Чим загрожує корейська криза?

З кожним днем ??загострюється обстановка на корейському півострові. Дійшло до того, що кілька днів тому світові ЗМІ повідомили про оголошення війни Пхеньяном Сеулу - з посиланням на північнокорейське командування. Правда, потім це фатальне рішення дезавуювали самі ж північнокорейці, пояснивши його "помилкою перекладу".

Втім, і без формального "іду на ви" (як попереджав своїх супротивників давньоруський князь Святослав) північнокорейські комуністи зробили чимало гучних заяв, підтвердивши їх і відповідними діями. Наприклад - припиненням телефонного зв'язку між двома Кореями, приведенням армії в повну бойову готовність.

Ну а обіцянка нанести ядерний удар не тільки по південнокорейської, а й американській території - це звучить дуже навіть серйозно, особливо з урахуванням наявності у КНДР, за оцінкою експертів, мінімум 20 атомних зарядів.

В оцінці ж серйозності становища, що склалося єдиної думки з боку спостерігачів немає. Північнокорейські генерали почали посилено брязкати зброєю? А що - вони коли-небудь припиняли це робити? Адже, по суті, закінчилася 60 років тому війна між Північчю і Півднем Кореї формально так і не закінчена. Оскільки за її підсумками так і не укладено повноцінний мирний договір, а лише тимчасове перемир'я. У суб'єктах якого, до речі, Сеул не числиться, але лише Пхеньян і Пекін - з одного боку, і американська армія під прапором ООН - з іншого. Ну а якщо світу немає - значить, говорити про початок нової війни не доводиться. Як у прислів'ї - "мокрому дощ не страшний".

Насправді, звичайно, описані шість десятиліть обидві половини колись єдиної держави співіснували відносно мирно - за винятком окремих прикордонних провокацій, вихідних зазвичай з Півночі. Як, наприклад, з затопленням кілька років тому південнокорейського корвета нібито зайшов в чужі територіальні води. Або обстрілів північнокорейською артилерією своїх сусідів на Півдні.

Для чого КНДР потрібна Південна Корея?

Мабуть, найцікавіше запитання таки в іншому - а навіщо, взагалі, знадобилося північнокорейцям таке загострення ситуації? В принципі, відповідь очевидна - економіка країни в занепаді, населення в провінції голодує, система тотального розподілу всього і вся розвалилася ще в 1994 році - після чого все, крім чиновників, виживають, хто як може. Втім, і останні живуть в першу чергу за рахунок хабарів.

А тут до влади приходить вже третій за рахунком представник "династії Кімів" - Кім Чен Ин. Хлопець молодий, охочий до влади. Чого ж йому не скористатися такою чудовою можливістю згуртувати націю, як використання "образу ворога"? Тим більше що Південна Корея в системі цінностей комуністичної пропаганди - ширше, ніж просто ворог. Це, так би мовити - частина єдиної Батьківщини, захоплена мерзенними американськими імперіалістами і їх посібниками з числа зрадників народу, місцевих експлуататорів. А південнокорейських трудящих, стенающих під гнітом капіталу, треба скоріше від цього гніту звільнити.

Те, що самі ці трудящі, мають рівень життя в десятки разів вище, ніж їх "вільні" брати з Півночі, в розрахунок не береться. Зате які лаври зваляться у себе вдома на голову лідера, який, нарешті, зміг здійснити "об'єднання Батьківщини" - що не вийшло у його діда і батька, відповідно, "великого вождя" Кім Ір Сена і "улюбленого керівника" Кім Чен Іра.

Втім, не виключено, що нинішній юний північнокорейський вождь має на своїх юних сусідів і більш прагматичні плани. Світові ЗМІ давно відзначали його незвичайну для правовірних комуністів любов до всіляких "буржуйським" гаджетам - начебто "айфонів". Роблячи на цій основі райдужні, але безпідставні висновки про те, що після його приходу до влади Кім Чен Ин вже точно стане "новим Горбачовим".

Ну так, для того, щоб отримавши Нобелівську премію миру і почесне громадянство Сеула з Вашингтоном укупі, подібно Михайлу Сергійовичу рекламувати туалетний папір? На жаль, приклад останнього вождя СРСР (як втім, і Єгипту, Тунісу та інших диктатур) якось розхолоджує проводити деструктивні "перебудови" під оплески західної громадськості.

А ось захопити під свою руку потужну і конкурентоспроможну промисловість Південної Кореї - це для виснаженого Півночі було б дуже до речі. Тут вже могли б знадобитися і китайські напрацювання, начебто ті, які були для Гонконгу: "Одна країна - дві системи". Спільне із західними менеджерами та інвесторами ефективне управління - і тому подібне. Просто без милих західної громадськості демократичних, але самогубних для держави штучок в дусі горбачовських реформ.

Скоріше вже північнокорейські реформатори візьмуть на озброєння досвід китайських товаришів - успішно розчавити танками виступ студентів, що вимагають демократії на площі Тяньаньмень. Зате після короткострокових і більше декларативних санкцій з боку США та Європи, що вивели Китай на одне з перших місць у світі за економічною потужністю. Тим більше, що громадяни Південної Кореї теж мають чималий досвід правління військових диктатур - так що їм особливо і звикати до обмеження демократії не доведеться.

Пхеньян - Сеул: у кого більше шансів на перемогу?

Наскільки реальні можливості завоювання Північної Кореєю Кореї Південної у разі початку повномасштабної війни? Звичайно, реінкарнація війни 1950-53 років повною мірою неможлива. Хоча б тому, що стосовно тодішніх основних союзників Пхеньяну, СРСР і Китаю можна сказати в дусі афоризму: "Одних нема - а ті далеко".

Росії перти на рожен у далекому від своїх інтересів регіоні не з руки, та й сил на конфлікт з США замало - Китаю сваритися з основним покупцем своїх товарів теж сенсу немає.

Але, з іншого боку, у Півночі достатньо і власних сил для корінного переваги над Півднем. 600 літаків проти 200, 4000 танків проти 2200. Тільки сухопутні сили становлять 2 млн проти 700 тисяч, а "під рушницю" у разі тотальної мобілізації може бути поставлено 11 млн осіб.

Тільки північнокорейський спецназ, один з найбільш підготовлених в світі, налічує 150 тисяч осіб. А, взагалі, вся армія цієї країни - знаходиться на 4-5 місці за чисельністю, знову ж, у світових масштабах.

Так що, особливої ??складності в завоюванні Південної Кореї у комуністів бути не повинно. Інша справа, що за Сеулом стоять США, з їх найпотужнішими у світі Збройними Силами. Але чи будуть вони задіяні повною мірою?

Війну в Кореї вирішить фактор ядерної зброї

І тут ми знову повертаємося до питання ядерної зброї, загрози застосування якого звучать з обох сторін. І явні, озвучені північнокорейською стороною, і завуальовані, але від цього не менш реальні, з боку США. Штати зараз проводять навчання біля півострова, в яких беруть участь і бомбардувальники, здатні нести на борту атомні боєзаряди. Що, втім, теж більше походить на "показуху" - зрештою, ядерний удар по Північній Кореї американці можуть забезпечити за допомогою "Томагавків", випущених з підводних човнів, лінкорів, так, нарешті, і наземних позицій з Гонолулу.

Точно так само нагадують показуху і комуністичні загрози "нанести атомний удар по США". Це ж не південні сусіди, час підльоту до яких літака або ракети занадто мало для прийняття ефективних заходів протиракетної оборони. А сподіватися, що допотопні (і вкрай ненадійні) балістичні ракети КНДР долетять крізь батареї "Петріот" до американської території, щонайменше, наївно.

Проте, загроза ядерної атаки проти Америки досить реальна. Просто реалізована вона буде, при негативному сценарії, швидше за все, по типу "бомби у валізі". Яку доставлять (а, найімовірніше, давно вже доставили) на американську територію агенти північнокорейських спецслужб. Та, зрештою, досить завести атомний заряд в трюмі корабля (не обов'язково північнокорейського - можна найняти і під будь-яким іншим прапором) куди-небудь в гавань Сан-Франциско - щоб у разі настання "години Х" там рвонуло так, що мало не здасться.

Звичайно, у відповідь удару США буде страшним, але він все одно не поверне мільйони жертв серед простих американців і сотні мільярдів доларів збитків від спаленого в ядерному полум'ї місті, добре, якщо тільки в одному.

Так що, застосування ядерної зброї Вашингтоном на Корейському півострові, швидше за все, навряд чи відбудеться - щоб уникнути нехай менш болючого, але адекватного удару у відповідь.

А участь американської армії у звичайній наземної операції ... Це, знову ж таки, дуже дорого - і загрожує такими втратами, що В'єтнам здасться казкою.

Тим більше, загнані в кут північнокорейські генерали можуть віддати наказ почати атомні диверсії в США і без ядерної атаки з їхнього боку, просто щоб потішитися наостанок.

І, головне, навіщо це робити - якщо у Кореї - що Північної, що Південній - немає ні нафти, ні газу? За що останнім часом і ведуться всі "операції з відновлення демократії" - що в Іраку, що в Лівії. Хіба що Афганістан випадає з цього списку - ну так звідти американці не знають вже, як би скоріше змитися з найменшими втратами гідності.

Тож результат гіпотетичної повномасштабної корейської війни насправді, куди менш ясний, ніж здається спочатку з урахуванням американської військової потужності. Єдине, що заспокоює - це конфлікт навряд-чи стане причиною "Третьої Світової" - зважаючи занадто малою зацікавленості основних світових гравців ситуацією в цьому регіоні.