Блог | Если ЕС не шепчет yes, или Царство "шантажистов на дотации"

Полностью согласен с Виталием Портниковым, видящим огромную проблему в кризисе Европейского Союза.

Далее текст на языке оригинала

Він пише:

"Ідея єдиної Європи якраз у тому, щоб усі колишні історичні розбіжності розглядалися саме в рамках ЄС – бо це єдиний інструмент, який може запобігати війнам на колись зруйнованому континенті.

Але в результаті виходить, що ті країни, які встигли вступити в Євросоюз, починають диктувати країнам-кандидатам статті конституції чи навіть сторінки з підручників історії.

І Євросоюз стає на бік своїх членів, хоча їхні вимоги не мають нічого спільного з критеріями вступу до ЄС".

Тому вважаю, що:

так само, як вкрай невдало сформульовані "гарантії НАТО" (п’ята стаття – що Будапештський меморандум!) поступово поступаються значно більш реальним договорам двостороннім, – так і занадто "консенсусний" ЄС, що останнім часом примудрився стати безглуздим царством "шантажистів на дотації", які там вже фактично всім заправляють, до якого пропхнутися крізь усілякі [хамовиті] Угорщини-Словаччини-Польщі, що ніяк не складуть собі ціну, вже практично неможливо,

Україна має замінити для себе певним комплексом вельми різноманітних двосторонніх чи "групових" економіко-[митно-]політичних глобальних угод із справжніми партнерами звідти ж – Німеччиною, Францією, Італією, а також Ірландією, Ісландією, Швецією, Норвегією, Фінляндією, Данією, Нідерландами, [Бельгією,] Люксембургом, Литвою, Латвією, Естонією, [Румунією], Молдовою [перелік, звісно, не вичерпний], як і з позаЄСівськими Канадою, Великою Британією, Швейцарією, Туреччиною, Азербайджаном, Вірменією, [Грузією,] Ізраїлем тощо.

Якщо ж казати не про нормально орієнтовані дорослі країни Європи, а про застарілі європейські інститути (1949/92 років народження), що вже трохи зажерлися й втратили зв’язок із реальністю, то наразі їм, трампампам, напівмертвим (разом з їх дикунськими "стандартами" й "структурними маяками"), Україна об’єктивно потрібна для їхнього виживання неспівставно більше, ніж вони [обидва] нам…