Вірний друг пізнається в невірному справі
Вірний друг пізнається в невірному справі. Ось чому Мороз підкріпив БЮТ в прем'єрських амбіціях. А БЮТ у свою чергу - чисто по-соцінтерновскі - допоміг СПУ ухилитися від пункту про НАТО і про всякі там пільги для програла війну сторони.
До речі, як повинна реагувати парламентська коаліція на наміри того ж НАТО, яке так "м'яко стелить" Україна ДО вступу, до 2011 перетворити Польщу і Чехію в зону можливого удару у? Адже розміщуючи там бази американської системи протиракетної оборони, зокрема розгортаючи на території цих держав 10 ракет-перехоплювачів, західні генерали дійсно перетворять Україну в буфер. А адже ЖОДНА політична партія України і ЖОДЕН публічний політик не пройшли іспиту виборів з такою програмою як форсований вступ в яку б ні було військову організацію (може, наш народ вже досить навоювався, а Тарасюк досить наговорився акурат ПІСЛЯ виборів?!). А як повинні реагувати народні депутати п'ятого скликання на той факт, що тимчасовий уряд нишком продовжує спорудження центрального сховища по заощадженню ядерних відходів в "зоні відчуження" під Чорнобилем? Тобто, незважаючи на численні й мотивовані протести видних політичних лідерів ще до кінця нинішнього року прямо під багатостраждальним Києвом без всяких референдумів в землю почнуть складати небезпечні відходи. Чи дозволяють грунтові води цього району уникнути поступового попадання радіації в ті річки, які живлять питною водою наші міста? Ніхто не знає (така експертиза коштує кілька мільярдів доларів), зате "роботи йдуть за графіком", причому за американською технологією зберігання відходів (замовчується той факт, що 10 відсотків американських АЕС працюють російською сировина).
Може, саме небажання правлячої верхівки враховувати думку інших політиків і громадськості і призвело до того, що перший же день нової Верховної Ради пройшов в досить нервовій обстановці? Після Майдану Ющенко не захотів бути першим серед рівних. І ось після березневого фіаско "Нашої України" він - рівня першим, але категорично з цим не згоден. Напевно, тому знову й знадобилися Влада ті судді, які легко визнали свого часу конституційність третього терміну Кучми (а повага до сьогоднішнього Основному закону вимагає якнайшвидшого формування Кабінету Міністрів без всяких додаткових умов і тяганини). Але у відповідь на дубину Конституційного суду мають бути узаконити референдуми, а недоторканність депутатську, як мені здається, треба знімати не на першій же сесії, а тільки після того, як буде також узаконити процедура імпічменту (адже ця недоторканність і була введена французьким парламентом для захисту депутатів від королівського свавілля).
І нехай вас не обманює видимість того, що відносини помаранчевих союзників вперше після вересневого "карибської кризи" увійшли до спокійне русло (вийшовши з лікарняних і передвиборних окопів, скажено хочеться попрацювати). Схоже, пройшло тільки час телевізійних розборок. Від колишньої монолітності не залишилося ні ріжків, ні ніжок. Плюс в тому, що політичні протиріччя помаранчевого табору вирішуються якщо не більш цивілізовано, то більш по-людськи. Питання тільки в тому, коли Ющенко почне розуміти, що зможе далі ефективно діяти, тільки делегуючи повноваження і поділившись владою?
Спроба - згідно з традиціями української влади - за допомогою словесного тиску перетворити можливих суперників в надійних союзників приречена на провал, як і мрія головного канцеляриста Рибачука про те, як президент "сформує уряд" (цього разу уряд сформує прем'єр-міністр, за винятком "президентських "посад міністра закордонних справ і оборони, кандидатури яких, до речі, теж легко через парламент не пройдуть).
Головне - не переймати досвід вирішення проблем, які в принципі не мають рішення, у знову Завітаєв в Київ Саакашвілі. Цей друг помаранчевої революції замість пошуку палива на майбутню зиму знову затіяв "полювання на відьом", викопавши з підвалів НКВС залізні двері, олицетворяющую сталінські катівні (сподіваюся, що чесні сто тисяч доларів Черновецького підуть на масову закупівлю буржуйок, а не на чергову парад юнкерів) . І хоча задумка у Михайла була, напевно, непогана, але створений ним нашвидку Музей радянської окупації мимоволі призводить до сумної думки про те, що головними інквізиторами-творцями радянської імперії були його земляки - Сталін і Берія. Втім, на пострадянському просторі все ще ніхто від репресій не застрахований. Адже щоб витягувати уроки з поразок, необхідно не плутати їх з перемогами.
Віктор Чайка, шеф редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua