Чим вибори президента Росії відрізняються від наших, і наскільки вони легітимні

Вибори в Російській Федерації стали однією з найбільш обговорюваних подій в світовому політичному просторі. І якщо експерти і політичні діячі сходяться в тезі про 100% перемогу Путіна, то питання про легітимність даного виборчого процесу залишається відкритим. Чим президентські вибори в Росії відрізняються від українських, і де більше легітимності - розбирався "Обозреватель".

Три кити і циркуляція еліт

Після розпаду СРСР в Україні проводилося 6 президентських виборчих кампаній, одна з яких була достроковою. У Росії за цей період провели 7 президентських кампаній, незважаючи на те, що термін повноважень російських президентів зараз становить 6 років. Справа в тому, що в 2008 році, тоді ще президент РФ Дмитро Медведєв, ініціював процес внесення правок до Конституції (ст.81), згідно з якими наступний президент буде обиратися не на 4, а на 6 років. Таким чином, можливість перебувати при владі 6 років, мав тільки Борис Єльцин під час першої каденції, і Володимир Путін під час останнього президентства.

Варто відзначити, що в Україні тільки Леонід Кучма двічі обирався на посаду президента, тоді як в Росії тільки Дмитро Медведєв обирався на один президентський термін. Виходить, що за 28 років незалежності РФ, посаду президента займали всього 3 людини. Цікаво також, що в 1996 році виконуючим обов'язки президента РФ був Віктор Черномирдін, але його каденція тривала всього один день, поки Єльцин був на операції.

Політизована ЦВК

Важливим фактором, який позначає демократичність і легітимність виборчого процесу в будь-якій країні, є існування незалежного і автономного органу з підготовки і проведення виборів. Як в Україні, так і в Росії даними органом є Центральна виборча комісія. І, хоча, формування складу ЦВК в обох країнах має політичне забарвлення, важливим аспектом є процес призначення членів Комісії, прописаний в законах обох країн.

В українському законі "Про Центральну виборчу комісію" зазначено, що Верховна Рада призначає і звільняє (шляхом голосування) з посад членів ЦВК за поданням президента України. При цьому, в поданні глави держави про призначення на посаду членів комісії враховуються пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Ради. Загальна кількість членів ЦВК - 15 осіб. Термін їх повноважень - 7 років.

У російському федеральному законі "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації" передбачається, що 15 членів ЦВК призначаються Президентом, Держдумою і Радою Федерації (по 5 членів від кожного). Терміни їх повноважень 5 років.

Кількість претендентів і знищення конкурентів

Читайте: Україна може визнати Путіна і його вибори нелегітимними

Кількість бажаючих стати президентом складно назвати об'єктивним критерієм оцінки легітимності виборчого процесу, адже на старті виборчої кампанії їх число може становити більше сотні. Якщо розглядати можливість реальних претендентів (активних і відомих політичних діячів, які претендують на отримання мінімум 2% голосів), взяти участь в боротьбі за президентське крісло, то видно більш значущі деталі. Крім того, саме під час реєстрації кандидатів можна зрозуміти наскільки заангажованою по відношенню до діючої влади є ЦВК.

Так, в Росії, найбільша кількість кандидатів на посаду президента було зареєстровано у 2000 році - 12 кандидатів. У 1996 році - 11 кандидатів, двоє з яких оскаржили відмову в реєстрації через суд, домоглися можливості участі в президентських перегонах. У 2004 році кількість зареєстрованих кандидатів знизилася до 6, в 2008 році до 4, а в 2012 році становила 5 кандидатів. Варто зазначити, що в 2008 році було відмовлено в реєстрації 14 кандидатам, одним з яких був опозиційний політик Борис Нємцов. У 2018 зареєструватися змогли 8 кандидатів, при цьому 22 було відмовлено, в тому числі і опозиціонеру Олексію Навальному, ще 7 зняли свою кандидатуру.

В Україні кількість зареєстрованих кандидатів збільшилася з 6 в 1991 році, до 26 в 2004 році. У 2010 році було зареєстровано 18 кандидатів, а в 2014 році - 27. Також, варто відзначити, що кількість відмов у реєстрації кандидатів була досить велика. У 1999 році в реєстрації відмовили 13-ти кандидатам, в 2004 - 18-ти кандидатам, в 2014 - 22-м. На жаль, сайт української ЦВК не вказує дані щодо кількості відмов у реєстрації на виборах президента 2010 року, відомо тільки, що ЦВК відмовила в реєстрації Наталії Вітренко .

Читайте: Вкидання, підтасовування і побиття: топ порушень на виборах в Росії

"Проти всіх" не можна

З 2006 року у виборчих бюлетенях для голосування за президента РФ відсутня графа "проти всіх". У 2005 році глава Центрвиборчкому Олександр Вешняков заявив, що графу "проти всіх" потрібно прибрати з бюлетенів. За його словами, громадяни використовували цю графу через лінь вибирати з великого списку кандидатів. У травні 2014 Держдума повернула графу "проти всіх" на місцевих виборах.

В Україні графа "проти всіх" також відсутня у виборчих бюлетенях з 2010 року для парламентських і президентських кампаній, і з 2012 для місцевих виборів. Дана графа використовується в перехідних демократіях для того, щоб виборці могли висловити загальне невдоволення політичною системою країни.

З огляду на такі порушення виборчого права в РФ, як обов'язкове голосування жінок , які перебувають в пологовому будинку, про який розповідали в штабі Навального, присутність в бюлетені графи "проти всіх" дає виборцю можливість хоч якось вплинути на процес.

Голоси за їжу

Навіть якщо упустити аналіз законності виборів в Криму, які самі по собі вказує на уявну легітимність даного виборчого процесу, є і безліч інших значущих порушень. Найбільш популярним виявилося "голосування за заохочення", і, хоча, в Україні політики також грішать купівлею голосів за гречку, в Росії цей процес доведений до абсурду.

Під час президентських виборів 2018 ряд дільничних виборчих комісій залучали виборців безкоштовною їжею, ярмарком продуктів за зниженими цінами (зокрема, в Хабаровську чи Хабаровському краї), талонами на знижку (наприклад, в московському районі Любліно) або навіть здачею крові на онкологічні захворювання, повідомляють в штабі Навального.

Спостерігачі

Важливим елементом визнання легітимності виборчого процесу є доступ до нього зовнішніх спостерігачів. Так, на виборах президента України в 2014 році спостерігачами виступили представники 10 українських громадських організацій, 282 чоловік представляли інші країни (найбільша кількість від Польщі, США та Литви), 2502 осіб спостерігали за виборами як представники міжнародних організацій (понад 1000 з яких від ОБСЄ) .

Що стосується Росії, то Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ повідомило про намір направити на вибори президента 500 спостерігачів, 80 з яких довгострокові. "Щодо Криму консенсусу (57 країн-учасниць ОБСЄ) в даному випадку немає, так що БДІПЛ вже більше не буде працювати", - повідомив російському "Інтерфаксу" офіційний представник БДІПЛ ОБСЄ Томас Раймер. У той же час Європарламент заявив, що не відправлятиме спостерігачів на вибори в РФ, ще в минулому році.

Замість підсумків

Не дивлячись на всі перераховані вище проблеми, які ставлять під сумнів легітимність президентських виборів в РФ, експерти стверджують, що вони все ж будуть визнані міжнародним співтовариством. "Легітимність Путіна в будь-якому випадку буде підтверджена, і впевнений, з нею юридично погодиться і Захід, інакше як взагалі розмовляти з Росією" - заявив "Обозревателю" Андрій Колесников, керівник програми "Російська внутрішня політика та політичні інститути" Московського Центру Карнегі.