Вдарили Указом по антинародній єдності! Ющенко - злочинець?

Останні вісім місяців ми були безпосередніми свідками відвертого наступу коаліції на редути президентського сектору влади. Події, що відбувалися, щонайкраще можна схарактеризувати російською приказкою: «коготок увяз – вся птичка пропала». Step by step.

Почалося, здається, з контрасигнації. А далі пішло, поїхало. Останні декілька тижнів наступ коаліціянтів став гранично навальним. Згадаймо осінню втечу Заплатинського та найдовшого члена парламенту Олександра Волкова. Потім - бютівці. Не найпомітніші, але все-таки… В другій половині березня справи пішли по висхідній. Безперервні заяви про триста антикризовиків до Міжнародного свята усіх трудящих чи то взагалі до ленінських свят.

Дійсність підтверджувала найсміливіші прогнози, переходи стали просто загрозливими. І хто? Ковтуненко - чи не найпримітніший виголошувач закоханих у Юлію Володимирівну спічів. Той же Надоша, Поліщук etc. Десь на понеділок чекали на перехід ще 14 бютівців. Вже зовсім поруч ставала ця сакральна цифра – триста. Подзвін з жалобним присмаком для опозиції та Президента.

До того ж, у четвер пішли розмови про повернення ЦВК у складі часів одеського «Підрахуя». А там вже недалеко до перетворення Ющенка в чисто церемоніальну фігуру. Послужливі ЗМІ почали змагатися в приниженні першої особи держави. Всі чекали відповіді, і вона таки надійшла у вигляді Указу за номером 264/2007.

фото ЕРАСпробуємо зрозуміти логіку цього документа. Дійсно, жодним чином не згадано статтю 90. А саме там зосереджено три унормованих приводи розпуску Верховної Ради. Згадаймо, що навіть найнаївніші спостерігачі не могли не помітити пресинг по всій президентській половині владного майданчика силами СРКи. Відбувалося чітке знехтування волі виборців. Тяжко уявити, щоб, даючи мандат помаранчевим обранцям, їхні прихильники бачили в якості партнерів сил Майдану когось з синьо-білих чи комуністів.

Побудова конституційних положень, формування правлячої коаліції постульована в Основному Законі однозначно: як коаліція депутатських фракцій. Законодавець зазначив це утворення саме так, і жодного слова про окремих депутатів. Правлячій коаліції засвербіло зламати цю норму. І таким чином відкрити собі шлях до безроздільного володарювання в законодавчому полі. Що статтею 5 визначається жорстким терміном: «узурпація влади».

Чи є в Конституції система захисту від цих зрад, наруги над волею виборців? Таки є. Але дуже невиразно прописана. Тільки у випадку, коли перебіжчик сам зголоситься про вихід з фракції, він може бути виключений керівництвом відповідної партії чи блоку. А затим будуть припинені його повноваження.

Ви чули, щоб хоч один із так званих «зрадників» пішов на цей крок? До чого там принципи, коли не можна відірватися від годівниці преференцій і привілеїв. Тому я маю розкрити певний секрет, який чомусь проходить повз увагу оглядачів і спеціалістів.

В тому тексті змін до Конституції, що були направлені до Конституційного Суду на попередній розгляд і надання висновку, було вказано, зокрема, що повноваження депутата можуть бути припинені як при виході, так і при ВИКЛЮЧЕННІ його з партії. І, до речі, без його попередньої згоди. КС погодився з такою нормою. Проте, шахраї в парламенті вилучили цю новелу, начебто, йдучи назустріч європейським правовим структурам.

Європейці, що живуть в атмосфері високоорганізованої політкоректності, дійсно, тяжко сприймають наші малозрозумілі візантійські звичаї та оборудки. Тим більше, що впритул роботою з ними займається людина малозрозумілої політичної орієнтації – Сергій Головатий. Ото вже набігався між різними політичними течіями! Сьогодні ось залюбки щебече з великим правознавцем Ківаловим.

фото ОБОЗ

І, як результат, відбулася неправова підміна тексту змін, і в справу пішов варіант без вказаної норми. Хоча за законом такий виправлений варіант мав бути розглянутий знову у вищому органі конституційної юрисдикції. Таким чином, наразі ми маємо справу з нелегітимною редакцією Основного Закону. До речі, таких правок було зроблено не одну. Вищий пілотаж пана Мартинюка.

фото ОБОЗ

Що має робити в цій ситуації з безсоромним викривленням результатів народного волевиявлення пан Президент? Адже він за статтею 102 є, зокрема, гарантом додержання Конституції в Україні, а отже і статті 5 стосовно того, що «ніхто не може узурпувати державну владу». Та й також статті 69 про народне волевиявлення шляхом виборів. Жодні спроби нашого першого начільника не дали належних результатів. Аж ніяк не прислухалися до претензій Ющенка щодо Закону про Кабінет Міністрів. А хвалькуваті заяви щодо трьохсот коаліційних гвардійців теж різко дисонували із словами Президента. І терпець врешті-решт урвався. Єдиним шляхом було зупинення дій того органу, що впроваджував антизаконні речі. Зробити це можливо, лише вдавшись до розпуску парламенту - головного ініціатора антидержавних перетворень.

Такі дії Президента задля виходу з тяжкого протистояння є щонайменше слушними і виправданими. Мотивованим виглядає пункт 1 Указу, де справа наразі йде про припинення повноважень Верховної Ради одразу ж після оприлюднення Указу. А таке було здійснено безпосередньо Ющенком того ж таки 2 квітня. Тобто, після цього всі дії Верховної Ради втрачають всякий правовий сенс.

Взагалі термінування закінчення повноважень народних депутатів і Верховної Ради в цілому в Конституції виглядає так. Народний депутат як такий закінчує свої повноваження в звичайному режимі або у зв’язку з достроковим припиненням повноважень парламенту загалом в обох випадках – в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Це ж стосується і закінчення повноважень Верховної Ради як єдиного органу в звичайному режимі. Воно припадає на той же таки день першого засідання нової каденції парламенту. А от щодо дострокового припинення повноважень парламенту, то його конкретні терміни не виписані. Та судячи із загальних підходів і духу цього розділу Конституції, він має співпадати з днем підписання Указу, вірніше, його оприлюднення чи опублікування. Що і зробив Ющенко.

фото пресс-служба Президента Украины

Тому вся нинішня діяльність Верховної Ради після Указу Президента виглядає викликом. Опоненти посилаються на норму статті 60, частини 1, яка дозволяє кожному не виконувати накази, що мають злочинний характер. Причому, ефект підсилено терміном «явний». Злочинність коаліціянти вбачають у перевищенні Президентом своїх повноважень. Чому раптом зупинення дій з узурпації влади у парламенті визначаються, як злочинні? До того ж, ким доручено парламенту стати тим судом, що встановлює в цьому факт злочину?

Але того ж дня, коли було оприлюднено Указ, коаліція негайно схарактеризувала його як неконституційний, що виглядає звичайнісіньким правовим невіглаством. Адже право конституційної юрисдикції має у нас поки що тільки одна структура – Конституційний Суд. І дай йому, Боже, наснаги в цій справі.

А головні перли коаліції – це маніпуляція з ЦВК. Тим же пізнім вечором 2 квітня було відмінено дві давні постанови ВР. Одна – стосовно ліквідації складу Центральної виборчої комісії, друга – стосовно призначення до неї нових людей. Пунктом 21 статті 81 дослівно визначено таке: до повноважень Верховної Ради належить… призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії ЗА ПОДАННЯМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ.

фото ОБОЗ

Умовити Ющенка закликати під прапори ЦВК пана Ківалова коаліціянтам годі було й думати. Тоді працюють за методою: не вмер Данило, то болячка задавила. Вони не звільняють і не призначають людей до складу ЦВК. Просто відміняють постанову і приймають нову постанову. Те, що в них мова йде саме про звільнення і призначення певних осіб, то справа десята, на погляд заповзятих членів коаліції. На кого розраховані такі дешеві номери, тяжко зрозуміти. Але тут справа виглядає більш простою. Ці постанови носять розпорядчий характер і можуть бути оскаржені у звичайному суді.

От і тягнуть гуму, бо зовсім не хочеться їм йти на вибори. Останнім часом рейтинги регіоналів пішли донизу. Соціалістам Мороза взагалі мало що світить після коаліційного фортелю їхнього лідера. Всім перебіжчикам теж рожевих перспектив не бачити. Кому вони на переправі потрібні? Але служити в ці останні дні їм треба самовіддано. Не жалкуючи ні сил, ні совісті. Раптом підберуть? Головатий радий обійматися з регіоналами. Дійшло до того, що він з трибуни парламенту вдався до звичайнісінького доносу. Хтось, мабуть, захтів дати йому по фізіономії. Його, бідного, аж затіпало. Виглядало жалюгідно. Та чи йому звикати?

Хто на коні, то це комуністи. "Силіконові" губенята Петра Миколайовича випромінюють позитивні посили. На полі соціалістичного парламенту виборець може їм вибачити навіть те, що вони відверто злигались з донецькими «пацанами», представниками великого бізнесу, новітньою українською буржуазією. Маркс і Ленін перекидаються, певно, кожен у своїй труні.

Чим закінчиться все? А ніколи так не буває, щоб ніяк не було. Якось воно та буде. Піде на краще. Бо синьо-білий Майдан – то щось з сфери анекдотів.

фото ОБОЗ