим серед розвинених країн. Скоро воно стане найстарішим ". З урахуванням масового від'їзду на заробітки за кордон молодих українських мігрантів, схоже, Україна, теж скоро стане найстарішим суспільством серед малорозвинених країн Європи. І старикам-українцям, як колись старикам-японцям просто необхідно буде навчитися збирати, щоб забезпечити своє майбутнє - майбутнє, в якому число людей працездатного віку, здатних забезпечувати пенсіонерів, ЗНАЧНО СКОРОТИТЬСЯ (дві наступних проблеми старіючого суспільства, по-перше, проблема збереження заощаджень, по-друге, проблема швидко зростаючого зовнішнього боргу, вже теж стукають до нас у двері).

Саме боротьба за голоси пенсіонерів на майбутніх президентських виборах перетворила дискусію уряду Тимошенко з МВФ про наш ретроградний Пенсійного фонду у тему, яка зацікавила широкі кола електорату (на відміну від дискусій уряду із СОТ про митні збори). Наші пенсіонери чомусь вирішили так: якщо дасть МВФ другий транш, то пенсії в Україні будуть виплачуватися справно. Тобто цим жертвам популізму трьох президентів України, так і не знайшли часу для докорінної пенсійної реформи, абсолютно невтямки: пенсії будуть справно платитися тільки тоді, коли справно будуть отримувати зарплати всі працюючі. А от з цим в умовах колапсу економіки якраз - проблема.

Ну, а чим стурбована сьогодні наша політична "нова хвиля", яку мало заводить піонерська перекличка Азарова з "Інтера" з гостями Шустера на "Україні". Арсеній Яценюк слідом за Гриценко, але на відміну від Тягнибока і Тігіпка став раптом став висловлюватися з проблем війни і миру, хоча як колишній глава Нацбанку міг би прокоментувати і нюанси нашого банківської кризи. Так, під час візиту до Берліна Яценюк зробив, як зазначає "Дойче Велле", революційне заяву: НАТО, мовляв, це ноне вже не військовий союз, а політичний блок. Дивно це чути про організацію, яка надала місяць тому свій ядерну парасольку навіть такої самодостатньої у військовому відношенні країні як Франція. Як дивно було б почути французьким парламентаріям, в більшості своїй підтримали зближення Франції з НАТО, будь-яку пропозицію від Саркозі щодо вступу Франції в якийсь проамериканський "політичний блок" (антиамериканські настрої у Франції, населеної сьогодні шістьма мільйонами арабів, сильні як ніколи). Дивно, але Арсенія Петровича в Берліні супроводжували такі відомі інтелектуали як журналіст Шлинчак і політологи Фесенко і Гарань. Воістину: якщо хочеш, щоб щось було сказано правильно, то гарненько подумай про це сам (особливо якщо ти в минулому - блискучий міністр закордонних справ).

"Під танки" напередодні президентських виборів лягають не тільки самі кандидати в президенти, але і їх свита. Так, на місці, де ще вчора, за влучним висловом Ейнштейна, сидів голою дупою на гарячій сковорідці, Балога, вже інтригувало ДО НЬОГО, і буде інтригувати ПІСЛЯ НЬОГО маса "друзів олігархів" (але ж заводити власних друзів серед олігархів головний канцелярист країни на зразок б не повинен. З нього має б вистачати і друзів патрона).

Недовго довелося сірому кардиналу Балозі отримувати вигоду з своєї репутації "головного сантехніка Президента". Бо як ти не назви цю посаду - глава Адміністрації Президента або глава Секретаріату або глава Канцелярії, а продукує це колишня будівля ЦК КПУ один і той же "інтелектуальний продукт": переділ власності, який в даний момент, наприклад, тримається на незрозумілому правовий статус земельних паїв у селі і на надто ясному статусі рейдерства в містах. Тому цілком можливо, що в нашій країні фаворити падають не від того, що потрапляють під чужий колесо фортуни, а від того, що починають викликати своїми реактивними літаками і замками шалену заздрість своїх власних господарів.

PS Що стосується підсумків показушного протистояння Балоги з Тимошенко, то, як і всі інші анекдоти від нібито божевільних, ця історія на Олімпі завжди викликала великі підозри через свою розумності. Тож неважко вгадати, де саме незабаром знайде собі нове пристановище Балогіня ЄЦ з усією своєю строката компанія "переможців Тернополя".