У Дніпрі не все спокійно

Місто на порозі свята і політичних змін

Сезон політичного полювання відкритий. Події у Верховній Раді почали розвиватися стрімкими темпами. Дніпропетровськ, який відзначив на цих вихідних День міста, потихеньку резонує. Правда, поки на рівні регіональних організацій партій і блоків. Однак щось підказує: столичні події знайдуть своє відображення і на місцевій політарене. Адже вона представлена, в основному, тими ж політичними силами, що сьогодні розгойдують Верховну Раду. А значить, є її міський проекцією?

Правда, Дніпропетровська міськрада, на відміну від ВР, видається політично збалансованим органом. Але це лише на перший погляд. З одного боку, тут - депутатська більшість, об'єднане в коаліцію "Рідний Дніпропетровськ", депутатська ж опозиція, в першу чергу, в особі БЮТ, а також відокремлено стоїть мер міста Іван Куліченко. Є й інші гравці ...

Так, в опозиції, звичайно, присутній і НУ-НС, але "отпочковавшийся" від цієї політичної сили "Єдиний центр" явно збирається вести свою гру. І вже веде. А бренд "Наша Україна", що є в НУ-НСі блокотворних, в рамках дніпропетровського регіону можна, математично висловлюючись, назвати які прагнуть до нуля. Втім, таким він стане найближчим часом і на національному рівні. А значить, можна поступово починати нехтувати ним як політичним значенням.

До ЄЦу ж ми ще повернемося. Цей проект Секретаріату Президента напевно тут зіграє свою роль. Хоча б те, що в нього увійшов губернатор області Віктор Бондар, говорить про заявку "Єдиного центру" на входження в політичний "хурал" Дніпропетровська. Правда, не всі заявки підписуються виборцями, але це вже інше питання. Дніпропетровці, досить багатовекторно голосували в 2006 році до місцевого парламенту, сьогодні поставлені перед фактом, по суті, господарської недієздатності місцевої влади, накритою великими парасолями національних партійних брендів. І що відбувається під цими парасольками, городянам, найчастіше, не видно. А відбувається там, точніше - стався, тихий розділ сфер впливів. Через що всіх (ну, або майже всіх) влаштовує існуючий розклад, і міняти нічого ніхто не захоче, навіть якщо Дніпропетровськ від бездіяльності влади, образно кажучи, покриється мохом.

Справи коаліційні

Але давайте про все по порядку. Щоб зрозуміти, яка політична ситуація в місті на Дніпрі і чому вона саме так склалася, розглянемо наших основних гравців.

Більшість у місцевому парламенті ... У коаліцію, як ми пам'ятаємо, увійшли фракції Блоку Лазаренка, Партії регіонів, Компартії, блоку Наталії Вітренко "Народна опозиція" і опозиційного блоку "Не Так!".

Формально в цій коаліції немає єдиної публічного лідера. Офіційно її роботу координує Рада коаліції, який по черзі очолюють керівники входять у більшість фракцій. Насправді неформальними лідерами "Рідного Дніпропетровська", які впливають на рішення більшості, є Загід Краснов, від Блоку Лазаренка, і регіонал Олег Царьов.

Ясна річ, що даний союз - ситуативний. І жодним чином не триватиме далі чергової виборчої кампанії. А ось тут виходить, що окремо на міському рівні Партія регіонів і Блок Лазаренка виглядають куди більш слабкими. Партія регіонів у міськраді хоч і представлена ??47 депутатами, серед них складно виділити яскравих харизматичних політиків. Адже в 2006-му дніпропетровці, голосуючи за Партію регіонів, віддавали голоси не особистостям, а національному партійному бренду. Обумовлено це було в першу чергу тим, що вибори до місцевих рад співпали з виборами до Верховної Ради, і відповідно інформаційний ефір був заповнений блоками і партіями з приставкою "мега" і без оної. Цілком логічно, що всі вони, за рідкісними винятками, виявилися в місцевій раді. Причому в пропорціях, близьких до тих відсоткам голосів, які зібрали партії в Дніпропетровську на виборах до ВР.

Відповідно, Партія регіонів набрала найбільший результат. І ось тут стало ясно: міська рада - зовсім не Верховна Рада за ступенем заполітизованості. Тут доводиться вирішувати, в першу чергу, питання, пов'язані з життєдіяльністю міста. І від того, висловить міськрада свою позицію, скажімо, по НАТО, чи ні, нічого не зміниться ні на національному рівні, ні вже тим більше не залатати самі по собі даху, не запрацюють ліфти і не покращаться дороги.

А дніпропетровські регіонали йшли до міськради без будь-якого чітко сформульованого плану розвитку міського господарства. І не мають такого "в сухому залишку". Притому, що сама присутність в Дніпропетровську партії донецького бізнесу не зовсім логічне для настільки самодостатнього міста - по суті, третя державотворчого в Україні. Так що перспективи для ПР на наступних виборах до міськради, якщо вони не співпадуть із загальнонаціональними, не є такими вже й оптимістичними. Ні, безумовно, партія набере тут результат, за який іншим суб'єктам було б не соромно, проте ПР, як ніхто інший, на рівні регіону залежить не тільки від місцевих факторів і розкладів. Як там буде складатися доля Партії Регіонів та її лідерів на вищому рівні - та ще загадка, особливо в контексті останніх подій на владному олімпі. Об'єднавчі процеси, що відбуваються сьогодні в столиці на рівні керівництва "регіоналів" і БЮТ, в якійсь формі знайдуть своє відображення і на регіональному рівні. У всякому разі, створюваний сьогодні великий пакет домовленостей між лідерами двох найбільших політсил, за наявною інформацією, включає в себе й умови переформатування і розділу влади на місцях.

Від Лазаренка до Тимошенко

Блок Лазаренка - взагалі феномен, який міг відбутися тільки в Дніпропетровську. Власне, тільки тут він і присутній. Будучи технологічним проектом, блок отримав "ностальгічні" голоси городян. Але ностальгія з часом звичайно втрачає свою гостроту, а наскільки або впливовою політичною силою в країні Блоку Лазаренка стати не загрожує. Мабуть, це розуміє і головний міський "лазаренковец" Загід Краснов. Власне, він один і уособлює дану політичну силу, яка так само як і ПР, не може похвалитися харизматичними політиками. І розуміючи, що наступного разу Блок Лазаренко навряд чи потрапить до місцевого парламенту, Загід Краснов перейнявся створенням під своє політичне майбутнє абсолютно нового проекту. Презентована близько року тому громадська організація "Громадьска сила", яку він очолює, хоч і перегукується назвою з "Громадою", основний акцент робить на благодійність з гостросоціальним ухилом. Однак з громадської діяльності депутата Краснова занадто випирає політика. І це від городян вже не приховаєш. В результаті, масована інформаційна кампанія, розгорнута "Громадьской силою", принесла їй лише дивіденди у вигляді високого рівня впізнаваності серед городян. Але знати про когось і голосувати за когось - це дві великі різниці. А якраз з рейтингом популярності у "Громадьской сили" проблеми: тут соціологічні дослідження дають, в середньому, результат в рамках похибки вимірювань - 2-3%. Близький до того і особистий рейтинг Загіда Хабібуллаевіча, як потенційного кандидата в мери.

І поки у Краснова існує адміністративний ресурс у вигляді впливу на окремі прийняті в міськраді рішення, він на плаву. Лішісь він цього ресурсу, і політичне майбутнє стає вельми туманним.

БЮТ. 19 "багнетів" у міськраді з 120. Не густо, враховуючи, що Дніпропетровськ є фактично батьківщиною цієї політичної сили. Таке меншість стало прямим наслідком того, що Юлія Тимошенко зовсім не приділяє своїй батьківщині особливу увагу. Вважаючи, що і без того отримає тут гарантовані голоси, Юлія Володимирівна зосереджена на проблемних для неї регіонах - Донецьку, Запоріжжі, Луганську, Закарпатті.

А тим часом, поки погляд лідера блоку свого імені спрямований в інший бік, у дніпропетровському БЮТ спостерігається "розбрід і хитання". І пов'язано це з тим, що на міському рівні в блоці утворилося два центри впливу.

З одного боку - голова обласної організації "Батьківщина" Антоніна Ульяхіна. Її родинні зв'язки з Юлією Володимирівною всім відомі. А так як партійний ресурс - це, в першу чергу, майданчик для електоральних позицій, в яких сьогодні Тимошенко зацікавлена ??в першу чергу, всі зусилля Антоніни Ульяхіної спрямовані на підтримку популярності БЮТ у регіоні.

Але є й інше крило, представлене народними депутатами від БЮТ Михайлом Соколовим і Гарігін Арутюновим. Логічно припустити, що великі бізнесмени, що увійшли в партію прем'єра, розраховували отримати від політичної діяльності серйозні бонуси для свого бізнесу. Однак цього не сталося, що, очевидно, принесло бізнесменам певне розчарування. Справа в тому, що інтереси великого капіталу рідко узгоджуються з інтересами виборців. А значить, можливі кроки нардепів приростити свій капітал можуть безпосередньо відбитися в негативну сторону на рейтингу БЮТ в регіоні. Чого партійне керівництво допустити ніяк не може, особливо напередодні президентських виборів. Звідси віражірованіе нардепів на орбітах інших політичних сил, а надалі, можна припустити, і створення власних проектів.

Всі інші представлені в міськраді сили, на сьогоднішній день, балансують на рівні прохідного бар'єру, і шансів переступити статус периферійних гравців практично не мають.

Притому, що паралельно набирають обертів зовсім нові суб'єкти, що не мають відношення до існуючих в Дніпропетровську політичним силам. Зокрема, мова йде про громадську організацію "Самопоміч", яку ініціював відомий в Дніпропетровську юрист Сергій Карпенко, який має досвід роботи, в тому числі, і в міськвиконкомівських структурах. Основний напрямок діяльності - правовий захист жителів Дніпропетровська, які зіштовхнулися з несправедливістю в міських службах, особливо - в комунальному секторі. ЖКГ - настільки запущена і "невдячна" для політика галузь, що за неї мало хто береться, навіть маючи в руках важелі влади. Тому що проблеми в ній накопичувалися десятиліттями, а якщо і вирішувалися колись, то на точковому або поверхневому рівні. А прецедентів масштабного реформування ЖКГ, тим більш успішного, взагалі не існує ні в одному місті України. Але, як уже припускають сьогодні в місті на Дніпрі, активність, розвивається Карпенко, незабаром перекинеться і на інші міські проблеми.

Наприклад, встигло заявити про себе принципово нове громадське об'єднання - фонд "Наш дім - Дніпропетровськ". Ініціаторами його створення стали досить впливові представники міських ділових кіл, незадоволені стагнацією міської інфраструктури і не приєдналися до представленим у владі політичним силам. Як нам стало відомо, в нове об'єднання вже набирають молодих управлінців, які є професіоналами саме в сферах міського управління, і саме це має стати головним публічним ресурсом народжується громадського об'єднання.

Технологічно цей проект перебуває зараз у стадії запуску, але окремі його складові вже проявляються. Так, в активі фонду, крім іншого, - загальноміська програма "Пульс міста", спрямована на підтримку міської системи охорони здоров'я. Анонсується, що на черзі ще кілька соціально значущих програм і напрямків.

Не залишається без уваги городян і громадська організація "Град" (Громадський Актив Дніпропетровська), активно коментуючи соціально-політичне життя міста вустами своїх лідерів і координаторів. А також ряд інших громадських рухів, що набирають поступово обертів.

Чим би дитя не тішилося ...

Є й окремо стоїть від політичних партій і постійно підкреслює цей факт мер Іван Куліченко. Перебуває в кріслі міського голови третю каденцію, він, тим не менш, так і не став справжнім лідером і, як це прийнято говорити в багатьох обласних центрах країни - "господарем" міста. І ось саме цим, мабуть, влаштовує сьогодні присутніх у міськраді політичних гравців. Тому що за спиною слабкого лідера можна спокійно займатися, в числі іншого, цілком конкретними підприємницькими справами, не боячись, що мер, як кажуть, стукне кулаком по столу. А справ тут багато: земля, комунальна власність, нерухомість і багато іншого, що має настільки високі котирування в рідному Дніпропетровську.

Тому депутатська більшість, як і опозиція в особі згаданих бізнесменів, його перебування на посту прямо або побічно підтримує. Для місцевих парламентаріїв розклад зрозумілий: краще курка в супі, ніж журавель у небі.

Влаштовує мер, судячи з низки компліментарних реплік, і Президента України Віктора Ющенка. Правда, рейтинг останнього також прагне до нуля, як і у "підопічних" йому нунсівців, а тому таке благовоління, швидше, зіграє тільки в мінус Куліченко.

Можливо, Ющенко знайшов у дніпропетровському мерові свого роду споріднену душу. Адже аналогії напрошуються самі собою. Згадаймо, як президент зосередився на "високі матерії": трипільська культура, Батурин, колиска українського козацтва, бджільництво, реабілітація ОУН-УПА і т.д. І поки Гарант перебував в "астрал", його оточення займалося і займається цілком матеріальними речами. Також і Куліченко, одержимий високою ідеєю Євро-2012 і не хоче з недавніх пір нічого чути про дороги, ЖКГ, смітті і інших прямих обов'язках будь-якого градоначальника, розв'язує руки свого оточення, депутатам і бізнес-групам міста. Вже коли скоро мер бачить себе не міським адміністратором, а футбольним топ-менеджером, виводити його з цього стану місцеві еліти не поспішають. Навпаки, одержимість Іван Івановича, його повне занурення в єврофутбольні справи більшістю місцевих політиків сприймається як чудова можливість безтурботного і відносно комфортного існування на довгі роки. Тому й підтримка місцевого градоначальника з боку чиновників усіх мастей і представників великого капіталу, не дивлячись на легке і зневажливе до нього ставлення, буде досить велика.

Губернатор Віктор Бондар теж не обділений симпатіями президента. І його входження в "Єдиний центр" тільки додасть лояльності Гаранта. Правда, наповнення міського осередку ЄЦ поки не видається цікавим з електоральної точки зору. Володимир Мечников, Олександр Любченко, Ігор Гуртовий, Валерій Фалюш - всі ці люди, хоч і є досить впливовими фігурами в області, проте, на політичному поприщі себе не проявили. І чекати від них швидкого перевтілення в харизматичних політиків не доводиться.

Поки невідомо, яка позиція губернатора щодо майбутніх виборів в мери. Протистояння між містом і областю у Дніпропетровську сьогодні немає. Але чим ближче до виборів, чим більше амбіцій буде у опікуваного Секретаріатом Президента "Єдиного центру", тим імовірніше виникнення глибоких протиріч.

На фронті зміни

Цілком зрозуміло, що після наступних виборів мера і міської ради в місті складеться зовсім інший пасьянс. Принаймні про це говорить класична ситуація, коли верхи не можуть, а частина народу не хоче. За останні роки жодна присутня в міськраді політична сила не представила городянам цільну концепцію розвитку міста. Просто депутатам у 2006 році пощастило стати обраними в руслі загальнонаціональних виборів. Ось і отримав Дніпропетровськ замість кваліфікованих фахівців у галузі міського господарства політико-бізнесовий міськрада, над яким маячить фігура "футбольного фаната" Івана Куліченка.

Така ситуація не влаштовує багатьох представників дніпропетровських еліт. Система кругової поруки, нестабільності і, в кінцевому підсумку, безвідповідальності влади перед містом вимагає зміни. А значить, в місті будуть виникати нові центри впливу. І нові гравці. Власне, вони вже з'являються. Це, безумовно, позначиться на міському політичному фронті. Ситуація змінюється, і класичного "на фронті без змін" тут вже не буде.