Кремлю завданий удар: у Росії пояснили, як Путін всерйоз посварився з Трампом

62тЧитати новину російською

Хімічна атака проти мирного населення в сирійському Ідлібі завдала ще одного удару по репутації Росії в очах США, які повертаються на Близький Схід.

Таку думку висловив російський публіцист Костянтин Еггерт в статті на сайті DW.

Здається, цей той самий "чорний лебідь", який завжди прилітає несподівано. Цього разу - несподівано для Кремля і його дипломатів. Після хімічної атаки міста Хан Шайхун в Ідлібі, однієї з північних провінцій Сирії, стало ясно: Башар Асад не збирається питати у Москви дозволу на застосування бойових отруйних речовин. Тих самих, від яких він нібито позбувся в 2013 році під наглядом Росії і США. Виходить, весь цей час сирійський диктатор брехав і приховував частину свого хімічного арсеналу. Те, що офіційна Росія покриває його за допомогою неправдоподібних, незграбних пояснень, лише погіршує ситуацію.

Удар по репутації

Навіть якщо уявити собі, що ВПС Сирії дійсно завдали удару по складу хімзброї, який належить опозиції, як стверджував представник міністерства оборони РФ Ігор Конашенков, то виникає запитання: який божевільний міг віддати наказ на бомбардування такого складу, яка, очевидно, повинна була привести до жахливих наслідків?

Російської версії подій ніхто і не повірив. Світ переконаний (і це показали дебати в Раді Безпеки ООН), що людей у Хан Шайхуне вбив режим Асада. Наслідки цього можуть виявитися абсолютно несподіваними для Кремля.

Незалежно від міркувань моралі, політичної репутації російського керівництва й особисто президента Путіна завдано удар. Якщо вони знали про наявність у Асада хімзброї, але мовчали, то тоді можна довіряти Кремлю, як серйозному партнеру в сирійському врегулюванні? Якщо ж Асад обманював Москву, складуючи заборонені боєприпаси без її відома, то тоді виходить, що він у гріш не ставить головного свого союзника і Кремль не має на Дамаск ніякого впливу.

Коротка мить радості

Що ще важливіше для Кремля, Дональд Трамп заявив на спільній прес-конференції у Вашингтоні з королем Йорданії Абдаллою, що "переглянув" своє ставлення до режиму Асада і сирійської війні. Його представник у ООН Ніккі Хейлі пригрозила, що Америка буде діяти самостійно, якщо ООН не здійснить рішучих заходів щодо сирійського режиму. Чи Хейлі зробила таку заяву, не погодивши його з Білим домом. Держсекретар Рекс Тіллерсон, якого найближчим часом очікують у Москві, сказав, що Росії та Ірану настав час переглянути ставлення до режиму Асада.

Всі ці заяви зроблені всього лише через кілька днів після того, як той же Тіллерсон і прес-секретар Білого дому Шон Спайсер повідомили громадськості: зміщення Асада більше не є метою Америки. Ті слова прозвучали музикою для вух російських керівників, які вже шість років борються за порятунок сирійського режиму. Радість у Москві тривала недовго.

Набутий Схід

Це саме той випадок, коли не знаєш, що гірше - чи дійсно емоційний американський президент проникся скорботою і гнівом, подивившись на кадри з Хан Шайхуна, або тільки використовував подію як привід для хитрої дипломатичної гри. Як би там не було, Росія опиняється в положенні очікуання. Тому що Трамп у своєму фірмовому стилі відмовився повідомити, які у відповідь дії зроблять США. Зате ми знаємо, що він (на мій погляд, справедливо) вважає свого попередника Обаму слабаком, який "втратив" Близький Схід.

Будь-яка американська військова акція проти Асада (наприклад, знищення основних військових аеродромів) буде із захопленням сприйнята американськими союзниками на Близькому Сході (Ізраїлем, Саудівською Аравією, Йорданією) і скептично налаштованими щодо нової адміністрації співробітниками Держдепу (які навіть писали колективні листи Обамі з проханням втрутитися в сирійський конфлікт). Також воно хоча б на деякий час поставить у безвихідь демократів у Конгресі і ліберальні ЗМІ, що критикують Трампа за нехтування правами людини й іншими гуманітарними проблемами зовнішньої політики.

До речі, про союзників. Двоє великих другзів Москви й особисто президента Путіна побували останнім часом у Вашингтоні - президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі і вже згаданий король Йорданії Абдалла. При Обамі і Керрі їм особливо нічого було робити в Білому домі, де від близькосхідних справ намагалися триматися подалі. Це штовхало їх назустріч Кремлю.

Сьогодні картина змінюється. Натхненні жорсткою антитерористичною риторикою Трампа, регіональні лідери з надією дивляться на Білий дім. Америка завжди була незамінною на Близькому Сході, і президент Трамп, схоже, починає це розуміти.

Хто з ким танцює?

Повернення США в регіон, якщо воно відбудеться, залишить для Москви два виходи: або підлаштовуватися під політику Вашингтона і погодитися з тим, що вона не може претендувати там на провідну роль. Або вступити в протистояння зі США з непередбачуваними наслідками.

Наприклад, через головного союзника Москви в регіоні - Тегерана. Режим мулл вважають у США головною близькосхідною загрозою, і саме іранське питання може виявитися вирішальним для визначення майбутніх відносин Росії й Америки.

Але, схоже, все це абсолютно не хвилює ні Кремль, ні Смоленську площу. Там чомусь переважає думка, що знущальні випади на адресу західних партнерів у стилі Comedy Club - це якраз те, що потрібно в нинішній обстановці. Коментуючи слова Рекса Тіллерсона про те, танго з Росією танцювати можна, але з Лавровим той це робити не збирається, голова російського МЗС "пожартував": "Мені теж мама забороняла з хлопчиками танцювати". Думаю, що держсекретар США оцінить гумор гідно і зробить свої висновки. Вважаю, не ті, які очікують у Москві.

Читайте всі новини по темі "Конфлікт в Сирії" на сайті "Обозреватель".

Підписуйся на "Обозреватель" в Facebook Messenger, щоб бути в курсі головних новин України і світу https://m.me/obozrevatel

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини