Блог | Не прошлое портит украинско-польские отношения, а манипуляции им

В польском публичном дискурсе последних лет все чаще звучит утверждение, что ухудшение украинско-польских отношений обусловлено "тяжелым историческим прошлым". Мол, именно нерешенные вопросы памяти и интерпретации событий ХХ века неизбежно тянут наши общества к конфликту.

Далее текст на языке оригинала.

Однак соціологія дає іншу картину. Дані Центру дослідження громадської думки (CBOS), які відстежують ставлення поляків до українців упродовж тривалого часу — з 1993 до 2025 року, — показують чітку динаміку змін. Рівень симпатій і антипатій не був сталим: він зростав і падав у різні періоди, попри те, що історичне минуле залишалося незмінним. Той самий історичний "багаж" у різні роки супроводжувався принципово різним суспільним настроєм.

Особливо показовими є останні роки. Після 2022 року соціологія фіксує погіршення ставлення поляків до українців — зростання частки негативних оцінок і зменшення симпатій. І це відбувається не на тлі відкриття нових історичних фактів чи переосмислення минулого, а за відсутності будь-яких змін у самому історичному знанні. З 2022 року й дотепер не з’явилося жодних нових досліджень, які могли б суттєво змінити розуміння польсько-українського конфлікту в минулому або викликати нову хвилю суспільних емоцій. Наукове поле залишається тим самим — складним, дискусійним, але не новим. Так само не відбулося зростання кількості людей, які безпосередньо пам’ятають події польсько-українського протистояння: з плином часу їх стає дедалі менше, а не більше, і їхній прямий вплив на суспільні настрої об’єктивно зменшується.

Отже, ми маємо очевидний парадокс: за відсутності нових історичних чинників соціологія фіксує погіршення ставлення. Єдине переконливе пояснення цього процесу полягає не в минулому самому по собі, а в тому, як і з якою метою це минуле використовується сьогодні.

Історія дедалі частіше стає інструментом сучасної політики: способом мобілізації емоцій, аргументом у внутрішніх суперечках, зручним поясненням для рішень, за які не хочуть брати відповідальність. Посилання на "погане минуле" дозволяє перекласти провину з сьогодення на історію, з живих політичних акторів — на події столітньої давнини.

Ми не здатні змінити минуле. Воно є таким, яким воно було — з трагедіями, злочинами та болісними сторінками. Але ми зобов’язані відповідально ставитися до нього. Ми не відповідаємо за минуле, але відповідаємо за пам’ять про нього — за те, як її формуємо, як про неї говоримо і як використовуємо в політичних цілях.

Особливо тривожним є те, що погіршення ставлення до українців відбувається на тлі повномасштабної війни Росії проти України. Війни, у якій українці захищають не лише власну незалежність, а й безпеку Польщі та всієї Європи. Український опір сьогодні стримує ту саму імперську загрозу, яка історично завжди була головною небезпекою і для України, і для Польщі.

Те, що за цих умов історія використовується для загострення взаємин, свідчить, що найважливіші уроки про природу російської загрози, спільної для наших народів, досі не засвоєні.