Янукович спровокує нову революцію?

Ціна питання для громади

Можна сумніватися на рахунок професіоналізму Уряду Януковича як економістів і управлінців, але можна не сумніватися у професіоналізмі цих людей як ілюзіоністів. Все-таки, мабуть, дається взнаки мистецтво катал і наперсточників. Щоб переконатися в цьому, досить глянути на Постанову Національної комісії регулювання електроенергетики від 19 жовтня 2006 року №1345 “Про роздрібні ціни на газ природний, що використовується для потреб населення”. Її текст заслуговує хвилинки уваги.

На перший погляд, нічого нового порівняно з червневою Постановою НКРЕ:

По-перше, ціна на природний газ (з врахуванням ПДВ), що використовується населенням для приготування їжі та підігріву води (і не використовується для опалення) у межах 31,5 і 34,5 копійок за кубометр (відповідно – за наявності лічильника і при його відсутності);

По-друге, ціна на природний газ, що використовується комплексно, у т.ч. для опалення – відповідно 40,7 та 44,4 копійки з кубометр.

Але це лише на перший погляд. А фокус цей виявився простий: Уряд розщепив ціну на газ для населення та для житлово-комунальних господарств. Вийшла красива обгортка: мовляв, ціни підвищуються меншою мірою, ніж цього хотів попередній Уряд, – однак насправді абсолютна більшість громадян обіцяного полегшення не відчує, бо не підпадатиме під нього.

www.umservice.net

Вперше публічно про цей фокус сказав Павло Качур, колишній міністр будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства: “Ціна на газ - це тільки частина складового тарифу (який платить населення). Але питання саме по собі цікаве тим, що в нас прийнято два рішення: щодо ціни для населення (339 грн. за 1 тис. куб. м газу) і для ЖКГ (690 грн. за 1 тис. куб. м газу)”.

Про що йдеться? Вищезгадана Постанова НКРЕ від 19 жовтня 2006 року говорить лише про ціну на газ в балонах (для приготування їжі і підігріву води) і на газ для індивідуальної забудови (для комплексного використання). Тобто, це ціна на газ, насамперед, для населення сіл, селищ, малих міст, де є приватний сектор. Крім того, це ціна для багатих, які живуть у віллах – вони також сплачують по нижчому тарифу.

А от ціна на газ для житлово-комунальних господарств є іншою – і становить 690 гривень за 1 тисячу кубометрів. А саме житлово-комунальні господарства обслуговують багатоквартирні будинки; і саме ця ціна є базовою для формування ціни за газ для мешканців великих міст.

Якщо зважити, що на сьогодні рівень газифікації міст становить 76%, а сільських населених пунктів - 32%, то можна зробити висновок, що основний тягар підвищення ціни на газ візьмуть на себе мешканці урбанізованих регіонів, тобто ті українські громадяни Сходу і Півдня України, хто голосував за Партію регіонів. Сільські райони, малі міста, де найбільше концентрується помаранчевий електорат, особливо не постраждає; однак вони і без того не мають ілюзій щодо Партії регіонів.

Ціна питання “регіонів”

Найбільших втрат у листопаді-березні 2006-2007 років зазнає Партія регіонів. По суті, саме на муніципальній проблематиці ця політична сила вибудовувала свою виборчу стратегію. Тепер вона зобов’язана відповідати за свої слова – при тому, що з’явилися фактори, які суттєво цьому перешкоджають:

www.umservice.net

1) ціна на газ підвищена як мінімум до 130 дол. за тис. кубометрів в результаті переговорів з російською стороною саме Уряду В.Януковича (хоча ще минулого року Партія регіонів звинувачувала Уряд Єханурова у зраді національних інтересів і навіть домагалася його відставки після підвищення ціни до значно скромнішого рівня);

2) власне підвищувати тарифи на місцевому рівні доведеться виконкомам рад, які на Сході і Півдні складені з представників, насамперед, Партії регіонів;

3) як показав досвід, часто фракції "регіоналів" у місцевих радах при підвищенні тарифів на житлово-комунальні послуги спонукає не лише підвищення цін на електроенергію, паливно-мастильні матеріали та мінімальних зарплат у ЖКГ, а й бажання окремих “жирних котів” від Партії регіонів покрити збитки, понесені у виборчу кампанію 2006 року.

Тим часом відповідати за свої слова, – а тим більше дії, – Партія регіонів не поспішає. Спочатку Партія регіонів проголосувала як один за мораторій на підвищення тарифів, але потім виявилось, що це не лише угробить житлово-комунальну сферу, а й вдарить по самих органах самоврядування у Південній і Східній Україні, які складені на 90-100% з представників союзних Антикризовій коаліції сил і де “регіонали” грають першу скрипочку. Пізніше це рішення доводилося скасовувати – під звинувачення опозиції щодо незаконності такого повороту.

А згодом був знайдений політично зручний "цап-відбувайло". Суть задуму – у переадресації негативу за зрив опалювального сезону на місцеві державні адміністрації, глави яких призначаються і звільняються Президентом України.

Оглядачі гідно оцінили “фінт вухами” Кабінету Міністрів України у формі його Постанови від 3 жовтня 2006 р. № 1376 “Про роботу центральних та місцевих органів виконавчої влади із забезпечення економічного і соціального розвитку регіонів у січні – серпні 2006 р., виконання Плану невідкладних заходів щодо подолання кризових явищ в економіці і соціальній сфері та завершення підготовки до роботи в осінньо-зимовий період”, якою передбачалося вивчити “доцільність” перебування на посадах низки “помаранчевих” голів обласних державних адміністрацій.

Але і цей фінт не вдався, створені за цією Постановою спільні Робочі групи Кабміну і Секретаріату Президента не виявили рельєфних порушень у діях голів держадміністрацій. Та й не могло бути інакше – голови МДА мають дуже мале відношення до надання мешканцям міст житлово-комунальних послуг.

Ми далекі від думки, щоб всю вину за кризу з підготовкою опалювального сезону треба покладати на Уряд В.Януковича та Партію регіонів. Криза в житлово-комунальному господарстві – це системна проблема. І ЖЕКи чи аналогічні комунальні підприємства – не благодійні організації, і підвищення тарифів – не блаж їх керівників.

Проте, між повним запереченням підвищення тарифів і кількакратним підвищенням тарифів є золота середина – економічно обґрунтована ціна. Саме цієї ціни чекає кожен український громадянин від влади – починаючи від Кабміну і закінчуючи міською радою. Бо поки що це розуміє лише Президент. Як заявив П.Качур, “Політика Ющенка відрізняється від політики Януковича тим, що Президент вважає, що ціни мають бути прозорими, що багаті мають платити повну вартість, а бідним має допомогти держава. Уряд чомусь навпаки основний тягар перекладає на найбідніше населення”. Тому питання №1 для Уряду - передбачити амортизацію від подорожчання ціни на газ не лише для тих, хто організовував вибори Партії регіонів, а й малозабезпеченим громадянам, суттєво удосконаливши інститут субсидій. Якщо влада вчасно не дасть відповідь на ці суспільні запити, то таку відповідь дасть кожен український громадян гривнею, таку відповідь дасть вулиця акціями протесту.

Форми розрахунків

www.umservice.net

Громадянин гривнею вже висловив своє ставлення до діяльності Уряду та ініціатив виконкомів “регіональних” рад. Вже сьогодні, при тому що опалювальний сезон лише розпочався, у родинному гнізді “регіоналів” – Донецьку – борги населення перед тепломережею зросли на 7,2 мільйона гривень, а рівень проплат складає лише 53%.

Не дрімає і вулиця. Перша хвиля організованого опору підвищенню тарифів вже пройшла по українських громадах. ЗМІ повідомляють про започаткування у Луганській області на базі громадських правозахисних організацій акції “Комунальна самооборона”. Дане об’єднання закликає мешканців платити за житлово-комунальні послуги за старими тарифами; крім того, в рамках акції активісти виступають за інвентаризацію житлового господарства області, укладення договорів з кожним споживачем комунальних послуг, установку лічильників, пільгове кредитування населення у разі заміни вікон або дверей, незалежний аудит економічного обґрунтування нових тарифів, громадський контроль за витрачанням коштів на утримання житлового фонду тощо. Очевидно, “Комунальна самооборона” згадає місцевим чиновникам і про 200 мільйонів гривень, які у 2004 році були виділені Луганській області на реформування ЖКГ.

Це, очевидно, лише початок. Вже сьогодні внутрішні заміри окремих політичних сил фіксують динаміку зростання соціального негативу у східних і південних регіонах. Тому на листопад-грудень з першими холодами нам треба очікувати серйозних масових акцій. Досвід Помаранчевої революції показує, що сніг революції – не перешкода...

Андрій Ліщинський