Больше всего в Донецкой области: Опендатабот назвал количество церквей УПЦ МП в Украине. Карта
В течение полномасштабной войны их количество уменьшилось только на 685 общин.
Позвонив тато і сказав "Оксана, сьогодні померла твоя вчителька музики..."
Не те щоб я дуже хотіла займатися музикою. Просто в якийсь момент батьки вирішили, що дитина повинна бути музикальною. Ми жили в маленькому містечку, музична школа була через дорогу від будинку, де ми мешкали. Мої заняття коштували 20 гривень в місяць, це були великі гроші, і покинути цю музику я не могла на жодному з етапів, бо тоді б це означало, що гроші, які тато з мамою заплатили до - пропали дарма. А гроші були великі і грошей ніколи не було. Були 90-ті.
Валентина Миколаївна повсякчас виглядала безперечно: вишукані сукні, академічна російська мова - незвична для нашого маленького міста в центральній Україні, завжди ідеальна зачіска. І ще..... перстень у вигляді маленького годинника. Я можу забути усе на світі, але я завжди пам'ятатиму цей перстень, бо він для мене був божественним таймером, який сповіщав, скільки ще часу відведено для моїх мук. Коли вона грала, я завжди дивилася на її руки, я досі їх пам'ятаю. Особливо безімнний палець із цим самим перстнем.
У неї був один із кращих класів в школі - просторий, з роялем. Я досі пам'ятаю, як вона червоною пастою вимальовувала мені великі двійки за невивчений урок і обов'язково обводила цю двійку в кружечок.
Після уроку я заходила за туалет на вулиці і виривала сторінки з щоденника. Бо не дай бог побачить мама чи тато - мені би був кінець. 20 гривень в місяць - це дуже великі гроші. Щоправда, це не мало сенсу, двійок було занадто багато.
Усі вісім років Валентина Миклаївна казала, що я одна з найгірших її учениць. Що я безталанна, лінива і абсолютно не музикальна. Я дуже страждала, але ситуацію виправити не могла - усім серцем ненавиділа фортепіано.
Пам'ятаю, мені було 9, а сестрі усього 3. І я її тягала на ці свої уроки музики, бо не було з ким лишити. І вона в свої три сиділа 45 хвилин на стільці і дивилася, як я граю. Валентина Миколаївна била мене по руках, коли я брала неправильні аккорди або робила помилки в гаммах, і тоді мала починала плакати. Звісно, вона цього не пам'ятає, але для мене це вічні епізоди, непідвладні часу, які врізалися під шкіру на все життя.
Зрештою, коли мені було 14, я закінчила музичну школу. З червоним дипломом. Я уміла і Баха, і Чайковського. Я уміла все, навіть "мохнатий шмєль на душистий хмєль, цапля бєлая, десь там, бляха, в камишах".
Потім мені ще довго снилося, як я піднімаюся по сходах, в той самий клас, притискаю ноти до грудей, і мені страшно. Страшно, бо знаю, що мене будуть бити по руках за неправильно взяті аккорди. І руки будуть сині, Яринка буде плакати, татові і мамі я ніколи про це не скажу, академ зіграю на відмінно і переживу в цей час такий стрес, який не кожний дорослий здатний пережити.
Тато сказав, що Валентина Миколаївна сьогодні померла, по іронії долі, в квартирі, яку я знімаю, стоїть рояль. Я жодного разу не торкнулася клавіш... Земля їй пухом.
Пост взято з Facebook-сторінки Оксани Шаварської.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...
Что там нового у Меган Маркл и принца Гарри - читай у нас в Instagram.
В течение полномасштабной войны их количество уменьшилось только на 685 общин.
Катастрофические события на поле боя опаснее для Путина, чем потеря национальных окраин РФ
Россия не имеет достаточно сил, чтобы осуществить серьезное наступление до 9 мая