Видео дня
Історія виникнення шкільної форми
Зараз багато сперечаються про те потрібна учням шкільна форма чи ні. У дискусію вступають як батьки, вчителі, учні, так і ті люди, які з школою ніяк не пов'язані. Деякі згадують своє дитинство і юність, коли в радянські часи шкільна форма була невід'ємним атрибутом школяра. З'являється відчуття ностальгії. Більш молоде покоління як правило негативно ставиться до введення даного виду одягу, вважаючи, що це буде обмежувати їх індивідуальність. Але чи не цікаво вам звідки з’явилась традиція носити шкільну форму?
Країною, де вперше з'явилася шкільна форма, вважають Великобританію. Сталося це ще в часи правління короля Генріха VIII (1509 - 1547). Вона була синя, оскільки вважалося, що носіння подібного забарвлення повинно було привчати дітей до смирення, та й тканина такого кольору була найдешевшою. У цій країні до учнівської форми відносять не тільки верхній одяг, взуття, а й навіть шкарпетки. У кожній школі є своя шкільна форма, що зберігається там же і видається всім учням безкоштовно. До форми обов'язково додається кепка або капелюх з логотипом школи і фірмова краватка.
До нас традиція одягати учнів у форму прийшла також з Великобританії. Можна назвати точну дату 1834. Саме тоді був прийнятий закон, який затвердив загальну для всіх учнів систему цивільних мундирів, які ділилися на студентські та гімназичні мундири.
Призначалися вони, головним чином, для хлопчиків, так як жіночої освіти в ті часи ще не було. Такі мундири повинні були носитися учнями не тільки під час навчання, а й після уроків. Потім, вже в 1896 році, з відкриттям першого навчального закладу для дівчаток, вперше з'явилася шкільна форма для дівчаток. Вихованки жіночого освітнього закладу повинні були носити, залежно від віку, сукні певного кольору. Так, вихованки від 6 до 9 років носили коричневі (кавові) сукні, від 9 до 12 років - блакитні, від 12 до 15 років - сірі, а з 15 до 18 років - білі. Всі вони були прикрашені білими комірцями і манжетами.
Також невід'ємною їх частиною був чорний (по святах - білий) фартух. У ті часи шкільна форма служила ознакою високого статусу її власника, адже тільки діти заможних батьків могли дозволити собі отримати освіту.
Потім форму відмінили (у 1918 столітті), щоб більш багаті не виділялись поміж бідного класу, адже форма символізувала успішний стан батьків.
В 1949 році форму повернули, але тепер вона мала ідею зрівняти між собою різні фінансові можливості батьків. Вигляд форми особливо не змінився, просто фасони стали більш сучасними. Ще учні носили краватки (червоні), якщо були піонерами, і значки на грудях, якщо були жовтенятами чи комсомольцями.
В 60-х роках минулого століття форма почала трохи змінюватись і більше відповідати моді. У 80-х роках у учнів старших класів форма стала іншою – тепер старшокласники носили брючні костюми (теж сині). Дівчата продовжували носити коричневі плаття, але могли вже поекспериментувати з його довжиною. Також їм дозволялось носити костюм-трійку – спідницю, жилет і блузку.
Після розвалу СССР і сексуальної революції шкільна форма була відмінена. Нові, вільні країни, які створились після розпаду були зайняті вирішенням своїх проблем, і форма стала не в пріоритеті. Був виданий закон, що кожна школа має право сама вирішувати, потрібна її учням шкільна форма чи ні.
А от психологи таки більше схильні до того, що шкільна форма – це добре. По-перше – кожна школа має право сама собі обрати форму, яка буде тільки у них (або нашити емблеми чи щось таке), це буде викликати у учнів гордість, що вони навчаються саме в цій школі. Другий плюс, все-таки, у тому, що учні рівні між собою. Діти зараз мають доволі жорстокі характери, і якщо хтось вдягається гірше за іншого, то він може стати посміховиськом у класі. Третя перевага у привчанні дитини до дисципліни. Зі шкільних років дитина звикне носити строгий одяг, без зайвих вільностей. Діти з дитинства будуть знати, що костюм – це не просто одяг. Це спосіб відповідно представити себе оточуючим.
