Блог | Город, которому давно надоело бояться

Столица, говорят, лишь привыкает. Харьков уже привык четыре года назад. Паникеры сразу уехали, у остальных – нормальная жизнь. По крайней мере, насколько возможно.

Далее текст на языке оригинала.

Інколи ті повертаються, й їх завжди легко впізнати – коли оголошують чергову тривогу, вони перелякані, але й вони потім теж швидко звикають.

Харків не скаржиться, а оперативно ремонтується. Харків щасливий: в нього кращий у світі мер. Харків не обирав ані скаженого банкіра, ані боксера.

Діти під тривогу засинають.

Для молоді вона буває ерогенним фактором.

Коли черговий вибух – всі очікують саме на тривогу, яка завжди "запіздує", й коли вона нарешті лунає, заспокоюються: все як завжди, все працює, традицію не порушено, все гаразд.

"Мамо, а чому ти на валізу кажеш чемодан?" – це заходячи в метро на вокзалі.

Таксисти знають, де їх можуть зловити, а де навряд чи. Буває, що помиляються, – тоді замість них з’являються нові.

Харків не скиглить. Вже не скиглить. Адже набридло.

"Олександре Вікторовичу, я за Вас голосувала! Мій собака на Вас гавкає, а Ви не відповідаєте!"

Я харків’янин, і цим пишаюсь.

З твоїм днем, моє місто!

З днем визволення у ТІЙ війні – від ТИХ фашистів.

Прапорові не соромно, з чиїм днем збігається його день.

Харкове, ти непереможний, бо краще за тебе немає.