Блог | Ворог на порозі

Нема лиха без добра. Кожна трагедія, яка б не була велика і жорстока, несе після себе дуже важливі зміни. З кожної трагедії людство бере свої уроки.

Роками і роками Європу наводнювали вихідці з третього світу. І якщо переселенці з Далекого Сходу вели себе тихо, без зайвої метушні стягуючи до себе своїх родичів і знайомих, то мусульмани вважали, що Європа їм винна не тільки матеріальний добробут, але й духовний.

Мене особисто вже давно жахала толерантність Європи до чужинців. Дійшло до того, що в деяких країнах заборонили ялинки, дзвони і церковні процесії, аби не ображати мусульман. В окремих школах батьки-мусульмани добилися, щоб туди не постачали свинини.

Європа на всі ці примхи завше відповідала черговими поступками. Дуже рідко вона ставала на дибки і казала: а цього ми робити не будемо. Так було у Франції, коли там заборонили у школах хіджаби, не зважаючи на протести мусульман.

Мусульмани вільно будують у Європі свої мечеті. А от Туреччина не дозволила встановлювати хрести на відновлених вірменських храмах у Західній Вірменії, яку колись завоювали турки. На хвильку замислимось: міжнародна організація ЮНЕСКО ці храми відбудувала, а турки, не вклавши ані ліри, забороняють хрест, без якого християнський храм не храм.

Зате мусульманам ніщо не зважає любуватися своїм півмісяцем на теренах Європи.

Значно активніше дбають про свою ідентичність Австралія і Канада. Так прем’єр-міністр Австралії заявив мусульманам, що коли вони бажають жити за шаріатом, то краще їм покинути Австралію.

"Імігранти, а не Австралійці повинні пристосовуватись. Або сприймайте це як належне, або їдьте звідси. Все, про що ми говоримо — сприймайте як НАШЕ, у відповідь живіть з нами у мирі і гармонії. Це НАША країна, НАША культура і НАШ стиль життя".

То була перша мужня й "не толерантна" заява на адресу мусульман. І мусило минути кілька років, щоб таку ж заяву повторив мер Квебеку, відмовившись прибрати свинину з меню шкільних їдалень.

"Мусульмани повинні зрозуміти, – заявив він, – що вони мають інтегруватися і навчитися жити у Квебеку. Вони повинні зрозуміти, що це вони мають змінити свій спосіб життя а не канадці.

Для мусульман, які не погоджуються і не почувають себе затишно у Канаді, є 57 прекрасних мусульманських країн у світі, більшість із яких рідконаселені і готові зустріти їх з розкритими обіймами".

І нарешті ще одна дуже важлива репліка прозвучала з вуст мера: "Якщо ви гадаєте, що ви приїхали в Канаду з ідеєю витіснити нас вашим плодовитим розповсюдженням і в кінцевому результаті захопите нашу країну, то ви повинні зібратися і повернутися до своєї країни звідки прийшли".

Ця заява значно різкіша за австралійську і нарешті означила найголовнішу небезпеку, яка загрожує розвинутим країнам з боку мусульман. І це не тероризм. Адже він на поверхні і його можна відстежувати. А це власне те, про що сказав квебекський мер: демографічна катастрофа.

Дивує безпечність багатьох європейців, які виступають за те, щоб пускати біженців з мусульманських країн. Чи замислюються вони над тим, що у світлі сучасної демографії приріст європейців мінусовий, а приріст мусульман зашкалює? Що буде з Європою за 100 років?

Чи розуміють вони той факт, що біженці ніколи добровільно не повернуться назад? Ба більше – згодом викличуть до себе усю дорогу родину, як це відбувається уже віддавна. Захоплять цілий квартал у місті і витіснять звідти європейців.

Або можливе й те, що відбувалося у Великобританії, де пакистанці безборонно ґвалтували юних англійок упродовж кілька років. І поліція була безсила. Бо клята толерантність не дозволяла!

Румунські цигани давно вже плюндрують околиці французьких міст, роблячи розбійні нальоти. Поліція і тут безсила. Принаймні була до недавнього часу.

Нещодавно уряд Швеції зізнався, що загубив рахунок мігрантам. Ніхто навіть приблизно не знає, скільки їх у країні тепер. Відомо тільки, що у відсотках щодо корінних жителів їх більше, аніж у будь-якій іншій країні Європи.

Швеція зіткнулася з неабиякою проблемою, коли біженцям пропонують малозаселені терени серед гір і лісів, де власне люди потрібні, і де є змога збудувати для них будинки. Але ті збунтувалися. Був випадок, коли вони відмовилися покинути автобус, бо їм там не подобалося. А те, що шведи живуть у цих краях цілком комфортно, їх не переконало. Їм хочеться великих міст і веселого життя.

Цікаве опитування зробили журналісти колись ще до актів терору у Франції. На запитання "чи толеруєте ви поселення біженців у вашій країні", ледь не половина відповіла "так". Але на запитання "чи хотіли б ви жити з ними в одному будинку", відповідь уже була переважно негативна.

Видатний чеський філософ і соціолог Вацлав Бєлоградски, який ще кілька років тому виступав за якнайширші свободи для переселенців з третього світу, раптом після паризького теракту прозрів і заявив, що пора врешті "змінити сенс мультикультуралізму, який зараз сприймається, як музей, в якому кожен має право на своє відділення. Сучасне поняття мультикультуралізму є поступкою ісламській релігії і тому факту, що іслам не приймає світську державу як цінність". Ба більше, згадавши часопис "Charlie Hebdo", він пише, що "треба попри все боронити право на критику і сатиру".

Ще рік тому відомий іспанський письменник Артуро Перес-Ріверте нагадав Європі про те, що війна ця почалася не вчора, вона тягнеться сторіччями. : "Тому що це Джіхад, ідіоти. Це священна війна".

Він твердо заявив ще тоді, що нема чого вести перемовини з бандитами, які відтинають голови навіть дітям. "Бо це війна. А коли війна, то треба встати і воювати. Без сентиментів. Бо лінія фронту проходить не тільки там, по той бік екрану, але й тут. В самому серці Риму. Бо небезпечно, непослідовно і навіть неможливо користуватися привілеями римського громадянина і водночас аплодувати варварам".

Чи почує Європа нарешті цей крик душі, залежатиме її майбутнє.