Чому Донію можна те, що не можна Табачнику?

Чому Донію можна те, що не можна Табачнику?

Як відомо, Олесь Доній, онук радянського комуністичного функціонера, ще за Сталіна обіймав ідеологічно найважливішу кафедру марксизму-ленінізму, і друг творця антикризової коаліції на чолі з Януковичем в 2006 році - олігарха Миколи Рудьковського, який фінансував доніевскіе проекти, балотується в Галичині - у місті Коломия. Розуміючи, що кияни за нього ніколи не проголосують, він вирішив балотуватися у галичан, яких явно сприймає, як папуасів, перед якими можна потрясти кольоровими намистом з мови, ОУН-УПА, Голодомору - і депутатський мандат вже в кишені.

Як може обиратися в Коломиї людина, яка свого часу присвятив практично цілий випуск свого журналу, який виставляє галичан в абсолютно непривабливому світлі, і який їм прямо заявляє, якщо вам, західні українці, не подобається мій "український Київ", де розмовляють по- російськи, то "валіть з мого Києва та моєї України". Це майже дослівна цитата. Отже, журнал цей називається "Україна молода", N5, за листопад 2003 року. Це такий своєрідний антигалицька випуск, покликаний дати відсіч галицьким і західноукраїнським інтелектуалам типу Олега Хавича (там поміщена і його стаття під назвою "Смерть Галичини"), яким не подобалася Україна Леоніда Кучми з її тотальною русифікацією і її російсько-та суржикомовні Наддніпрянської України і російськомовним Києвом, тому що вимагали автономії, а в деяких випадках і більше - повної незалежності для Західної України, щоб уникнути цієї самої русифікації та олігархізації. Можна, звичайно, давати відсіч галицьким автономістам з сепаратистами, але навіщо ж ображати галичан, які в своїй більшості були і є соборниками, а саме цим займаються такі автори цього номера, як письменник Андрій Кокотюха та Юрко Зелений. Почитайте їх і порівняйте їх висловлювання про галичан з висловлюваннями Дмитра Табачника. Упевнений, перший вас вразять більше. Та й взагалі, ви не згадаєте, чому ви, галичани, ображалися на Табачника.

Відео дня

Отже, подивимося сам журнал, і те, що написали деякі його автори. На обкладинці номера стара австрійська карта, на якій зображена Галичина і Австро-Угорщина.

А це зміст статей номера. У колонці зліва зазначено: шеф-редактор Олесь Доній

Це стаття друга Донія - письменника Андрія Кокотюхи. Вона називається "Цінник для Галичини"

Ознайомтеся з витягами з цієї статті, де галичан називають злиднями, жмикрути і "українськими жидами". Чому Кокотюсі можна так писати про галичан, Донію публікувати такі статті також можна, а от Табачнику, який написав, що галичанин в Австро-Угорської імперії максимум чого міг би досягти, так це місця кельнера, не можна? Ось дайте відповідь на це питання. ---- 1. У цьому уривку Кокотюха називає галичан "українськими жидами", які не вміють бути вдячними; які пишаються своєю "Злидень" і роблять з неї незрозумілий культ.

2. У цьому уривку соратник і автор Донія зображує галичан жмикрути, які чекають, що східні українці платитимуть за них в кафе, а також скнарами, які виставляють на стіл таку кількість котлет, яка відповідає кількості гостей за столом. П'ять гостей - п'ять котлет. Галичани тільки й мріють про те, щоб переїхати в російськомовний Київ.

3. Кокотюха пише, що не можна вірити галичанину, який шукає гроші на українізацію. Насправді, він шукає багатого дядю, за рахунок якого можна пити і їсти на халяву.

4. Автор журналу Донія пише, що галичанин на догоду східному українцю, від якого залежить в чому-небудь, готовий називати галичанок блядям, аби йому сподобається.

5. Друг Донія вказує, що галичани позбавлені почуття гумору, самокритичності та іронії. Взагалі, на його погляд, найкращі жителі Галичини, це не автохтони, а ті, хто туди приїхав з інших місць. Галичанин - це людина, яка часто відрікається від своєї етнічної приналежності.

6. Галичани вже відділилися б від України, але зробити цього їм не дає жадібність. Вони ще не придумали, що з цього можна поиметь.

Кокотюха зі своїм другом Донієм не люблять галичан, що не такі вони А це вже інша стаття, якогось товариша на ім'я Руслан Юрченко, пише під псевдонімом Юрко Зелений. Назва "Як галіцуси русифікують Київ". Тепер ви зрозуміли, чому в столиці України досі не говорять по-українськи. І це не Табачник, зауважте. Це автор Олеся Донія так стверджує.

1. Ви, напевно, раніше думали, що русифікували Київ 400 років перебування України у складі Російської імперії та СРСР? Ні. Ви думаєте, в цьому винні російськомовні кияни? Теж ні. У цьому винні галичани і західні українці!! :)))))

Питання до української та галицької громадськості: ви так все і спустіть на гальмах і вибачте ці образливі і хамські вислови, які опублікував Олесь Доній у своєму журналі?! Що, його не чекатимуть обструкція і бойкот? Якщо ні, тоді які питання можуть бути до Дмитру Табачнику, панове. П.С. Влітку цього року Доній розтрубив на весь світ, що він створив Комітет захисту української мови. Але, насправді, такої організації немає! Її не існує. Вона існує тільки на словах. Вона ніде не зареєстрована. Це все пусті слова і пі-ар для галичан Коломиї. Ні за яку мову Доній битися не буде, як він не став голодувати за мову під стінами Музею Леніна, який зараз перейменували в Український дім.